Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого Невдашенко Л.П.

суддів: Михайлюка М.В.

Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у Закритого акціонерного товариства

відкритому судовому “Укрпідшипник”, м. Кривий Ріг

засіданні касаційну скаргу

на постанову від 25.08.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі № 10/162

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпоставка”, м. Донецьк

до Закритого акціонерного товариства “Укрпідшипник”, м. Кривий Ріг

3-я особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Денин”, м. Миколаїв

Товариство з обмеженою відповідальністю “Олімп –Юг”, м. Миколаїв

Про стягнення 8 392 300 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Левченко В.А., Павлюк Л.М.

від відповідача – Шапіро С.Г.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2005, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2005 в забезпечення позову накладено арешт на майно, що належить Закритому акціонерному товариству “Укрпідшипник” на суму 8 392 300,00 грн. Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідачем –ЗАТ “Укрпідшипник” не виконується рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 24.03.2005 по справі № 2-327, яким поновлено на роботі директора відповідача Костенко Л.М.

Крім того, публікації в пресі свідчать про те, що між акціонерами ЗАТ “Укрпідшипник” виникли спірні питання щодо управління підприємством, що негативно впливає на діяльність та платоспроможність відповідача.

Зазначені обставини, зазначає суд можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду та ухвалу господарського суду скаржник просить їх скасувати посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження підстав для забезпечення позову.

Крім того, ст. 67 ГПК України (1798-12) не передбачає право суду видавати наказ для вжиття заходів по забезпеченню позову. Згідно ст. 116 ГПК України (1798-12) наказ є виконавчим документом і видається стягувачу тільки після набрання судовим рішенням законної сили.

Спір по даній справі по суті ще не розглядався.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В червні 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпоставка” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення заборгованості за векселями у сумі 8 392 300,00 грн. та одночасно заявлено клопотання про прийняття судом заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, заборону відповідачу здійснювати дії щодо відчуження майна, передачі його в оренду, заставу.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України (1798-12) визначено, що позов забезпечується:

накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості у сумі 8 392 300,00 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області, з яким погодився і апеляційний суд, наклали арешт на майно відповідача у сумі позовних вимог, але суди не прийняли до уваги те, що арешт на майно може мати місце в тих випадках, коли само воно є безпосереднім об’єктом спору, в даній справі об’єктом спору є грошові кошти.

Обов’язок доказування відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивач не обґрунтував свою заяву і не представив будь-яких доказів, що невиконання рішення Центрального міського районного суду м. Кривого Рогу від 24.03.2005 по справі № 2-327, яким поновлено на посаді директора ЗАТ “Укрпідшипник” Костенко Л.М. може вплинути на матеріальний статус відповідача та загрожувати виконанню рішення господарського суду.

Крім того, звертаємо увагу суду на те, що про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, але наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається, оскільки зазначена ухвала підлягає виконанню згідно з вимогами Закону України “Про виконавче провадження”.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2005 щодо забезпечення позову є помилковою і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2005 скасувати, справу передати до господарського суду Дніпропетровської області.