8/93 Про стягнення заборгованості - Текст документа

У травні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 136488 грн., пені в сумі 19132,61 грн., інфляційних сум 15340,44 грн. та 3% річних в сумі 9009,57 грн., посилаючись на те, що останнім порушено зобов’язання за договором від 13.02.2002 року № 06/02-314Р з оплати за спожитий природний газ у лютому 1998 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору № 06/02-314Р від 13.02.2002 року, посилаючись на те, що цей договір не відповідає вимогам закону.

До прийняття судового рішення позивач за зустрічним позовом уточнив заявлені вимоги і просив визнати спірний договір недійсним з підстав невідповідності вимогам закону та укладення його під впливом помилки і внаслідок обману.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2004 року у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.10.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та первісний позов задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 06/02-314Р від 13.02.2002 року, за умовами якого сторони підтвердили, що протягом.02.1998 року позивач за первісним позовом передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 470000 куб.м загальною вартістю 136488 грн. За цим договором оплата здійснюється протягом 15 днів з моменту його підписання сторонами.

Згідно договору поруки № 02/03-1679 від 12.03.2003 року третя особа –ТзОВ “Явор” зобов’язалася відповідати перед позивачем за первісним позовом за належне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором постачання природного газу № 06/02-314Р від.02.1998 року.

Предметом даного судового розгляду є вимога за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляційних сум, 3% річних і пені у зв’язку з порушенням зобов’язань за договором з оплати за поставлений природний газ та вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору з підстав невідповідності вимогам закону та його укладенням внаслідок помилки і обману.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦК УРСР (1540-06) угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Як вказано в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” (v0003700-78) на підставі ст. 56 ЦК УРСР (1540-06) угода може бути визнана судом недійсною, як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, тільки за позовом сторони, що діяла під впливом помилки. Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Проте, суди попередніх інстанцій, зробивши висновок про укладення спірної угоди внаслідок помилки з боку відповідача за первісним позовом не врахували зазначеного та в порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) не з’ясували правового змісту помилки, тобто неправильного сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що спірна угода не була б укладена.

До того ж, судами в прийнятих рішеннях не було наведено обгрунтування щодо впливу помилки на волевиявлення позивача за зустрічним позовом про визнання недійсною угоди, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що спірна угода не була б укладена.

Разом з цим, суди не звернули уваги на те, що зустрічний позов про визнання угоди недійсною було заявлено з декількох підстав, і, зокрема, невідповідності її вимогам закону, укладення внаслідок помилки та обману, а звідси, не з’ясували правових підстав зустрічного позову.

У той же час, суду слід було мати на увазі, що приймаючи рішення про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Водночас, судам належало врахувати роз’яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) .

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.10.2004 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2004 року скасувати, і справу № 8/93 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.