ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 7/310-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Муравйова О.В.,
розглянувши у відкритому ДПІ у м. Ужгороді
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 03.03.2005
у справі № 7/310-2004 господарського суду
Закарпатської області
за позовом ПП “Стальконвест”
до ДПІ у м. Ужгороді
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача не з’явились
відповідача Товтин М.В. –за довіреністю від 12.08.2005р.
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 30.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
24.12.2004р. (суддя С.Швед), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2005р.
(головуючий суддя Бойко С.М., судді Марко Р.І., Бонк Т.Б.),
позов задоволено частково; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 25.11.2004р. №
0004552341/0/3224/23-4/31889002/21488 в частині визначення ПП
“Стальконвест” податкового зобов’язання з податку на додану
вартість в сумі 30080,10грн. (20053,40грн. –донарахована сума
податку, 10026,70грн. –штрафні санкції); в частині донарахованої
суми податку на додану вартість в розмірі 5466грн. та
застосованих штрафних санкцій у сумі 2733,30грн. рішення ДПІ у
м. Ужгороді залишено в силі, а у задоволенні позову відмовлено.
В частині задоволення позовних вимог судові рішення мотивовані
тим, що на момент проведення перевірки у платника податків були
у наявності всі документи первинного бухгалтерського та
податкового обліку по спірних позиціях задекларованого
податкового кредиту (рахунки, акти прийняття робіт, платіжні
доручення про оплату вартості товарів (послуг, робіт) з
урахуванням сум ПДВ.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Ужгороді просить скасувати
постанову апеляційного господарського суду і прийняти нове
рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального права, а саме:
незастосування абз.2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутнього в судовому засіданні представника відповідача,
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Ужгороді
проведено планову документальну перевірку дотримання вимог
податкового та валютного законодавства ПП “Стальконвест” за
період з 01.01.2001р. по 01.10.2004р., за результатами якої
складено акт від 25.11.2004р. № 571/23-4/10/311889002.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення від 25.11.2004 року № 0004552341/0/3224/23-
4/31889002/21488, яким позивачу визначено податкове зобов’язання
з податку на додану вартість в розмірі 38280грн. в тому числі
основний платіж 25520грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі
12760грн.
В акті перевірки вказано на порушення позивачем вимог пп. 7.4.4
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме безпідставно включено до складу
податкового кредиту суму 466,59 грн. податку на додану вартість,
сплаченого підприємством за виконані ВАТ „Укртелеком" та ПП
„Васавам" роботи по телефонізації офісного приміщення позивача,
оскільки зазначені витрати не відносяться до валових витрат
виробництва та не підлягають амортизації. Крім того, проведеною
перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення вимог пп.
7.2.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
неправомірно віднесено до податкового
кредиту суми податку на додану вартість на підставі неналежно
оформлених податкових накладних.
Задовольняючи позов в частині, суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що формування податкового кредиту
позивача за спірний період було здійснено правомірно, оскільки
проведення господарських операцій підтверджується рахунками,
актами виконаних робіт, платіжними дорученнями на оплату
вартості товарів. При цьому суди дійшли висновку, що формальний
підхід до визначення належної сплати суми податку лише підставі
перевірки реквізитів податкових накладних без аналізу податковим
органом документів про фактичне здійснення господарської
операції є недопустимим, оскільки сама по собі податкова
накладна без фактичного здійснення господарської операції не
може бути достатнім і однозначним доказом підтвердження права на
податковий кредит. А відтак, на думку місцевого суду,
заперечення відповідача відносно неналежного оформлення спірних
податкових накладних (відсутність порядкового номеру на
накладних, відсутність адреси місцезнаходження покупця,
відсутність одиниць виміру та кількості) є недостатнім.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції, чинній на момент виникнення
спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання
звітного періоду, визначена згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4
статті 7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-
яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів
(робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених
податковими накладними (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4
статті 7).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю
платником податку-продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту
7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно цієї норми податкова накладна має містити:
порядковий номер податкової накладної; дату виписування
податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я
та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку
на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця
та покупця); місце розташування юридичної особи або місце
податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник
податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт,
послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача;
ціну поставки без врахування податку; ставку податку та
відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму
коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті
передбачено наслідки порушення порядку заповнення продавцем
податкових накладних, що можуть настати для покупця у випадку
включення до податкового кредиту ПДВ за такими накладними. В
разі одержання від продавця неправильно заповненої податкової
накладної покупець має право звернутися до кінця поточного
податкового періоду з відповідною завою до органу державної
податкової служби за своїм місцезнаходженням, додавши до заяви
документи, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг).
Відсутність вказаної заяви не дає права включати до податкового
кредиту суми ПДВ за такими накладними.
Під час розгляду справи судами не встановлено факту звернення
позивача з названою заявою до податкової інспекції.
З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій дано
неправильну юридичну оцінку встановленим обставинам справи, у
зв’язку з чим суди дійшли помилкового висновку про визнання
недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині
визначення ПП “Стальконвест” податкового зобов’язання з податку
на додану вартість в сумі 30080,10грн. Відповідно, судові
рішення попередніх інстанцій в цій частині підлягають скасуванню
з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Щодо формування податкового кредиту в сумі 5000грн. суди дійшли
правомірного висновку про виключення відповідачем цієї суми зі
складу податкового кредиту з огляду на неналежне оформлення
податкової накладної від 04.01.2003р. № 1, на підставі якої суми
податку на додану вартість було віднесено до податкового
кредиту.
За таких обставин колегія не вбачає підстав для зміни чи
скасування судових рішень в цій частині.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1, 2 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді задовольнити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від
24.12.2004р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 03.03.2005р. у справі № 7/310-2004 в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ
у м. Ужгороді від 25.11.2004р. № 0004552341/0/3224/23-
4/31889002/21488 в частині визначення Приватному підприємству
“Стальконвест” податкового зобов’язання з податку на додану
вартість в сумі 30080,10грн. (20053,40грн. –донарахована сума
податку, 10026,70грн. –штрафні санкції) скасувати. В позові
відмовити.
В решті частини рішення господарського суду Закарпатської
області та постанову Львівського апеляційного господарського
суду залишити без змін.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
О.Муравйов