ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 6/286
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Муравйова О.В.,
розглянувши у відкритому ДПІ у Орджонікідзевському районі м.
судовому засіданні Запоріжжя
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.03.2005
у справі № 6/286 господарського суду Запорізької
області
за позовом ТОВ фірма “Андромеда”
до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача не з’явились
відповідача Рещук О.М. –за довіреністю від 09.02.2005р.
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 30.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
03.11.2004р. (суддя Мисюра Л.С.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 24.03.2005р.
(головуючий суддя Антонік С.Г., судді Юхименко О.В., Хуторной
В.М.), позов задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя № 0002052302/0 від 27.08.2004р.; стягнуто з
відповідача на користь позивача 85грн. державного мита та
118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати
прийняті у справі судові рішення та постанову і відмовити в
задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме: п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутнього в судовому засіданні представника відповідача,
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено планову
комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового
та валютного законодавства ТОВ фірми “Андромеда” за період з
01.04.2001р. по 31.03.2004р., за результатами якої складено акт
№ 296/23/20474800 від 21.08.2004р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв
податкове повідомлення-рішення від 27.08.2004р. № 0002052302/0,
яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на
прибуток в розмірі 2690172грн., в тому числі 1494540грн.
основного платежу та 1195632грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В акті перевірки, зокрема, вказано, що склавши та виконавши в 4
кварталі 2003р. договірні угоди по придбанню та продажу товарів,
позивач отримав при цьому від’ємний господарський (фінансовий)
підсумок - збиток у сумі 4981800грн.; позивач не використав
товар з ціллю отримання прибутку, а використав його для
отримання убутку в сумі 4981800грн.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за договором
купівлі-продажу від 19.09.2003р. б/н, укладеного між ТОВ фірма
"Андромеда" та підприємством ТОВ "Медпрепарати", позивач придбав
опір металоплівковий у кількості 4300000шт. по ціні без ПДВ
3,99грн. на загальну суму 20588400грн.
Відповідно до додаткової угоди від 26.12.2003р. № 1 до договору
купівлі-продажу, позивач здійснив оплату та отриманий товар
векселем на суму 20588400грн.
Отримавши продукцію, позивач виявив, що вона не відповідає типу
та іншим характеристикам, які бажав отримати та в подальшому
перепродати. У зв'язку з цим, замовники відмовились придбати
продукцію у тому асортименті, який було отримано позивачем.
Тому, ТОВ фірма "Андромеда" 15.12.2003р. за договором купівлі-
продажу було реалізовано частину продукції ТОВ "Агросвіт" ДП
"Віненергопостач" (опір металоплівковий 1380000шт.) за ціною
нижче придбання (по ціні 0,38грн.) на загальну суму 629280грн.
Інша частина продукції до теперішнього часу позивачем не
реалізована за відсутності попиту на неї.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Попередні судові інстанції, задовольняючи позов, виходили з
того, що отримання збитків по окремими господарським операціям
не є перешкодою для віднесення відповідних витрат до складу
валових витрат.
Колегія вважає наведений висновок помилковим з огляду на
наступне.
За змістом пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва
та обігу (далі – валові витрати) –сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг),
які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для
їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а
відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових витрат будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними
та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, за змістом наведених норм необхідною умовою для
віднесення витрат до валових, є використання придбаних за
рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській
діяльності платника.
Згідно п. 1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарська діяльність –будь-яка
діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня
участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною,
постійною та суттєвою.
Крім того, зазначені витрати відповідно до вимог закону мають
бути підтверджені відповідними документами, ведення і зберігання
яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
податкова
звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Первинний документ –це документ, що містить зведення про
господарську операцію і підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону
України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” ( 996-14 ) (996-14)
).
На думку колегії суддів підтвердженням використання товарів у
власній господарській діяльності є насамперед документи, що
свідчать про товарообіг (рух товарів) між господарюючими
суб’єктами, а саме, документи про оприбуткування їх у покупця.
Звідси, юридична оцінка дій платника по віднесенню витрат до
валових залежить від встановлення факту використання платником
товарів (робіт, послуг), у зв’язку з придбанням яких були
сплачені ці суми податку, у власній господарській діяльності.
Ця обставина судами не досліджувалася, при тому що встановлення
вказаного факту має суттєве значення для вирішення даного спору
по суті.
Судами не досліджені, з урахуванням вищезазначеного, первинні
документи, які б підтверджували здійснення господарської
операції позивачем у спірному періоді.
Враховуючи, що судами не встановлено факту придбання товарів
саме для використання у власній господарській діяльності, про що
також свідчить їх продаж по ціні нижчій за ціну придбання,
спірною є підставність віднесення витрат по вказаних операціях
до складу валових.
Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій застосували пп.
11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно якого датою збільшення
валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, як припадає
на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з
подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських
рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в
разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника
податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а
для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
При цьому судами не встановлено факт передачі товару від
продавця (ТОВ “Медпрепарати”) до покупця (ТОВ фірма “Агромед”).
Тобто, судами не встановлено фактичної поставки товарів за
укладеним договором.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
24.03.2005р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 03.11.2004р. у справі № 6/286 скасувати, а справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
О.Муравйов