Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Ткаченко Н.Г.

Бур’янової С.С.

розглянувши касаційну ДП “Хлібна база № 74”

скаргу

на постанову від 20.05.2005 р. Запорізького апеляційного

господарського суду

у справі № 5/3/499(99) господарського суду

Запорізької області

за заявою ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі Запорізького

регіонального управління

до ДП “Хлібна база № 74”

Про банкрутство

арбітражний керуючий Кірічок В.А.

за участю представників сторін:

від боржника –Юхта М.С., довір.;

Олійник Ю.В., довір.

від Державного комітету України з державного матеріального

резерву –

Хорунжий А.О., довір.

та розпорядника майна Кірічок В.А.

В С Т А Н О В И В:

У провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться Справа N 5/3/499(99) про банкрутство ДП “Хлібна база № 74”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2005 р. (суддя Дьоміна А.В.) залишено без задоволення клопотання комітету кредиторів про продовження процедури розпорядження майном боржника, припинення повноважень керівника боржника та призначення в.о. керівника боржника розпорядника майна. Також зупинено провадження у справі та зобов’язано директора Ставицького О.Г. ДП “Хлібна база № 74” та Державний комітет України з державного матеріального резерву забезпечити збереження та захист майна боржника.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.05.2005 р. (судді: Антонік С.Г. –головуючий, Мірошниченко М.В., Яценко О.М.) задоволено апеляційну скаргу ЗАТ “Агропромислова група”, скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.03.2005 р., а справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДП “Хлібна база № 74” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.05.2005 р.

На думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) (далі –Закон (2343-12) ) та ст. ст. 15, 43, 101 ГПК України (1798-12) .

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч. 5 ст. 5 Закону (2343-12) положення цього Закону (2343-12) застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Таким чином, законодавцем встановлено мораторій на застосування відносно підприємств, які не підлягають приватизації, таких судових процедур банкрутства як санація та ліквідація.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, боржник у справі Державне підприємство “Хлібна база № 74” входить до єдиної системи підприємств Державного комітет України з державного матеріального резерву та виконує доведені до нього завдання щодо забезпечення належного зберігання зерна державного резерву, який є стратегічним запасом держави.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України “Про державний матеріальний резерв” (51/97-ВР) (в редакції Закону України від 12.05.2004 р. N 1713-IV) підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю та не підлягають приватизації.

Також, в Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України від 07.07.1999 р. N 847-XIV (847-14) , значиться Молочанська хлібна база N 74 (332550, Токмацький район, ст. Молочанськ, вул. Вокзальна, 123 ) з ідентифікаційним кодом, номер якого тотожний ідентифікаційному коду ДП “Хлібна база № 74”, зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи (том І а.с. № 74).

Отже, до моменту виведення боржника з переліку підприємств, що не підлягають приватизації, до нього не можуть застосовуватись передбачені Законом процедури санації або ліквідації.

Як встановлено судом першої інстанції, на час винесення ухвали від 23.03.2005 р. строк процедури розпорядження майном, введеної ухвалою від 17.03.2004 р., закінчився.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону (2343-12) строк процедури санації становить шість місяців та за клопотанням певних учасників справи може бути продовжений або скорочений судом.

Враховуючи те, що у справі про банкрутство суд обмежений встановленими Законом (2343-12) строками та має дотримуватися передбаченої процедури, яка являє собою ряд послідовних, зв’язаних між собою процесуальних дій, продовження строку процедури розпорядження майном може відбуватися до певного терміну. Суд не вправі виходити за межі встановленого Законом (2343-12) порядку. При цьому, зупинення провадження у справі у зв’язку з належністю боржника до об’єктів, які не підлягають приватизації, має відбуватися на стадії розпорядження майном боржника.

За таких обставин справи правомірним є висновок суду першої інстанції про зупинення до вирішення питання щодо виведення боржника з переліку підприємств, що не підлягають приватизації, провадження у справі у зв’язку з закінченням строку процедури розпорядження майном та неможливістю введення процедури санації або ліквідації.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 41 ГПК України (1798-12) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом (2343-12) , доводи суду апеляційної інстанції щодо порушення судом першої інстанції ст. 79 ГПК України (1798-12) , яка передбачає вичерпний перелік підставі зупинення провадження у справі, визнаються колегією суддів необґрунтованими.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції –залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 5, 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) , ст. 4 Закону України “Про державний матеріальний резерв” (51/97-ВР) , ст. ст. 41, 79, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ДП “Хлібна база № 74” задовольнити.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.05.2005 р. у справі № 5/3/499(99) скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.03.2005 р. у справі № 5/3/499(99) залишити без змін.