ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 5/2103-25/245
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів : Рогач Л.І., Мачульського Г.М.,
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Личаківському р-ні м. Львова
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 01.03.2005 р.
у справі № 5/2103-25/245
господарського суду Львівської області
за позовом Дочірнього підприємства “Львівнафтопродукт
Відкритого акціонерного товариства “Концерн
Галнафтогаз”
До Державної податкової інспекції у
Личаківському р-ні м. Львова
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: Дворак М. Є., дов. № 398 від
25.08.2005 р.;
відповідача: —не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 р. Дочірнє підприємство “Львівнафтопродукт”
Відкритого акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз” (далі
–Підприємство) звернулось до господарського суду Львівської
області з позовом до Державної податкової інспекції у
Личаківському р-ні м. Львова (далі –Інспекція) про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Інспекції №
0004101530/0/1514/15-2 від 20.10.2003 р., яким його зобов'язано
сплатити штраф у розмірі 9 098,50 грн. за затримку на 12
календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання у розмірі 90 985,00 грн.
Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що у Інспекції
не було законних підстав для нарахування йому зазначених
штрафних санкцій, оскільки при подачі ним до Інспекції
податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень
2002 р. недоїмка з цього податку була відсутня.
Рішенням господарського суду Львівської області від
10.12.2004 р. (суддя Якімець Г.Г.) позовні вимоги Підприємства
задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
01.03.2005 р. (колегія суддів: Марко Р.І., Бойко С.М.,
Бонк Т.Б.) рішення господарського суду Львівської області від
10.12.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що відповідно до норм Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
строки сплати податкових зобов'язань за уточненими податковими
деклараціями співпадають зі строками сплати податкових
зобов'язань, нарахованих протягом звітного періоду, на який
припадає подання уточненої декларації.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 01.03.2005 р., в якій просить зазначену
постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити
Товариству у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга
мотивована тим, що апеляційний господарський суд, вирішуючи
спір, порушив пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та не врахував п. 5.4
Інструкції про порядок ведення органами державної податкової
служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових
платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових
фондів”, затвердженої наказом Головної державної податкової
інспекції України від 12.05.1994 р. № 37 ( z0114-94 ) (z0114-94)
(у
редакції наказу Державної податкової адміністрації України
від 03.09.2001 р. № 342).
Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслало,
що не перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного
господарського суду, яка оскаржується.
У зв'язку з відпусткою судді Грейц К.В. за розпорядженням
заступника Голови Вищого господарського суд України від
30.08.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом
України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого,
Рогач Л.І. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представника Підприємства матеріали справи та доводи Інспекції,
викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність
юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи,
застосування господарськими судами апеляційної та першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Інспекції не підлягає
задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(тут і надалі –у
редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у
разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом
( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, —у розмірі десяти відсотків такої суми.
Згідно з п. 17.2 ст. 17 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли
платник податків до початку його перевірки контролюючим органом
самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а
також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі
десяти відсотків суми такої недоплати, штрафи, визначені
підпунктами 17.1.2 – 17.1.7 пункту 17.1 цієї статті, а також
адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства
накладаються на платника податків (його посадових осіб) за
відповідні правопорушення, не застосовуються.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що Підприємство, занизивши
свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість у
звітній декларації за вересень 2002 р. на 100 000,00 грн.,
самостійно виправило цей факт шляхом подання 20.11.2004 р.
відповідної уточненої декларації за вересень 2002 р., та
сплатило при цьому штраф у розмірі 10% від суми недоплати.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання податкової
декларації.
Згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний)
період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті
місячних авансових внесків), –протягом 20 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
місяця.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що строки сплати податкових
зобов'язань за уточненими податковими деклараціями співпадають
зі строками сплати податкових зобов'язань, нарахованих протягом
звітного періоду, на який припадає подання уточненої декларації.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Львівського апеляційного господарського
суду від 01.03.2005 р. ґрунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення
для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків апеляційного господарського, викладених у зазначеній
постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не
вбачається.
За згодою представника позивача, відповідно до частини другої
ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському
районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 01.03.2005р. у справі № 5/2103-25/245
господарського суду Львівської області залишити без задоволення,
а зазначену постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Л.І. Рогач
Суддя Г.М. Мачульський