ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 2/190
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Омельченко А.В.
розглянувши касаційну скаргу Рівненської об’єднаної державної
податкової інспекції
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.12.2004р.
у справі № 2/190 Господарського суду Рівненської області
за позовом Приватного підприємця Давидюк О.П.
до Державної податкової інспекції у м. Рівне
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Давидюк О.П. звернувся до Господарського
суду Рівненської області з позовом до Державної податкової
інспекції у м. Рівне про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне
від 14.01.2004р. № 0000522343/0/23-300.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
02.07.2004р. (суддя Г.І.Савченко), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2004р.
(судді: Т.Б.Бонк, М.В.Юркевич, М.І.Городечна), позовні вимоги
приватного підприємця Давидюк О.П. задоволено, визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
м. Рівне від 14.01.2004р. № 0000522343/0/23-300.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Рівненська об’єднана державна податкова інспекція подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Рівненської області від 02.07.2004р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.12.2004р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у
задоволені позовних вимог. Свою вимогу Рівненська об’єднана
державна податкова інспекція мотивує тим, що господарським судом
першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме: Закону України
“Про державну податкову службу” ( 509-12 ) (509-12)
, Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
Указу Президента України “Про посилення державного контролю за
виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових
виробів” ( 510/2001 ) (510/2001)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представника
Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції, який
з’явився в господарське засідання суду касаційної інстанції,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, Вищий господарський суд України дійшов висновку,
що касаційна скарга Рівненської об’єднаної державної податкової
інспекції підлягає задоволенню частково.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо його участі у судовому засіданні. Про час і
місце розгляду касаційної скарги був повідомлений.
Як встановлено господарським судом, відповідачем проведено
перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами
підприємницької діяльності, про що 03.01.2004р. було складено
акт. За результатами перевірки та на підставі акту відповідачем
прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2004р. №
0000522343/0/23-300, яким згідно ст. 17 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
позивачу визначено суму податкового зобов’язання,
а саме штрафні санкції у розмірі 3400,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що застосування до
спірних правовідносин норм Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податковим органом проведено
неправомірно, прийняття спірного рішення на підставі норм
зазначеного Закону України “Про державне регулювання виробництва
і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
є безпідставним та
суперечить вимогам ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Проте, вищезазначені висновки господарських судів не є такими,
що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
огляду на наступне.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши
правомірного висновку, що штрафні санкції за порушення вимог
Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та
Указу Президента України “Про посилення державного контролю за
виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових
виробів” ( 510/2001 ) (510/2001)
не є податковими зобов’язаннями, не взяли
до уваги те, що вказана обставина не є підставою для визнання
недійсним оспорюваного податкового повідомлення –рішення в
цілому, оскільки судами взагалі не було встановлено обставини
справи, не з’ясовано чи мало місце порушення позивачем Закону
України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та
Указу Президента України “Про посилення державного контролю за
виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових
виробів” ( 510/2001 ) (510/2001)
, не надано будь –якої оцінки фактам
порушень позивачем норм вказаних нормативних актів, встановленим
в акті перевірки від 03.01.2004р., тощо.
Разом з тим, господарський суд першої та апеляційної інстанції
при наведених обставинах не з'ясував питання про можливість
визнання недійсним оспорюваного позивачем акта лише в частині
застосування форми податкового повідомлення при застосуванні
штрафних санкцій за Законом України “Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та
Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
і наслідків, які тягне за собою застосування
податкового повідомлення згідно Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанцій
фактичних обставин справи, що мають значення для правильного
вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Рівненської об’єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2004р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.12.2004р. у справі № 2/190 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Грек Б.М.