ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 2-8/16552-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів: Рогач Л.І., Мачульського Г.М.,
розглянувши у Виконавчого комітету
відкритому судовому Ялтинської міської ради
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.03.2005 р.
у справі № 2-8/16552-2004
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Приватного підприємства “Мімоза”
до Виконавчого комітету
Ялтинської міської ради
Про визнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: Попович І.Я., дов. № б/н від 28.08.2005 р.;
відповідача: — не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 р. Приватне підприємство “Мімоза” (далі
–Підприємство) звернулось до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Ялтинської
міської ради (далі –Комітет) про визнання права власності на
об'єкт нерухомості у цілому –закусочна “Стелла” з літнім
майданчиком, площею 123 м2, розташований за адресою: м. Ялта,
вул. Московська, 1-А, що складається з: літ. “А”, приміщення 1
–зал, загальною площею 21,5 м2, приміщення 2 –кухня, загальною
площею 4 м2, приміщення 3 –туалет, загальною площею 2 м2, всього
загальною площею 27,55 м2, розташований на земельній ділянці
загальною площею 152 м2.
Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що закусочна
“Стелла” з літнім майданчиком, розташована на земельній ділянці,
яка одержана в оренду на підставі рішень Ялтинської міської
ради, є цілісним майновим комплексом, побудована та
реконструйована ним за власні кошти, а тому саме воно є її
власником. Відповідно, Комітет неправомірно залишив його заяву
про оформлення та реєстрацію права власності на зазначене
нерухоме майно без розгляду, порушивши при цьому окремі норми
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.12-21.12.2004 р. (суддя Чумаченко С.А.) позовні вимоги
Підприємства задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.03.2005 р. (колегія суддів: Латинін О.А., Видашенко Т.С.,
Заплава Л.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 20.12-21.12.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Підприємство правомірно
(на підставі договору оренди від 05.11.2002 р., укладеного між
ним та Ялтинською міською радою, та інших договорів, укладених
між ними раніше) використовувало земельну ділянку шляхом
розміщення на ній майна, яке є предметом спору, і, відповідно,
створення за власні кошти та розміщення цього майна здійснено
Підприємством без порушень вимог законодавства України.
Посилаючись на ст. 49 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
,
ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 139 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що
майно, яке є предметом спору, є власністю Підприємства, а тому
відповідне право має бути визнаним.
Комітет звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.03.2005 р., в якій просить зазначену
постанову і рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 20.12-21.12.2004 р. скасувати та прийняти нове рішення,
яким відмовити Підприємству у задоволенні його позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що господарські суди попередніх
інстанцій, вирішуючи спір, неправильно застосували ст. 331 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, порушили ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.
ст. 1, 42, 42 та 43, ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Підприємство скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому
просить постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 16.03.2005 р. і рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 20.12-21.12.2004 р. залишите без змін, а
касаційну скаргу Комітету –без задоволення. Відзив мотивований
тим, що при прийнятті зазначених судових актів господарські суди
попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального
та процесуального права.
У зв'язку з відпусткою судді Грейц К.В. за розпорядженням
заступника Голови Вищого господарського суд України від
30.08.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом
України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого,
Рогач Л.І. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представника Підприємства матеріали справи та доводи Комітету і
Підприємства, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та
відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної
оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування
господарськими судами апеляційної та першої інстанцій норм
матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга Комітету не підлягає задоволенню, враховуючи
наступне.
Відповідно до частини першої ст. 125 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності та право постійного користування на земельну
ділянку виникає після одержання її власником або користувачем
документа, що посвідчує право власності чи право постійного
користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, на якій
розташовано майно, яке є предметом спору, передано в оренду
Підприємству на підставі договору оренди від 05.11.2002 р.,
укладеному між ним та Ялтинською міською радою. Відповідно до п.
2.1 вказаного договору метою передачі в оренду земельної ділянки
є обслуговування Підприємством некапітального кафе з літнім
майданчиком. Крім того, встановлено, що до укладення вказаного
договору, між зазначеними сторонами існували правовідносини, на
підставі яких Підприємство розміщувало на відповідній земельній
ділянці кафе з літнім майданчиком.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що Підприємство правомірно використовувало
відповідну земельну ділянку для здійснення ні ній своєї
господарської діяльності щодо обслуговування кафе з літнім
майданчиком.
З Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
випливає, що
об'єктами права власності юридичної особи є майно, набуте ним в
результаті господарської діяльності та інше майно, набуте на
підставах, не заборонених законом. Ст. 49 цього Закону
( 697-12 ) (697-12)
визначено, що володіння майном вважається
правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським
судом.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та з
матеріалів справи вбачається, що фінансування будівництва та
утримання майна, яке є предметом спору, здійснювалось
Підприємством. Враховуючи норми закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
, наведені у попередньому абзаці, і зважаючи на
відсутність рішень судів, третейських судів про неправомірність
володіння Підприємством майном, яке є предметом спору, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що Підприємство правомірно володіє зазначеним майном та є його
власником.
Згідно зі ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник майна може
пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це
право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі
втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України,
зважаючи, що майно, яке є предметом спору, є власністю
Підприємства, вважає що Підприємство обґрунтовано пред'явило
позов до Комітету про визнання права власності на відповідне
майно.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.03.2005 р. ґрунтується на всебічному,
повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають
значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків апеляційного господарського, викладених у зазначеній
постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не
вбачається.
За згодою представника позивача, відповідно до частини другої
ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виконкому Ялтинської міської ради на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.03.2005 р. у справі № 2-8/16552-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а зазначену
постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Л.І. Рогач
Суддя Г.М. Мачульський