ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Cправа N 2-20/1964-2005(2-20/11906-04)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали ВАТ “Феодосійський механічний завод”
касаційної скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.05.2005
у справі господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом ВАТ “Феодосійський механічний завод”
До Феодосійської міської Ради
Виконавчого комітету Феодосійської міської
третя особа ради
ТОВ “Відпочинок-Сервіс”
Про визнання недійсними рішень, за зустрічним позовом про
визнання недійсним акту
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Помогайбо О.В.- дов. № 55/12-2004 від 01.12.2004
від відповідачів: 1) не з’явились; 2) не з’явились
від третьої особи: Колесник О.В.- дов. № 6 від 25.08.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 24.01.2005 господарського суду Автономної
Республіки Крим відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ
“Феодосійський механічний завод” щодо визнання недійсними
рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 557
від 28.04.2004 в частині визнання таким, що втратило силу
рішення виконкому № 304 від 24.06.1994 про надання позивачу
дозволу на будівництво 68-квартирного житлового будинку за
адресою м. Феодосія, вул. Чкалова 96 та акту № 39 від 22.10.1982
“Про надання в безстрокове користування земельної ділянки для
капітального будівництва та подальшої експлуатації”, про припис
повернути земельну ділянку та передачу функцій замовника на
будівництво житлового будинку № 744 від 11.06.2004 та рішення
Феодосійської міської ради 27 сесії 24 скликання № 1502 від
28.05.2004 “Про надання земельної ділянки ТОВ “Відпочинок-
сервіс”.
Постановою від 04.05.2005 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 24.01.2005 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки позивач не надав суду
доказів, які права та охоронювані законом його інтереси були
порушені внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, то відсутні
правові підстави для задоволення позову.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ “Феодосійський
механічний завод” звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи
тим, що судами невірно застосовані норми матеріального та
процесуального права, зокрема, ст.ст. 141, 143, 144 Земельного
Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що рішеннями виконавчого
комітету Феодосійської міської ради № 222 від 21.03.1980 та №
413 від 23.07.1982 позивачу надано земельну ділянку для
житлового будівництва за адресою: м. Феодосія, вул. Чкалова, 96.
Рішенням № 304 від 24.06.1994 виконавчого комітету Феодосійської
міської ради позивачу надано дозвіл на будівництво 68-
квартального жилого будинку спільно з ПКО “ІНМО”, яке повинно
здійснюватися у три черги: 1 черга - 25 квартирна блок-секція; 2
черга - 20 квартирна блок-секція; 3 черга - 23 квартирна блок-
секція. Відповідно до п. 4 рішення строк його дії - 5 років.
Перша черга - 25 квартирна блок-секція закінчена будівництвом у
грудні 1999 року. Будівництво 2 та 3 черги було зупинено в
зв’язку з відсутністю коштів.
28.04.2004 виконавчим комітетом Феодосійської міської ради
прийнято рішення № 557 “Про визнання рішень виконавчого комітету
міської ради таким, що втратили силу”, зокрема рішення № 304 від
24.06.1994, № 158/2 від 27.04.1990, № 330 від 26.07.1991 “Про
дозвіл будівництва 68 квартирного житлового будинку та акту № 39
від 22.10.1982 “Про надання в безстрокове користування земельної
ділянки для будівництва” та внесені приписи повернути земельну
ділянку і передати функції замовника на будівництво житлового
будинку.
Рішенням Феодосійської міської ради № 1502 від 28.05.2004
затверджено рішення виконкому про завершення будівництва
житлового будинку по вул. Чкалова, 96 в м. Феодосія, затверджено
проект землеустрою з відводу земельної ділянки та надання в
оренду ТОВ “Відпочинок-Сервіс” земельної ділянки за адресою вул.
Чкалова в м. Феодосія.
Як встановлено господарським судом цільовим призначенням за для
якого надавалась земельна ділянка позивачу було будівництво
житлового будинку по вул. Чкалова, 96 у м. Феодосії, яке не було
здійснено, про що зазначає сам позивач.
Відповідно до ст. 416 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право користування земельною ділянкою для забудови у разі
невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох
років підряд припиняється.
Право користування земельною ділянкою для забудови може бути
припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених
законом.
Статею 24 Закону України “Про планування і забудову територій”
( 1699-14 ) (1699-14)
передбачено, що у разі прийняття міською радою
рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи
комунальної власності для розміщення об’єкта містобудування в
порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення
одночасно є дозволом на будівництво цього об’єкта.
Дозвіл на будівництво об’єкта містобудування не є документом, що
засвідчує право власності чи право користування (оренди)
земельними ділянками.
У разі, якщо фізична або юридична особа не розпочала будівельні
роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на
будівництво об’єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність.
Поновлення дозволу відбувається в такому ж порядку, як і його
надання.
Оскільки позивач не здійснював використання земельною ділянкою
для забудови протягом трьох років підряд, згідно до п. п. 4 ч. 1
ст. 416 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
його право
користування земельною ділянкою для забудови припиняється.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою
визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям
відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів
підприємства чи організації –позивача у справі. Якщо за
результатами розгляду справи факту такого порушення не
встановлено, у господарського суду немає правових підстав для
задоволення позову.
Враховуючи, що позивач не надав суду доказів, які права та
охоронювані законом інтереси його були порушені внаслідок
прийняття оскаржуваних рішень, господарський суд правомірно
дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення
позову.
Посилання скаржника на п. 8 постанови № 7 Пленуму Верховного
суду України від 16.04.2004 “Про практику застосування судами
земельного законодавства при розгляді цивільних справ”
( va007700-04 ) (va007700-04)
є безпідставним, тому що правовідносини між
сторонами виникли не в зв’язку з застосуванням земельного
законодавства, а з інших причин.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 04.05.2005 Севастопольського апеляційного
господарського суду зі справи № 2-20/1964-05 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко