ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 2-16/1626-2005(2-16/5376)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Рогач Л.І.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні
касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної Державної податкової
інспекції в Автономній Республіці Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду
від 26.04.2005р.
у справі № 2-16/1626-2005
господарського Автономної Республіки Крим
суду
за позовом Нижньогірського районного споживчого товариства
до Державної податкової інспекції у
Нижньогірському районі в Автономній Республіці
Крим
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників
- позивача: не з’явився
- відповідача: не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням місцевого господарського суду (суддя Омельченко В.А.),
залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції
(головуючий суддя Градова О.Г., судді Голик В.С., Фенько Т.П.),
позов задоволено, постановлено визнати недійсними податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Нижньогірському районі в Автономній
Республіці Крим № 8/26-02 від 14.04.2003р. про визначення
Нижньогірському районному споживчому товариству податкового
зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3250,65 грн.,
(2167,10 грн. основного платежу, 1083,55 грн. штрафних
(фінансових) санкцій, також постановлено стягнути з відповідача
на користь позивача судові витрати.
У касаційній скарзі Джанкойська об’єднана Державна податкова
інспекція в Автономній Республіці Крим (правонаступник ДПІ у
Нижньогірському районі в Автономній Республіці Крим) просить
постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої
інстанції скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що
судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а
саме ст. 10 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
пп. .7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх
представників у судовому засіданні.
Перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги межі перегляду
справи в касаційній інстанції та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі Закон № 168 у редакції, чинній на
момент виникнення і існування спірних правовідносин) об'єктом
оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки
товарів та послуг.
Поставкою товару, згідно п. 1.4 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, є
будь-яка операція, що здійснюється згідно з договорами купівлі-
продажу, іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають
передачу прав власності на такі товари.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Нижньогірському районі в Автономній
Республіці Крим № 8/26-02 від 14.04.2003р. про визначення
Нижньогірському районному споживчому товариству податкового
зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3250,65 грн.,
(2167,10 грн. основного платежу, 1083,55 грн. штрафних
(фінансових) санкцій, прийнято на підставі акту перевірки №
93/23-02/25739060 від 09.04.2003р., в якому зазначено, що
позивач будучи платником податку на додану вартість не включив
по першій із подій попередньої оплати платіжним дорученням № 278
від 26.10.2001р. операції по придбанню товару від
Нижньогірського РайСТ на суму 10832,90 грн., хоча вартість
товару в сумі 10832,90 грн. включена до складу валового доходу
філії за ІІІ квартал 2001р., чим занижено податкове зобов’язання
з ПДВ у сумі 2176,10 грн.
Приймаючи оскаржувані рішення попередні судові інстанції
виходили з того, що вказана в акті перевірки операція як
господарська не є такою, а фактично позивачем було надано
фінансову допомогу філіям на підставі постанови правління
Нижньогірського РайСТ від 25.10.2001р. № 96, а тому операція по
передачі коштів не є операцією по договору купівлі-продажу
товару, яка є об’єктом оподаткування.
Також в судових рішеннях зазначено про те, що фактично на
виконання вказаної постанови правління на рахунок
Митрофанівського ГП банком зараховано від Нижньогірського РайСТ
13000 грн. із зазначенням платежу як за товар згідно накладної №
351 від 11.10.2001р., ПДВ –2.166,67 грн.
Відповідно до вимог ст. 84 ч. 1 п. 3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи встановлюються місцевим господарським судом в
рішенні, а суд апеляційної інстанції, згідно ст. 101 цього
кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, не зв’язаний доводами апеляційної скарги та
за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно
розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з викладеного в судових рішеннях попередніх
судових інстанцій, позивачем було надано фінансову допомогу на
підставі постанови правління Нижньогірського РайСТ від
25.10.2001р. Однак, як зазначено судами, перерахування коштів з
банківської установ було здійснено з рахунку Нижньогірського
РайСТ з призначенням платежу за товар згідно накладної від
11.10.2001р., тобто накладна була видана раніше, ніж було
прийнято постанову правління Нижньогірського РайСТ про надання
фінансової допомоги.
Таким чином судом першої інстанції вказані обставини в повній
мірі не з’ясовані, а суд апеляційної інстанції вказані недоліки
не усунув, не з’ясував зазначених вище обставин.
Крім того, судами не досліджено хто фактично був отримувачем
товару як власник згідно накладної № 351 від 11.10.2001р., хто
ним розпорядився, чи сплачувались податкові зобов’язання з
податку на додану вартість, вказані судами в сумі 2166,67 грн.,
з посиланням при цьому на платіжне дорученням № 278 від
26.10.2001р.
Відповідно до вимог пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду
України, від 29.12.76р. № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, судове рішення є найважливішим актом правосуддя,
покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України
прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного
Конституцією принципу верховенства права. Тому суди повинні
неухильно додержувати вимоги про законність і обґрунтованість
рішення, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, які мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Тому,
згідно вказаної постанови, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки допущені судами помилки у застосуванні норм
матеріального та процесуального права призвели до неправильного
вирішення спору, всі ухвалені ними судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду слід врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 3, 111-10 ч. 1, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної Державної податкової
інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.04.2005р. та рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 15.02.2005р. у справі № 2-16/1626-2005
Господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, справу
передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної
Республіки Крим.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
Л. Рогач