ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 2-16/10813-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Аркатова В.В.
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної
податкової інспекції
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 06.10.2004р.
у справі № 2-16/10813-2004 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Кримінвестбуд”
до Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Кримінвестбуд” звернулося до
Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції від
13.07.2004р. № 0000112302/0.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-
10.08.2004р. (суддя В.А.Омельченко), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 06.10.2004р. (судді: Т.П. Фенько, О.Г.Градова,
І.В.Черткова), позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства
“Кримінвестбуд” задоволено, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Євпаторійської об’єднаної державної
податкової інспекції від 13.07.2004р. № 0000112302/0.
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 06.10.2004р., Євпаторійська об’єднана
державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, в якій
просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу
Євпаторійська об’єднана державна податкова інспекція мотивує
тим, що господарським судом неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.8 ст. 1, п.
4.8 ст. 4, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство
“Кримінвестбуд” доводить безпідставність вимог Євпаторійської
об’єднаної державної податкової інспекції та правомірність
прийнятої Севастопольським апеляційним господарським судом
постанови.
Євпаторійська об’єднана державна податкова інспекція не
скористалась правом, наданим ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
участі її представника у судовому засіданні. Про час і місце
розгляду касаційної скарги була повідомлена.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представника Відкритого
акціонерного товариства “Кримінвестбуд”, який з’явився в
господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши
правильність застосування місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Євпаторійської об’єднаної
державної податкової інспекції підлягає задоволенню частково.
Як встановлено господарським судом, відповідачем проведено
позапланову документальну перевірку позивача з питань
правильності віднесення сум податку на додану вартість до
податкових зобов’язань та податкового кредиту у IV кварталі 2003
року з операцій, пов’язаних з придбанням товарів, котрі були
вивезені за межі митної території України, про що 09.07.2007р.
було складено акт. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.
п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що
виявилося в завищенні податкового кредиту в листопаді 2003 року
на суму 53300грн. та в грудні 2003 року на суму 55200грн.та
завищено об’єм оподатковуваних операцій, що оподатковуються за
“0” ставкою на суму 2507грн. За результатами перевірки
відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від
13.07.2004р. № 0000112302/0, яким позивачу визначено суму
податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі
у сумі 159164грн., де основний платіж –108500грн. та штрафні
санкції –50664грн.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
Як встановлено господарським судом:
-між позивачем та приватним підприємством “Альфа-Юг” було
укладено договір поставки зерна від 03.11.2003р. № 03/11-П та
договір поставки кукурудзи фуражної від 17.11.2003р. 317/11, за
якими сторони визначились щодо розрахунків простими векселями зі
строком погашення “за пред’явленням”.
-продавцем –приватним підприємством “Альфа-Юг” було виписано
податкову накладну № 03/11 від 03.11.2003р. на суму 319800грн. в
т.ч. податок на додану вартість 53300грн. та податкова накладна
№ 15/12 від 15.12.2003р. на суму 331200грн. у т.ч. податок на
додану вартість 55200грн.
Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари —це матеріальні та
нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що
використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх
випуску (емісії) та погашення.
Пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що продаж товарів —будь-
які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-
продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами,
які передбачають передачу прав власності на такі товари за
оплату або компенсацію, незалежно від її надання, а також
операції з безоплатною надання товарів.
Згідно п. п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є об'єктом оподаткування
операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми
управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в
обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності,
Національним банком України, Міністерством фінансів України,
органами місцевого самоврядування відповідно до закону,
включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати),
інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та
деривативи; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні
папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та
депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також
діяльності з управління активами. Отже, відповідно до приписів
вищенаведеної правової норми, не є об’єктом оподаткування
операції з випуску (емісії) цінних паперів, що випущені в обіг
(емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності. Проте,
господарським судом не було досліджено обставин щодо того ким
було емітовано векселі, передані позивачем в оплату куплених
товарів.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, бюджетне відшкодування - це сума, що
підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Проте, господарським судом не було досліджено обставин щодо
сплати та надходження до бюджету податку на додану вартість за
відповідними операціями.
Згідно абз. 3 п. 4.8. ст. 4 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в редакції чинній на момент
виникнення спірних правовідносин, векселі отримані, але не
оплачені платником податку, або видані, але не оплачені
платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або
податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів
операцій, по яких такі векселі використовуються.
Як вже було зазначено, позивач сплатив за товар приватному
підприємству “Альфа-Юг” векселями, проте господарським судом не
було досліджено обставин щодо відвантаження приватним
підприємством “Альфа-Юг” позивачу товару.
Згідно п. п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є
помилковим, покладається на платника податків за винятком
випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті. Отже, як випливає
з приписів даної правової норми, у випадку нарахування
контролюючим органом платнику податків податкових зобов’язань,
якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов’язань, обов’язок доведення того, що здійснене контролюючим
органом нарахування є помилковим покладається на платника
податків.
Як вже було зазначено, відповідач здійснив перевірку позивача та
нарахував йому податкові зобов’язання, отже саме на позивача
покладено обов’язок доведення помилковості нарахування
податкових зобов’язань відповідачем.
Правила щодо належності та допустимості доказів встановлені ст.
34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно ч. 2 якої обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування. Оскільки на позивача покладено обов’язок
доведення, що нарахування податку на прибуток здійснено
відповідачем помилково, то належними доказами, які має дослідити
господарський суд, та на підставі яких у встановленому законом
порядку встановити відповідні обставини є первинні документи, що
має надати позивач в обгрунтування своїх доводів. Проте,
господарський суд не досліджував належні докази та не
встановлював відповідні обставини на підставі таких доказів, чим
порушив ст. ст. 32, 34, 36, 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
дослідження доказів. Натомість господарський суд досліджував акт
перевірки відповідачем позивача, що є порушенням п. п. 4.2.3 п.
4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. В
порушення вимог вищевказаної норми Кодексу господарський суд
попередніх інстанцій неповно з’ясував фактичні обставини, що
мають значення для правильного вирішення спору та не дав оцінку
всім доказам у справі.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-
10.08.2004р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 06.10.2004р. у справі № 2-16/10813-2004
скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського
суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Грек Б.М.