ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2005 Справа N 39/151 
Вищий  господарський  суд  України у складі:  суддя  Селіваненко
В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув    касаційну    скаргу    товариства    з    обмеженою
відповідальністю  науково-виробничого  підприємства  “Біофарма”,
м. Київ (далі –ТОВ НВП “Біофарма”)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2005
та  постанову  Київського апеляційного господарського  суду  від
23.05.2005
зі справи № 39/151
за  позовом закритого акціонерного товариства “Трудовий колектив
Київського  підприємства по виробництву  бактерійних  препаратів
“Біофарма”, м. Київ (далі –ЗАТ “Біофарма”)
до ТОВ НВП “Біофарма”,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних
вимог    на    предмет   спору,   -   товариство   з   обмеженою
відповідальністю  “Науково-виробниче  підприємство   “Біофарма”,
м. Київ (далі –ТОВ “НВП “Біофарма”),
Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, м. Київ
(далі –Держадміністрація)
про   усунення порушень прав на комерційне найменування.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ЗАТ “Біофарма” –не з’явились,
ТОВ НВП “Біофарма” –Семеній Ю.М.,
ТОВ “НВП “Біофарма” – не з’явились,
Держадміністрації –не з’явились.
За  результатами розгляду касаційної скарги Вищий  господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ “Біофарма” звернулося з позовом про заборону ТОВ НВП “Біофарма” використовувати комерційне найменування “Біофарма”.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2005 (суддя Гумега О.В.) провадження у справі було зупинено на підставі пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК України (1798-12) ) в зв’язку з призначенням судової експертизи для з’ясування питання щодо тотожності спірних комерційних найменувань.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 (колегія суддів у складі: суддя Григорович О.М. –головуючий, судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) названу ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів обґрунтованості призначення судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності з даного спору та правомірності зупинення провадження у даній справі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати зазначені судові акти попередніх інстанцій в частині зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що з огляду на приписи частини другої статті 79 ГПК України (1798-12) зупинення провадження у справі не є обов’язковим у випадку призначення судової експертизи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування попередніми інстанціями норм процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних судових актів з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 41 ГПК України (1798-12) господарський суд призначає експертизу для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Як зазначено в пункті 54 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності” (v1107600-04) , господарські суди не повинні встановлювати схожість або тотожність комерційних найменувань на власний розсуд. Для роз’яснення відповідних питань слід призначати судову експертизу.
Згідно з пунктом 4 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.03.2005 № 04-5/76 “Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності” (v0076600-05) в разі необхідності господарський суд може поставити судовому експерту питання про наявність чи відсутність тотожності, тобто цілковитої схожості між комерційними (фірмовими) найменуваннями, що порівнюються.
Підстави зупинення провадження у справі встановлено статтею 79 ГПК України (1798-12) . Зокрема, відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 79 ГПК України (1798-12) господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення судової експертизи.
Таким чином, призначаючи експертизу об’єктів інтелектуальної власності з даного спору та зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції діяв в межах наданих йому процесуальних повноважень, а відтак передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 зі справи № 39/151 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Біофарма” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь