ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2005 Справа N А42/129-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
А.Г. Полянського - головуючого
О.В. Муравйова
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача Чурсіна В.В. –дов. від 11.04.2005
року
відповідача не з’явились (про час і місце судового
третьої особи засідання повідомлені належно)
не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Дзержинському районі м. Харкова та
касаційні скарги спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податку у місті Харкові
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 06.07.2005 року
у справі № А-42/129-05 господарського суду
Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Торговий Дім “Харківнафтопродукт”
до Державної податкової інспекції у
третя особа, яка не Дзержинському районі м. Харкова
заявляє самостійних вимог Спеціалізованої державної податкової
на предмет спору на інспекції по роботі з великими
стороні відповідача платниками податку у місті Харкові
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Торговий Дім “Харківнафтопродукт” звернулося до господарського
суду Харківської області з позовом до Державної податкової
інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової
інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 29.06.2004 року
№ 0002962303/0, яким згідно пункту 3 статті 3, статті 12 Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
відповідно до пункту 8 статті 17 вказаного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено суму податкового зобов’язання: штрафні (фінансові)
санкції в розмірі 1700 грн. та від 21.07.2004 року №
0002962303/1, яким згідно пункту 3 статті 3, статті 12 Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
відповідно до пункту 8 статті 17 вказаного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено суму податкового зобов’язання: штрафні (фінансові)
санкції в розмірі 1700 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані податкові
повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству та
фактичним обставинам справи, перевірка на підставі якої були
прийняті зазначені акти проведена в порушення статті 15
зазначеного Закону та статей 2, 3 Указу Президента України “Про
деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”
( 817/98 ) (817/98)
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2005
року (суддя Яризько В.О.) залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2005
року (судді: Карбань І.С. –головуючий, Твердохліб А.Ф., Шутенко
І.А.) позов задоволено; визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова від 29.06.2004 року №
0002962303/0 та від 21.07.2004 року № 0002962303/1. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 85 грн. державного мити та 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Судові рішення мотивовані з огляду на те, що оскаржувані
податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків
акта перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи
та з порушенням порядку застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова
інспекція у Дзержинському районі м. Харкова звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2005
року по справі № А-42/129-05, в якій просить скасувати ухвалені
судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права, а саме: пункту 3
статті 3, статті 12 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Також, не погоджуючись з судовими рішеннями, спеціалізована
державна податкова інспекція по роботі з великими платниками
податку у місті Харкові звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 06.07.2005 року по справі №
А-42/129-05, в якій просить скасувати ухвалені судові рішення та
прийняти нове рішення яким в позові відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом
норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 3
статті 3, статті 12 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та статті 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить
ухвалені у справі рішення залишити без змін, посилаючись на їх
обґрунтованість та відсутність порушень судами норм
матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу
залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника
позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій спірні
податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта
перевірки від 19.06.2004 року щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового
обігу суб’єктами підприємницької діяльності, яким виявлено
порушення пункту 3 статті 3, статті 12 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, яке
полягало в тому, що позивачем використовувався реєстратор
розрахункових операцій Dateсs MP 500 C, зав. № DC 00000419,
фіскальний № 2030003505, який не забезпечує у єдиному
нерозривному технологічному циклі наступних послідовних дій:
керівництво відпуском пального через паливно-роздавальну
колонку, реєстрацію об’єму і вартості відпущеного пального
кожного найменування окремо по кожній формі оплаті, відображення
на індикаторі оператора автозаправної станції поточної
інформації про відпуск замовленої дози пального, друк чека
встановленої форми. Також в акті перевірки вказано про внесення
непередбачених конструктивно-технологічною документацією
виробника змін у конструкцію та програмне забезпечення
реєстратора розрахункових операцій. За вказане порушення
спірними податковими повідомленнями-рішеннями податковою
інспекцією відповідно до пункту 8 статті 17 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачу нарахована штрафна санкція в сумі 1700 грн., яка
визначена як податкове зобов’язання.
При вирішенні даного спору господарськими судами було враховано,
що реєстратор розрахункових операцій позивача знаходиться в
державному реєстрі РРО в розділі “РРО, первинна реєстрація яких
заборонена”. Дана модель не призначена і не має технічної
можливості для роботи в єдиному циклі з паливно-роздавальними
кранами при відпустці нафтопродуктів. Згідно з Положенням про
державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
29.08.2002 року № 1315 ( 1315-2002-п ) (1315-2002-п)
, термін первинної
реєстрації моделі - граничний термін, який встановлює Державна
комісія при включенні моделі до Державного реєстру, до
закінчення якого дозволяється реєструвати в органах державної
податкової служби моделі, що раніше не використовувалися
суб'єктами підприємницької діяльності під час проведення
розрахункових операцій. Протокольним рішенням № № 17,18
Державної комісії з питань провадження електронних систем і
засобів контролю та управління товарним та грошовим обігом було
встановлено термін первісної реєстрації, в тому числі і для
зазначеної моделі реєстратора розрахункових операцій, до
01.01.2004 року і це знайшло відображення у Державному реєстрі
розрахункових операцій, затвердженим протокольним рішенням
Державної комісії з питань провадження електронних систем і
засобів контролю та управління товарним та грошовим обігом від
27.06.2002 року № 13.
Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до
уваги, що господарськими судами надано оцінку пункту 3 статі 3
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
згідно якого суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані, зокрема, застосовувати реєстратори розрахункових
операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів
розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх
застосування; статті 12 названого Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, в якій
зазначено, що на території України у сферах, визначених цим
Законом ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, дозволяється реалізовувати та
застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій
вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до
Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та
конструкція і програмне забезпечення яких відповідає
конструкторсько-технологічній та програмній документації
виробника та пункту 8 статті 17 Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, в якому
зазначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної
податкової служби України застосовуються фінансові санкції у
таких розмірах: ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
- у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій
реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне
забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-
технологічною та програмною документацією виробника.
Судами встановлено, що зазначений реєстратор розрахункових
операцій використовувався позивачем у режимі, передбаченому
конструкторсько-технологічною та програмною документацією
виробника; наявність та цілісність пломб підтверджуються
матеріалами перевірки.
Отже, встановивши вищевказані факти, врахувавши зазначені норми
законодавства господарських судів першої та апеляційної
інстанцій дійшли законних та обґрунтованих висновків, про те, що
твердження відповідача про незабезпечення єдиного нерозривного
технологічного циклу при відпуску пального що пов’язане з
внесенням змін в конструкцію чи програмне забезпечення
реєстратора розрахункових операції, які не передбачені
конструкторсько-технологічною та програмною документацією
виробника, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, саме
по собі використання реєстратора розрахункових операцій, якій
згідно з його конструкторсько-технологічною та програмною
документацією не забезпечує у єдиному нерозривному
технологічному циклі послідовних дій, керівництво відпуском
пального через паливно-роздавальну колонку, реєстрацію об’єму і
вартості відпущеного пального тощо, за умови його належної
реєстрації та використання не є порушенням що може бути
підставою для застосування пункту 8 статті 17 Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Касаційна інстанція також погоджується, з судами попередніх
інстанцій з висновком про те, що визначення податковим органом
фінансових санкцій на підставі зазначеної норми Закону, як
податкове зобов’язання суперечить пункту 1.2 статті 1 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та
статтям 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що господарські
суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та
надали юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки,
на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-
рішення, та дійшли обґрунтованого висновку, про їх
невідповідність, нормам чинного законодавства, а тому правомірно
визнали їх недійсним.
За таких обставин, керуючись законом, суди підставно
задовольнили позовні вимоги. Як наслідок, прийняті судами
рішення та постанова відповідають положенням статей 84, 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Твердження заявників про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального чи процесуального права при прийнятті
рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та
суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни
чи скасування зазначених судових рішень колегія суддів не
вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському
районі м. Харкова та спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податку у місті
Харкові залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2005
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 06.07.2005 року у справі № А-42/129-05 господарського суду
Харківської області залишити без змін.
Головуючий А. Полянський
Судді О. Муравйов
Л. Рогач