Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючий, Козир Т.П. , Семчука В.В. розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації “Харківміськгаз» на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р. у справі № 33/397-04 за позовом ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України» до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації “Харківміськгаз»

про стягнення 9 677 933,02 грн.

за участю представників відповідача –Шатохіної О.І., Кундіуса Є.В., Кушніра Р.Ю.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2005 р. позов ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України» задоволено частково; стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськаз” на користь ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України» 6 834 448,06 грн. основного боргу, 552 852,56 грн. 3% річних, 1 356 058,64 грн. інфляційних втрат; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р. рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2005 р. змінено; позовні вимоги задоволено частково; зменшено розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, до суми 10 000 - 3% річних та 10 000 грн. - інфляційних втрат; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2005 р. залишене без мін.

У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Харківміськаз” просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2005 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р., посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм законодавства, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відзив на касаційну скаргу від ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України» до суду не надходив.

Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив наступне.

У грудні 2004 р. ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України» звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськаз” 9 677 933,02 грн. заборгованості за транспортування природного газу у 2002 р., в тому числі 6 834 448,06 грн. основного боргу за договором на транспортування природного газу № 11-31 від 03.01.2002 р., 934 573,76 грн. пені, 552 852,56 грн. 3% річних, 1 356 058,64 грн. інфляційних втрат.

Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від 29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення” (v0011700-76) роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Місцевий та апеляційний суди при вирішенні спору не дотримались наведених роз’яснень Верховного Суду України, не виконали вимог відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України (1798-12) , та в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) не забезпечили повного, об’єктивного та всебічного розгляду справи.

Зокрема, не знайшли належного відображення в судових рішеннях посилання відповідача на відсутність у нього обов’язку по сплаті комерційних втрат (притоків і відтоків), а також на необхідність дотримання вимог постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 759 від 12.07.2000 р. (v0759227-00) щодо порядку здійснення розрахунків за транспортування природного газу з урахуванням затвердженого алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газопобутових підприємств НАК “Нафтогаз України». Судами належним чином не обговорювалась можливість застосування до спірних правовідносин положень названого нормативного акту.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору № 11-31 від 03.01.2002 р. сторони визначили транспортування природного газу для потреб населення. Із актів виконання послуг з транспортування газу, підписаних сторонами у справі, випливає, що ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України» протранспортувала природний газ для потреб населення в загальному обсязі 430320,290 тис. м3 на загальну суму 13710004,34 грн..

Пунктом 6.2 договору № 3-52 від 09.01.2001 р. передбачено, що оплата послуг за транспортування газу здійснюється відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Харківміськаз” шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України» в порядку і строки, встановлені алгоритмом розподілу коштів, затвердженого Постановою НКРЕ від 12.07.2000 р. № 759 (v0759227-00) .

Згідно з преамбулою постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000 р. № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газопобутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» за поставлений природний газ» (v0759227-00) , алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ.

Відповідно до п. 5 алгоритму (v0759227-00) кошти, які надходять на розподільні, рахунки газозбутових підприємств, того ж дня перераховуються уповноваженими банками на поточні рахунки газозбутових підприємств в частині оплати за надані послуги з транспортування та постачання газу споживачам відповідно до тарифів, затверджених у встановленому порядку.

Розподіл коштів відбувається у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13.11.1998 р. № 1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ” (1785-98-п) , якою передбачено відкриття в уповноважених банках розподільних рахунків газозбутовим і газотранспортним підприємствам НАК “Нафтогаз України» та консолідованого розподільного рахунку ДК “Торговий дім “Газ України» НАК “Нафтогаз України» для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу.

Названою постановою визначено, що кошти, які надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок.

Оскільки зазначеними вище положеннями не передбачено можливість зміни учасниками відносин встановленого чинним законодавством порядку проведення розрахунків між сторонами, в тому числі і порядку проведення остаточного розрахунку за фактично спожитий газ, то висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність вини відповідача у неналежному виконанні зобов’язань за договором на транспортування природного газу № 3-52 від 09.01.2001 р. є передчасним.

В порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) , судом не була надана юридична оцінка питанню про те, чи пов’язане допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов’язання з оплатою населенням комунальних послуг та чи була реструктуризована заборгованість населення по оплаті за природний газ і в якому розмірі.

При розгляді справи судам належало перевірити, чи не позбавлений відповідач можливості здійснювати розрахунки з позивачем за умов, що він не є розпорядником коштів, що надходили на розподільний рахунок.

Окрім того, при вирішенні цього спору судами мали бути враховані положення Закону України від 20.02.2003 р. № 554-ІV “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” (554-15) статтею 1 якого передбачено, що заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом (554-15) (1.07.2003 року) перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Апеляційний суд послався на Закон України від 20.02.2003 р. № 554-ІV (554-15) та вказав, що “відповідач не з своєї вини не в змозі своєчасно розрахуватись з позивачем» (редакція постанови). Такого роду висновок не кореспондується з рішенням про стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних. В даному випадку суд допустився протилежних висновків щодо підстав задоволення позову.

Стягуючи з відповідача на підставі ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) річні та інфляційні втрати, судами першої та апеляційної інстанціями не було обговорено можливість застосування приписів Закону України від 08.10.1999 р. № 1136-ХІV “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) ”, положення якого не поширюються на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Крім того, зменшуючи на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України (1798-12) розмір 3% річних та інфляційних втрат, апеляційним судом не було враховано, що за своєю правовою природою річні та інфляційні не є неустойкою, а самостійним способом захисту цивільних прав.

Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі для розгляду суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду належить врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного, об’єктивного, всебічного з’ясування обставин справи, дійсних прав та обов’язків сторін і залежно від установленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськаз” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р. у справі № 33/397-04 скасувати.

3. Справу № 33/397-04 передати для розгляду господарському суду Харківської області.

4. Стягнути з ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України» на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації “Харківміськгаз» 12 750 грн. державного мита.

5. Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.