ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2005 Справа N А13/23-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
А.Г. Полянського - головуючого
О.В. Муравйова
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача Юровський Д.Б. –дов. від 25.08.2005 року
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у Харківської об’єднаної державної податкової
відкритому інспекції у Харківській області
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 07.06.2005 року
у справі № А-13/23-05 господарського суду Харківської
області
за позовом Приватного підприємства “Фірма “Стратос”
до Харківської об’єднаної державної податкової
інспекції у Харківській області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2005
року (суддя Водолажська Н.С.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2005
року (судді: Філатов Ю.М. –головуючий, Івакіна В.О., Сіверін
В.І.) позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-
рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у
Харківській області від 13.10.2004 року № 0000502330/0 та
стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито в сумі
85,00 грн. та судові витрати в розмірі 118,00 грн.
Не погоджуючись з постановою, Харківська об’єднана державна
податкова інспекція у Харківській області звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2005
року по справі № А-13/23-05, в якій просить скасувати ухвалені
по справі судові акти і прийняти нове рішення, яким в
задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права, а
саме: пункт 1 статті 3 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, положень
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
та положень Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу в якому просить
постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника
позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, спірне податкове
повідомлення-рішення прийнято згідно пунктів 1, 2 статті 3
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, відповідно до пункту 1 статті 17 зазначеного
Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачу визначено суму податкового
зобов’язання за платежем: штрафні санкції за порушення
законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки
та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 205500,50
грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта
перевірки від 11.10.2004 року № 202301972360 щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та
безготівкового обігу Приватного підприємства фірми “Стратос” за
період з 28.05.2004 року по 21.08.2004 року, яким виявлені
порушення пункту 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, яке полягало в
проведенні позивачем у вказаному періоді на автозаправній
станції, розташованій за адресою: Харківський район, с.
Манченки, траса Харків-Київ, 499 км. розрахункових операцій в
безготівковій формі (із застосуванням відомостей) при продажу
паливо-мастильних матеріалів без застосування реєстратора
розрахункових операцій на суму 41,1 тис. грн.
Також судами встановлено, що на момент перевірки, позивачем з
відповідального зберігання передано власникам пальне на суму
41,1 тис. грн., вартість якого була сплачена ними раніше на
банківський рахунок підприємства у безготівковій формі на
підставі рахунку-фактури та відповідних договорів.
Ухвалені по справі судові акти мотивовані тим, що розрахункова
операція позивачем не здійснювалась, а мало місце отримання
товару зі зберігання. Фактичні розрахунки проведені раніше на
підставі договорів купівлі-продажу в безготівковій формі.
Однак, колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій без
надання належної оцінки доказам, які знаходяться в матеріалах
справи та без всебічного, повного і об’єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи, що є порушенням вимог
статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові
операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо)
при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити
розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги)
через зареєстровані у встановленому порядку та переведені у
фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з
роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що
підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках,
передбачених цим Законом ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, із застосуванням
зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; а
також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує
послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ
встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Цей закон не містить обмежений перелік засобів проведення
безготівкових операцій та в той же час не звільняє від обов’язку
проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових
операцій.
Стаття 2 зазначеного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
містить визначення
терміну “розрахункова операція”, а саме: “приймання від покупця
готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів
тощо за місцем реалізації товарів”. Місцем такої реалізації
товару (палива) була вищезазначена АЗС позивача.
Заправочні відомості при здійсненні аналізованих операцій не
можуть використовуватися лише як акти приймання-передачі, так як
право власності на товар (паливо) може настати лише при передачі
пального. Факт переходу права власності від позивача до
контрагентів підтверджується складанням заправочних відомостей.
Ухваленими у справі судовими актами не надано оцінки тому, яку
саме модель реєстратора розрахункових операцій використовує
вищезазначена АЗС позивача.
В разі встановлення того, що конструкція апарату, який
використовується АЗС позивача, не містить технічних перешкод для
проведення розрахункових операцій з використанням заправочних
відомостей, це може бути підставою для висновку, що придбання
особами за безготівкові кошти пального не звільняє позивача від
обов’язку проведення операцій по відпуску товару за заправочними
відомостями через реєстратор розрахункових операцій.
Зазначаючи про перехід права власності на пальне в момент його
оплати контрагентами позивача та про відпуск окремої кількості
оплаченого товару (бензину) з відповідального зберігання, суди
не дослідили наявність відповідної умови про момент переходу
права власності у договорах купівлі-продажу ПММ та первинних
документів, складання яких є обов’язковим при прийнятті товару
на зберігання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності що призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної
інстанцій, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової
інспекції у Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
07.06.2005 року та рішення господарського суду Харківської
області від 01.04.2005 року у справі № А-13/23-05 господарського
суду Харківської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Головуючий А. Полянський
Судді О. Муравйов
Л. Рогач