Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М., Палій В.М.,

розглянувши касаційне подання Дунайського транспортного прокурора на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р.

у справі № 29/59-05-2028 господарського суду Одеської області

за позовом заступника Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України,

Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт”

до відповідача Державного комунального підприємства теплових мереж “Ізмаїлтеплокомуненерго»

про стягнення 21 013,15грн.

за участю представників:

Міністерства транспорту та зв’язку України – не з’явилися

ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт” –не з’явилися;

ДКП “Ізмаїлтеплокомуненерго» –не з’явилися;

ГПУ –прокурор відділу Мірошниченко В.С.

В С Т А Н О В И Л А:

заступник Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та просить стягнути з відповідача –Державного комунального підприємства теплових мереж “Ізмаїлтеплокомуненерго» на користь Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт” 21 013,15грн. заборгованості за поставлену у період з.11.2004р. по січень 2005р. теплоенергію у гарячій воді відповідно до умов договору від 28.10.2004р.

В обґрунтування заявлених вимог, заступник прокурора у поданій заяві посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договору від 28.10.2004р. (а.с.11-12).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, заступником прокурора збільшено розмір позовних вимог. Відповідно до поданої заяви, з відповідача на користь ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт” підлягає стягненню заборгованість за поставлену у період з.11.2004р. по березень 2005р. теплову енергію у гарячій воді у сумі 43 669,34грн. (а.с.47).

Відповідач у справі – Державне комунальне підприємство теплових мереж “Ізмаїлтеплокомуненерго» у відзиві на позов суму заборгованості за період з.11.2004р. по січень 2005р. фактично визнало. При цьому, відповідач просив відстрочити на три місяці строк виконання зобов’язання з оплати поставленої теплової енергії (а.с.40).

У подальшому, у зв’язку з частковим погашенням заборгованості, розмір позовних вимог зменшено до 36 759,26грн (а.с.65).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2005р. позов залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) (а.с.72).

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позов заступником прокурора подано не в інтересах держави, оскільки ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт” не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р. ухвала господарського суду Одеської області від 12.05.2005р. залишена без змін (а.с.95-97).

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Дунайський транспортний прокурор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням та просить її скасувати, прийнявши нове рішення.

Прокурор вважає, що суди дійшли помилкового висновку те, що позов подано не в інтересах держави, у зв’язку з чим порушили ст. 2 ГПК України (1798-12) . При цьому, судами не взято до уваги положення ст. 9 Закону України “Про транспорт” (232/94-ВР) , ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.92р. “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (8-92) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить касаційне подання таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України (1798-12) , позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду з позовом, зокрема, виконує функцію представництва інтересів держави, що визначено ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 361 Закону України “Про прокуратуру» (3314-15) . При цьому, випадки такого представництва визначені законом.

Згідно ст. 361 Закону України “Про прокуратуру» (3314-15) , представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

В силу ч. 5 ст. 361 Закону (3314-15) , прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Підставою для порушення справи, за змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України (1798-12) , є позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Однак, вирішуючи питання про прийняття такої позовної заяви, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99р. № 3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

В силу пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, як вказано у зазначеному рішенні, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

Звертаючись до суду з даним позовом, заступник Дунайського транспортного прокурора зазначив, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Міністерство транспорту та зв’язку України. Між тим, у резолютивній частині, прокурор просить суд поновити порушене право шляхом стягнення коштів на користь іншої особи –Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт», яке є самостійним суб’єктом господарювання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що провадження у даній справі було порушено помилково, у зв’язку з чим поданий позов підлягав залишенню без розгляду у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України (1798-12) (також див. п. 3 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. № 04-5/570 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам (v_570600-02) ). Отже, ухвалений у даній справі судовий акт за результатами перегляду в апеляційному порядку вірно залишений в силі, з урахуванням повноважень, визначених п. 1 ст. 103, ст. 106 ГПК України (1798-12) .

За таких обставин, судові акти у цій справ прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р. у справі № 29/59-05-2028 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційне подання Дунайського транспортного прокурора –без задоволення.