ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2005 Справа N 20-5/409
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
А.Г. Полянського - головуючого
О.В. Муравйова
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому “Инжек”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 13.06.2005 року
у справі № 20-5/409 господарського суду міста
Севастополя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Инжек”
до Державної податкової інспекції у Гагарінському
районі м. Севастополя
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Инжек” звернулося до господарського суду міста Севастополя з
позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі
м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.
Севастополя від 19.10.2004 року № 0000612340/0, яким визначено
суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в
розмірі 341058,90 грн., в тому числі основний платіж в сумі
227372,60 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 113686,30
грн. та від 19.10.2004 року № 0000602340/0, яким визначено суму
податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі
511588,37 грн., в тому числі основний платіж в сумі 341058,91
грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 170529,46 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при включенні до складу
податкового кредиту сум податку на додану вартість позивач не
допустив порушень вимог Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, всі його контрагенти на момент
здійснення розрахункових операцій були платниками податку на
додану вартість, зареєстрованими в податкових органах відповідно
вимогам діючого законодавства.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.03.2005
року (суддя Антонова І.В.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
13.06.2005 року (судді: Фенько Т.П. –головуючий, Голик В.С,
Черткова І.В.) у позов відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що у господарських
операціях з позивачем від імені його контрагентів (продавців)
діяли особи, які не могли мати законних повноважень на
здійснення цих операцій та підписання документів податкової
звітності, в звязку з чим включена позивачем до складу
податкового кредиту сума податку на додану вартість по цих
операціях не відповідає фактичним податковим зобов’язанням
платника податку –продавця; надані позивачем на обґрунтування
позовних вимог податкові накладні не можуть бути підтвердженням
його права на податковий кредит та відповідно суми, яка включена
в валові витрати.
Не погоджуючись з постановою, Товариство з обмеженою
відповідальністю “Инжек” звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 13.06.2005 року по справі №
20-5/409, в якій просить рішення та постанову у даній справі
скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
та процесуального права, а саме: вимог Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту 18 Указу
Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
від 7.08.1998 року N 857/98 та статті 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, заявник в
касаційній скарзі зазначає про те, що при включенні до складу
податкового кредиту сум податку на додану вартість позивач не
допустив порушень вимог Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, всі його контрагенти на момент
здійснення розрахункових операцій були платниками податку на
додану вартість, зареєстрованими в податкових органах відповідно
вимогам діючого законодавства.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Сторони не скористалися правом на участь в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій спірні податкові повідомлення рішення прийняті на
підставі акта перевірки від 19.10.2004 року № 17594/23-424
дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Инжек” по
взаємовідносинам з ПП “Модерн-НВ”, ПП “Донецьк-Укрконтракт”, ПП
“Укрпродукт-2002” за період 2002 року, яким виявлені порушення
підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5
пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що полягали в необґрунтованому
включенні до складу податкового кредиту в 2002 році сум, не
підтверджених необхідними, оформленими в відповідності з чинним
законодавство, розрахунковими документами (товарними та
податковими накладними, первісними касовими документами),
перелічених в зазначеному акті, що призвело до завищення
позивачем суми податкового кредиту, з огляду на включення в них
суми податку на додану вартість в складі вартості товарно-
матеріальних цінностей та послуг оформлених документами з
реквізитами ПП “Модерн-НВ” (м. Київ, ідентифікаційний код в
ЕДРПОУ 31923993, ІПН 319239926534), ПП “Донецьк-Укрконтракт” (м.
Донецьк, ідентифікаційний код в ЕДРПОУ 32036420 ІПН
320364205645), ПП “Укрпродукт-2002” (м. Донецьк,
ідентифікаційний код в ЕДРПОУ 31875950, ІПН 318759505682), які
офіційно не існують в Україні на загальну суму 227372,60 грн., а
також суму валових витрат в розмірі 1136863 грн., або суму
податку на прибуток в розмірі 341058,91 грн.
Під час розгляду справи господарськими судами встановлений факт
визнання недійсними в судовому порядку статутних і реєстраційних
документів перелічених вище підприємств з моменту їх реєстрації
з мотивів відсутності реального наміру на здійснення
господарської діяльності; нездійснення засновниками та
керівниками дій по веденню підприємницької діяльності.
Також господарськими судами встановлено, що у господарських
операціях з позивачем від імені ПП “Модерн-НВ”, ПП “Донецьк-
Укрконтракт”, ПП “Укрпродукт-2002” діяли особи, яка не мали
законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання
документів податкової звітності.
Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит це - сума, на яку платник
податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1).
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів
(робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених
податковими накладними (абзац перший підпункт 7.4.5 пункту 7.4
статті 7).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю
платником податку, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті
7 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якого вона має
містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування
податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я
та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку
на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця
та покупця); місце розташування юридичної особи або місце
податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник
податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт,
послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача;
ціну поставки без врахування податку; ставку податку та
відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму
коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом
Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №
165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, яким передбачено, що податкова накладна
складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент
виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі
складені примірники податкової накладної підписуються особою,
уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів
(робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника
податку - продавця (пункт 18).
Отже, господарські суди врахувавши вищезазначені норми
законодавства, надавши оцінку фактам, встановленими рішеннями
місцевих районних судів, встановивши що у господарських
операціях з позивачем від імені його контрагентів (продавців)
діяли особи, які не могли мати законних повноважень на
здійснення цих операцій та підписання документів податкової
звітності, дійшли законного та обґрунтованого висновку, що
включена позивачем до складу податкового кредиту сума податку на
додану вартість по цих операціях не відповідає фактичним
податковим зобов’язанням платника податку –продавця, тому надані
позивачем на обґрунтування позовних вимог податкові накладні не
можуть бути підтвердженням права на податковий кредит та
підтвердженням суми, яка включена в валові витрати.
Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України
вважає за необхідне зазначити, що право на відшкодування податку
на додану вартість з Державного бюджету України виникає лише при
фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з
факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні
товару.
Тобто, положеннями Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено прямий зв'язок між сплатою,
надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та його
відшкодуванням. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані
між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до
податкового кредиту з податку на додану вартість та
відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що
були сплачені у вигляді податку.
Такий висновок, випливає з самої суті поняття податку, його
основної функції - формування доходів Державного бюджету України
(пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
), а також з поняття платника податку, як особи, яка
згідно Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язана здійснювати утримання та внесення до
бюджету податку, що сплачується покупцем (пункт 1.3 статті 1
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
З огляду на викладене касаційна інстанція вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, про порушення і
неправильне застосування судами норм матеріального та
процессуального права при прийнятті рішення та постанови не
знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в
зв’язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Инжек”
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 22.03.2005
року та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 13.06.2005 року у справі № 20-5/409 господарського суду
міста Севастополя залишити без змін.
Головуючий А. Полянський
Судді О. Муравйов
Л. Рогач