ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2005 Справа N 11/508-29/63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого А.Г.Полянського
суддів: Г.А.Кравчука
Л.І.Рогач
розглянувши у Державної податкової інспекції у Печерському
відкритому судовому районі м. Києва
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 11.06.2005 р.
у справі № 11/508-29/63
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Нокіа Україна”
до Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
Про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Турнілін М.О.
від відповідача: Сорока Ю.Ю.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нокіа Україна”
звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 822301/0 від
01.04.2003 р.,№ 822301/1 від 25.04.2003 р., та № 822301/2 від
08.07.2003 р., якими позивачу визначено суму податкового
зобов’язання за платежем : податок на прибуток в розмірі
21235,00 грн., в тому числі основний платіж 14900 грн. та
штрафні (фінансові) санкції 6335,00 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово; рішенням господарського
суду м. Києва від 25.03.2005 р.(суддя Усатенко І.В.)позов
задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення
–рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва № 822301/0 від 01.04.2003 р.,№ 822301/1 від 25.04.2003
р.,№ 822301/2 від 08.07.2003 р. в частині визначення Товариству
з обмеженою відповідальністю “Нокіа Україна” податкового
зобов’язання по податку на прибуток в сумі 13550,00 грн. та
застосування штрафних фінансових санкцій по податку на прибуток
в сумі 5660,00 грн., всього у сумі 19210,00 грн.; в іншій
частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ДПІ у Печерському
районі м. Києва на користь ТОВ “Нокіа Україна” 101 50 грн.
судових витрат; повернуто ТОВ ”Нокіа Україна” з державного
бюджету України державне мито у сумі 170 грн., сплачені
платіжними дорученнями № 282 та № 283 від 10.07.2003 р.
Мотивуючи рішення суд виходив з відсутності правових підстав для
застосування органом державної податкової служби звичайних цін
при визначенні суми валового доходу,одержаного при безоплатній
роздачі товарів, що відбувся в рамках рекламної акції з
популяризації продукції Нокіа, а також неправомірності
збільшення валового доходу платника податку за відсутності
первинних документів, що підтверджують перерахування коштів чи
виконання робіт за укладеними договорами підряду, тобто,
обставин, передбачених підпунктом 11.3.1 пункту11.3 статті 11
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
№ 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду
(головуючий –Шипка В.В.,судді Мартюк А.І.,Нечитайло О.М.) від
01.06.2005р. рішення місцевого суду залишено без змін з тих же
підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Печерському районі
м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.06.2005 р., в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати в частині задоволення позовних
вимог ТОВ “Нокіа-Україна” та прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з
мотивів порушення судами норм матеріального права, а саме :
невірного застосування п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п. 1.32 ст. 1
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих
господарських судів та постанови апеляційних господарських судів
та на підставі встановлених ними фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій
норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове
повідомлення –рішення від 01.04.2003 р. № 822301/0, яким
позивачу було визначено до сплати суму податкового зобов’язання
по податку на прибуток в сумі 14900,00 грн. за порушення п.
1.31,п. 1.23 ст. 1,п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.3.8 п. 5.3
ст. 5,п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
застосовано штрафні санкції в розмірі 6335,00 грн.(всього 21235
грн.).
За наслідками оскарження платником податку податкових
повідомлень –рішень в адміністративному порядку скарги ТОВ
“Нокіа-Україна” контролюючими органами було залишено без
задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від
25.04.2003 р. № 822301/1 та від 08.07.2003 р. № 822301/2,якими
повідомлено про нові граничні терміни погашення нарахованого
податкового зобов’язання.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту
перевірки від 28.03.2003 р.№ 18/3/23-106-30181316, яким
встановлено, що : - позивачем у І кварталі 2002 р. віднесено до
складу валових витрат суму 4,5 тис. грн.,яка не підтверджена
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами,обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку;
- позивачем не включено до складу валового доходу вартість
товарів, які були безоплатно роздані (надані) фізичним та
юридичним особам : за перший квартал 2002 р.- 449,18 грн., за
другий квартал 2002 р.-10331,12 грн., за третій квартал 2002 р.-
9736,44 грн., за четвертий квартал 2002 р. –11538,16 грн.; при
цьому відповідачем було зменшено валові витрати відповідних
звітних періодів на суми митних зборів, які були сплачені при
розмитненні ТМЦ та увійшли до вартості їх продажу, шляхом
зменшення балансової вартості залишків ТМЦ на початок звітного
періоду : за 2-1 квартал 2002 р. –на 3050,33 грн., за 3-й
квартал 2002 р. –на 2216,41 грн., за 4-1 квартал 2002 р. –на
2816,95 грн. Відповідачем визначено суму, що підлягає включенню
до валового доходу позивача за результатами господарської
операції, як різницю між вищенаведеними сумами : за 1-й квартал
2002 р. –0,5 тис. грн., за 2-й квартал 2002 р. –7,3 тис.грн., за
3-й квартал 2002 р. 7,5 тис.грн., за 4-й квартал 2002 р.- 8,7
тис. грн.;
- позивачем несвоєчасно включено до складу валового доходу
вартість послуг, наданих УГГД СП “Український мобільний зв’язок”
на підставі контрактів TSA-2002-UMC від 01.07.2001 р.,TSA-2003-
UMC від 01.07.2002 р., WSA-2002-UMC від 01.07.2002 р., оскільки
позивач повинен був визначати дату фактичного надання послуг як
останній робочий день останнього місяця кварталу, а не в звітних
періодах, в яких було підписано акти.
Як встановлено судовими інстанціями, щодо факту порушення
позивачем порядку формування валових витрат у 1 кварталі 2002 р.
на суму 4,5 тис.грн., яка не підтверджена відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими документами дії відповідача
по визначенню суми податкового зобов’язання з податку на
прибуток в сумі 1350 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 675
грн. є правомірними.
Обставини справи свідчать, що протягом 2002 року позивач
здійснював безоплатну роздачу товарно - матеріальних цінностей
(ТМЦ) фізичним та юридичній (ТОВ “Крок ТТЦ”) особам під час
проведення рекламних акцій, що підтверджується актами на
списання ТМЦ, актом прийому –передачі та довіреністю, наявними у
матеріалах справи.
В податкових періодах,в яких здійснювалась безоплатна роздача
ТМЦ, позивачем були збільшені податкові зобов’язання з податку
на додану вартість, нараховані на вартість безоплатно розданих
ТМЦ, та зменшено валові витрати відповідних звітних періодів на
суми сплачених при розмитненні ТМЦ митних зборів шляхом
зменшення балансової вартості залишків ТМЦ на початок звітного
періоду.
Згідно п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі здійснення операцій з
безоплатної передачі товарів база оподаткування
визначається з фактичної ціни операції, але не нижчої за
звичайні ціни.
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(п. 1.23) встановлено, що безоплатно надані товари
(роботи, послуги) –це товари, що надаються платником податку
згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не
передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких
матеріальних цінностей та нематеріальних активів чи їх
повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які
надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх
вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на
відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або
господарському обороті; продаж товарів –будь-які операції, що
здійснюються згідно з договорами купівлі –продажу, міни,
поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які
передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або
компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції
з безоплатного надання товарів (п. 1.31).
Згідно з п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий дохід
включає загальні доходи від продажу товарів , у
тому числі допоміжних та обслуговуючих підприємств, що не мають
статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних
паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних
сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів
операцій з нерухомістю ( за винятком операцій з їх первинного
випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення
(ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом
відповідно до закону).
Судова колегія погоджується з висновком місцевого та
апеляційного господарських судів, що відповідачем не зазначено
правових підстав та не наведено нормативного обґрунтування
висновку щодо необхідності застосування позивачем для визначення
суми, що підлягає включенню до валового доходу підприємства за
спірний період, бази оподаткування, використаної для визначення
податкового зобов’язання з податку на додану вартість, оскільки
п. 1.23, п. 1.31ст. 1, п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
містять обов’язку включати до валового доходу вартість митних
зборів та будь-яких інших витрат пов’язаних з придбанням
товарів, які в подальшому були роздані безоплатно, та про
відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин п.
п. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 вищевказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; сума
фактично отриманого від безоплатної роздачі товарів доходу
дорівнює 0,00грн.
Аргументи касаційної скарги щодо безоплатної роздачі товарно
–матеріальних цінностей в межах договору від 10.01.2000 р. “Про
надання маркетингових та інформаційних послуг” як рекламних
акцій щодо популяризації продукції Нокіа, а не торгової марки
Нокіа, спростовуються обставинами справи, встановленими судом,
та підтвердженими документальними доказами (наказами, програмами
участі у виставці та проведення презентації нової моделі
мобільного телефону “Нокіа 8910”, калькуляцією витрат).
Також судовими інстанціями при вирішенні спору було надано
належну правову оцінку правовідносинам, що виникли з УГГД СП
“Український мобільний зв’язок” на підставі контрактів TSA-2002-
UMC від 01.07.2001 р., TSA-2003-UMC від 01.07.2002 р., WSA-2002-
UMC від 01.07.2002.р., як договорів підряду, що передбачали
прийняття замовником виконаних працівниками позивача робіт за
складеним сторонами актом прийому-передачі.
Відповідно до п. п. 11.3.1.п. 11.3.ст. 11 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою
збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше : або дата зарахування коштів від покупця
(замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату
товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу
товарів (робіт, послуг) за готівку –дата її оприбуткування в
касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації
готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата
фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли
правомірного висновку щодо відсутності порушень при визначенні
позивачем валового доходу за спірними епізодами.
З огляду на викладене касаційна інстанція вважає що судові акти
по справі прийняті у відповідності з нормами матеріального права
та підстав для їх скасування не вбачається.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не підлягають
прийняттю до уваги, оскільки ним не наведено положень Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у підтвердження неправомірності висновків місцевого та
апеляційного судів.
За таких обставин у задоволенні касаційної скарги належить
відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.06.2005р. та рішення господарського суду міста Києва від
25.03.2005р. у справі № 11/508-29/63 залишити без змін.
Головуючий А. Полянський
Судді: Г. Кравчук
Л. Рогач