20-9/437 Про стягнення компенсації за порушення авторських прав у сумі 75 840 грн., - Текст документа

Рішенням названого суду від 24.02-04.03.2005 (колегія судів у складі: Рибіна С.А. –головуючий суддя, судді Шевчук Н.Г., Котлярова О.Л.) у задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення мотивовано відсутністю з боку відповідача порушення прав авторів.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16-23.06.2005 (колегія суддів у складі: Маслова З.Д. –головуючий суддя, судді Лисенко В.А., Заплава Л.М.) рішення місцевого суду скасовано і позов задоволено. Постанову апеляційної інстанції мотивовано посиланням на встановлення факту порушення відповідачем 27.02.2005 авторських майнових прав на музичні твори шляхом їх публічного сповіщення через ретрансляцію програм організацій мовлення без укладення відповідного договору з позивачем та без виплати авторської винагороди.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП “ТРК “Балаклавія” просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Своє прохання відповідач мотивує посиланням на те, що на підставі належним чином укладених угод здійснював ретрансляцію програм організацій мовлення (телевізійних каналів “О-ТВ” та “Інтер”), які є самостійними об’єктами суміжних прав, та відповідно до умов договорів не мав права змінювати режим і обсяг мовлення.

ТОВ “Музичний канал “О-ТВ” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Своє прохання скаржник мотивує тим, що, будучи організацією мовлення і суб’єктом суміжних прав, має право вільно розпоряджатися створеними ним програмами, ретрансляцію яких відповідач здійснював правомірно, оскільки отримав необхідний дозвіл від належної особи - ТОВ “Музичний канал “О-ТВ”.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- ДП “УААСП” укладено угоди на управління майновими правами авторів;

- 27.02.2004 ПП “ТРК “Балаклавія”, ретранслюючи програми телевізійних каналів “О-ТВ” та “Інтер”, використало музичні твори (пісні), інтереси авторів яких представляє позивач;

- позивачем як доказ порушення відповідачем прав авторів подана відеокасета з записом публічних показів музичних творів, при перегляді якої зафіксовано логотипи телевізійних каналів “О-ТВ” та “Інтер” (будь-який інший логотип відсутній);

- подана позивачем відеокасета не може бути прийнята як належний доказ через поганий технічний стан відеозапису;

- на ретрансляцію телевізійних програм відповідачем укладено договір від 21.12.2001 № 91 з акціонерним товариством закритого типу “Українська незалежна ТВ –корпорація” (телевізійний канал “Інтер”) та договір від 30.01.2004 № 348 з ТОВ “Музичний канал “О-ТВ”;

- відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2 згаданого договору від 30.01.2004 № 348 саме ТОВ “Музичний канал “О-ТВ” взяло на себе зобов’язання з врегулювання правових відносин з власниками прав на інтелектуальну власність, програми яких використовуються телевізійним каналом “О-ТВ”.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що:

- відповідно до письмових договорів з вітчизняними авторами, договорів про взаємне представництво інтересів ДП “УААСП” з іноземними авторсько-правовими організаціями, в тому числі з Російським авторським товариством, Незалежним агентством авторських прав, з Українським музичним видавництвом позивачеві передано виключне право на території України дозволяти використання музичних творів (з текстом або без тексту), здійснювати збір авторської винагороди за використання таких творів шляхом публічного сповіщення та вчиняти інші дії, пов’язані з захистом прав авторів;

- 27.02.2004 у квартирі абонента відповідача в місті Севастополі зафіксовано публічне сповіщення музичних творів (без дозволу їх авторів та без укладення відповідних угод) у програмах телевізійних каналів “О-ТВ” та “Інтер” шляхом передачі по кабелю, які ретранслювало ПП “ТРК “Балаклавія”;

- відповідач 27.02.2004 використав музичні твори авторів, викладені в позовній заяві;

- розмір компенсації авторам у загальній сумі 75 840 грн. вірно розраховано позивачем, виходячи з мінімального розміру компенсації (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати). Апеляційним господарським судом також відхилено клопотання ПП “ТРК “Балаклавія” про залучення до участі в справі як відповідачів телевізійного каналу “Інтер” і ТОВ “Музичний канал “О-ТВ”.

Причиною спору в даній справі є питання щодо наявності у відповідача обов’язку зі сплати авторської винагороди організації колективного управління майновими правами.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2 договору від 30.01.2004 № 348, укладеного відповідачем з ТОВ “Музичний канал “О-ТВ”, саме останнє взяло на себе зобов’язання з врегулювання правових відносин з власниками прав на інтелектуальну власність, програми яких використовуються телевізійним каналом “О-ТВ”.

Посилання ПП “ТРК “Балаклавія” на умови договору в цій частині апеляційним судом відхилено, але ТОВ “Музичний канал “О-ТВ”, прав і обов’язків якого безпосередньо стосується даний позов, за відсутності підстав для залучення його до участі в справі як відповідача на порушення вимог статті 27 ГПК України (1798-12) не було залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 111-10 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Водночас стосовно суті спору касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити таке.

Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва –авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняє Закон України від 23.12.1993 № 3792-ХІІ “Про авторське право і суміжні права” (3792-12) (далі –Закон № 3792 (3792-12) ).

ДП “УААСП” позовні вимоги обґрунтувало посиланням на неправомірне, на його думку, використання ПП “ТРК “Балаклавія” творів авторів Потєхина О.Є., Жукова С.Є., Кузьміна В.Б., Кузнєцова С.Б., Гуревича В.І., Богословського М.В. та інших (усього 16 творів і 25 авторів) шляхом їх публічного сповіщення внаслідок ретрансляції програм телевізійних каналів “О-ТВ” та “Інтер”.

Відповідно до статті 47 Закону № 3792 (3792-12) суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть, зокрема, доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення функцій колективного управління майновими правами. Абзацом другим частини першої статті 48 цього Закону (3792-12) також передбачено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав. У частині третій статті 48 Закону № 3792 (3792-12) зазначено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Закон № 3792 (3792-12) також містить й самостійні заходи правового регулювання відносин щодо різних об’єктів авторського та суміжного права.

З огляду на викладене для правильного вирішення спору попереднім судовим інстанціям належало:

- встановити, які об’єкти авторського права з переліку, передбаченого статтею 8 Закону № 3792 (3792-12) , на думку позивача, використано відповідачем неправомірно; з’ясувати повний перелік цих об’єктів; стосовно кожного з об’єктів дослідити питання щодо суб’єкта (суб’єктів) авторських прав та наявності у позивача правових підстав представляти інтереси кожного з авторів;

- з урахуванням меж даного позову встановити, при ретрансляції якого з двох телевізійних каналів (“О-ТВ” чи “Інтер”), яким чином і які саме об’єкти авторського і (або) суміжного права (музичні твори з текстом чи без тексту, аудіовізуальні твори, передачі (програми) організацій мовлення чи інші) фактично використано відповідачем; з’ясувати, хто є суб’єктом авторських прав щодо кожного з цих об’єктів.

Ці обставини ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не встановлено та не досліджено. Проте, лише після їх з’ясування можливе вирішення питань: про те, які правові норми підлягають застосуванню щодо кожного з визначених позивачем об’єктів; про наявність чи відсутність правових підстав для притягнення відповідача до відповідальності; про розмір відповідальності ПП “ТРК “Балаклавія”.

В свою чергу, не є встановленням відповідних фактів загальне посилання судових інстанцій на використання відповідачем творів, інтереси авторів яких представляє позивач, оскільки судами: не з’ясовано в межах ретрансляції програм якого з двох телевізійних каналів і в якому вигляді відбулося використання кожного з об’єктів (яких саме) авторського права; не встановлено в межах даного позову вичерпний перелік усіх об’єктів і суб’єктів авторського права; не досліджено підстави на представництво позивачем інтересів кожного з авторів щодо кожного з творів.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування судового рішення зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно залучити до участі в справі ТОВ “Музичний канал “О-ТВ”, дослідити питання щодо необхідності залучення до участі в справі акціонерного товариства закритого типу “Українська незалежна ТВ –корпорація”, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та всім доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.