ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2005 Справа N 10/111на
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
А.Г. Полянського - головуючого
О.В. Муравйова
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача Лівшун В.П. –дов. від 02.02.2005 року
розглянувши у Житомирської об’єднаної державної податкової
відкритому судовому інспекції
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 14.06.2005 року
у справі № 10/111 “НА” господарського суду
Житомирської області
за позовом Приватного підприємства “Бріз”
до Житомирської об’єднаної державної податкової
інспекції
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
В червні 2004 року Приватне підприємство “Бріз” звернулося до
господарського суду Житомирської області з позовом до
Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Житомирської
об’єднаної державної податкової інспекції від 02.12.2003 року №
65879/10/3810/23-02, яким визначено суму податкового
зобов’язання за платежем: фінансова санкція в розмірі 2021,78
грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.09.2004
року (суддя Будішевська Л.О.) залишеним без змін постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 14.06.2005
року (судді: Іоннікова І.А. –головуючий, Веденяпін О.А.. Черпак
Ю.К.) позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-
рішення Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції
від 02.12.2003 року № 65879/10/3810/23-02. Стягнуто з
відповідача на користь позивача - 85 грн. витрат по сплаті
державного мити, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані неправомірністю визначення суми
штрафних санкцій як податкового зобов’язання в розумінні Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
невідповідністю рішення про внесення змін до ставки торгового
патенту вимогам чинного законодавства та порушеннями при
оформленні результатів перевірки.
Не погоджуючись з постановою, Житомирська об’єднана державна
податкова інспекція звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року по справі №
10/111 “НА”, в якій просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме:
пункту 2.12 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні, затвердженого постановою
Правління Національного банку України від 19.02.2001 року N 72,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року
за N 237/5428 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, статті 1 Указу Президента України
“Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року № 436/95
( 436/95 ) (436/95)
та вимог Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач направив телеграму, в якій просить розглянути скаргу без
його участі, заперечує проти доводів відповідача.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника
відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлгає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій спірне
податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта
комплексної планової документальної перевірки від 11.11.2003
року № 06250594/23-02/30853784 дотримання вимог податкового та
валютного законодавства приватного підприємства “Бріз” за період
з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року, яким, зокрема, виявлено
порушення пункту 2.12 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні, затвердженого постановою
Правління Національного банку України від 19.02.2001 року N 72,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року
за N 237/5428 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, яке полягало в тому, що підприємство
здійснювало виплати, які пов’язані з оплатою праці, за рахунок
готівкової виручки при наявності податкової заборгованості,
загальна сума таких виплат склала 2021,78 грн. За вказане
порушення спірним податковим повідомленням-рішенням податковою
інспекцією відповідно до статті 1 Указу президента України “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки” від 12.06.1995 року № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
позивачу
нарахована штрафна санкція в сумі 2021,78 грн., яка визначена як
податкове зобов’язання.
Судами також встановлено, що згідно виписок Житомирської
об’єднаної державної податкової інспекції, за підприємством в
період з 28.06.2001 року по 20.11.2001 року обліковувалась
заборгованість з плати за придбання торгового патенту на
здійснення торгівельно-виробничої діяльності, яка утворилась
внаслідок збільшення вартості торгового патенту згідно рішення
міськвиконкому від 14.06.2001 року № 370 “Про внесення змін до
рішення міськвиконкому від 26.03.1998 року № 165 “Про
встановлення вартості торгового патенту для здійснення
торговельної діяльності”.
При вирішенні даного спору апеляційним господарським судом було
враховано, що податкова заборгованість з плати за придбання
торгового патенту на здійснення торгівельно-виробничої
діяльності виникла внаслідок збільшення вартості торгового
патенту згідно рішення міськвиконкому від 14.06.2001 року № 370
“Про внесення змін до рішення міськвиконкому від 26.03.1998 року
№ 165 “Про встановлення вартості торгового патенту для
здійснення торговельної діяльності”.
Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до
уваги, що судом апеляційної інстанції надано оцінку пункту 2.12
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку
України від 19.02.2001 року N 72, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 15.03.2001 року за N 237/5428 ( z0237-01 ) (z0237-01)
згідно якого готівкова виручка підприємств (підприємців), крім
готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням,
може використовуватися ними для забезпечення потреб, що
виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення
розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за
податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що
мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з
оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні))
обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ
банків, та абзацу 4 статті 1 Указу президента України “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки” від 12.06.1995 року № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
яким
встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм
власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними
громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами
підприємницької діяльності, а також постійними представництвами
нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється
підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у
національній валюті, що встановлюються Національним банком
України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді
штрафу: за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції
(робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів,
отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з
оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних)) обставин -
соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при
народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на
лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової
заборгованості - в розмірі здійснених виплат.
Також апеляційним господарським судом встановлено, що рішення
міськвиконкому від 14.06.2001 року № 370 “Про внесення змін до
рішення міськвиконкому від 26.03.1998 року № 165 “Про
встановлення вартості торгового патенту для здійснення
торговельної діяльності” не було офіційно оприлюднено у
відповідності до статті 59 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок
апеляційного господарського суду, що рішення міськвиконкому від
14.06.2001 року № 370 “Про внесення змін до рішення
міськвиконкому від 26.03.1998 року № 165 “Про встановлення
вартості торгового патенту для здійснення торговельної
діяльності” не може вважатись офіційно оприлюдненим і не може
слугувати належною правовою підставою для визначення позивачу
заборгованості з плати за придбання патенту на здійснення
торговельної діяльності та застосування податковим органом
штрафних санкцій до позивача. Адже, згідно зі статтями 7, 8
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки
податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються
Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки
Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до
законів України про оподаткування і не змінюються протягом
бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із
застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних
заходів відповідно до законів України. Порядок зарахування
податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету
України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів
встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими
радами відповідно до цього Закону та інших законів України.
Відповідно до пункту 5 статті 59 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
рішення ради нормативно-
правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного
оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк
введення цих рішень у дію.
Крім того, судами встановлено, що акт перевірки на підставі
якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення не містить
будь яких доказів про наявність податкового боргу підприємства
на момент виплати заборгованої плати із готівкової виручки.
Зокрема не вказано період, протягом якого підприємство мало
податковий борг, сума боргу, назва податку, збору щодо якого
виникла заборгованість, що суперечить вимогам до складання актів
та впливає на можливість позивача вжити заходів щодо захисту
своїх прав та інтересів.
За таких обставин постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 14.06.2005 року прийнято обґрунтовано
при правильному застосуванні норм матеріального та
процесуального права.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального права при
прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для скасування
зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
14.06.2005 року у справі № 10/111 “НА” господарського суду
Житомирської області залишити без змін.
Головуючий А. Полянський
Судді О. Муравйов
Л. Рогач