ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
30.08.2005                                        Справа N 9/221н
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді: Полянського А. Г.
суддів:            Муравйова О. В.
                   Рогач Л. І.
розглянула
касаційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю
                   “Луганський Арсенал”
на ухвалу          Луганського апеляційного господарського суду
Від                15.07.05
у справі           № 9/221н
господарського     Луганської області
суду
за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю
                   “Луганський Арсенал”
До                 Державної податкової інспекції у Жовтневому
                   районі м. Луганська
                   Відділення державного казначейства у
                   Жовтневому районі м. Луганська
 
Про   визнання  недійсним  податкового  повідомлення-рішення  та
стягнення бюджетної заборгованості
 
У судовому засіданні взяли участь представники
- позивача:        Зибарєв Ю. О. –дов. № 56 від 29.04.05
- відповідача-1:   не з’явились
- відповідача-2:   не з’явились
 
Ухвалою  від 15.08.05 колегії суддів Вищого господарського  суду
України касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю
“Луганський  Арсенал” № 25/07-5 від 25.07.05  була  прийнята  до
провадження, розгляд справи призначений на 30.08.05.
 
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 30.08.05
відводів складу суду не заявлено.
 
В   судове  засідання  30.08.05  представники  відповідачів   не
з’явились, не повідомивши суд про причини такої неявки.
 
За  згодою позивача відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст.  111-5
Господарського  процесуального кодексу України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          у
судовому   засіданні   30.08.05  було   оголошено   вступну   та
резолютивну   частини   постанови  Вищого  господарського   суду
України.
 
30.08.05  в  процесі  розгляду справи  в  касаційній  інстанції,
представник  позивача  звернувся  до  суду  з  клопотанням   про
залучення до матеріалів справи оригіналу апеляційної скарги,  що
подавалась  в  Луганський  апеляційний  господарський   суд   та
оригіналів документів, які були додані до вказаної скарги.
 
Колегія  суддів  Вищого господарського суду  України  вважає  за
можливе  задовольнити  зазначене  вище  клопотання  позивача,  а
документи,  додані  до нього, приєднати до матеріалів  справи  №
9/221н.
 
Як  свідчать  матеріали  справи,  рішенням  Господарського  суду
Луганської   області  (суддя  Ворожцов  А.Г.)  від  14.06.05   у
задоволенні    позовних    вимог    Товариству    з    обмеженою
відповідальністю “Луганський Арсенал” відмовлено.
 
Не  погоджуючись  з  прийнятим рішенням  17.06.05  Товариство  з
обмеженою  відповідальністю “Луганський  Арсенал”  звернулось  з
апеляційною скаргою на нього.
 
Ухвалою  від  01.07.05  Луганського апеляційного  господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого судді Якушенко Р. Є.,
суддів Іноземцевої Л. В., Перлова Д. Ю.) апеляційна скарга  була
повернута  Товариству  з обмеженою відповідальністю  “Луганський
Арсенал” без розгляду.
 
Підставою  повернення апеляційної скарги без  розгляду  слугував
факт  неповної оплати державного мита, що в силу положень  п.  3
ст.  97  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         є підставою  для  неприйняття
апеляційної скарги до розгляду та її повернення.
 
Товариство  з  обмеженою відповідальністю “Луганський  Арсенал”,
керуючись  частиною  4  статті  97  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
виправивши недолік, що став підставою для повернення апеляційної
скарги без розгляду, 12.07.05 повторно звернулось до Луганського
апеляційного  господарського  суду  з  апеляційною  скаргою   та
клопотанням   про   відновлення   пропущеного   строку   подання
апеляційної скарги.
 
Ухвалою  від  15.07.05  Луганського апеляційного  господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого судді Іноземцевої  Л.
В.,  суддів  Перлова  Д. Ю., Якушенко Р. Є.)  апеляційна  скарга
Товариства  з  обмеженою відповідальністю  “Луганський  Арсенал”
вдруге  була  повернута заявникові без розгляду.  Підставою  для
повернення  апеляційної скарги без розгляду вдруге слугував  той
факт, що, на думку апеляційної інстанції, заявником жодним чином
не   обґрунтоване   клопотання,  яким  він   просить   відновити
пропущений строк подання апеляційної скарги.
 
Не  погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ “Луганський арсенал”
звернулося   із  касаційною  скаргою,  в  якій  просить   ухвалу
апеляційної   інстанції  від  12.07.2005р.  скасувати.   Заявник
вважає,  що апеляційний господарський суд безпідставно  відмовив
товариству у відновленні строку для подачі апеляційної скарги.
 
Розглянувши  матеріали  справи,  касаційну  скаргу,   заслухавши
пояснення      представника     позивача,      суддю-доповідача,
проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин
справи  правильність  застосування  судами  норм  процесуального
права,  колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку   про   задоволення  касаційної  скарги,   виходячи   з
наступного.
 
Як  вбачається з матеріалів справи, на обґрунтування  поважності
причин пропуску процесуального строку подання апеляційної скарги
на  рішення від 14.06.05 Господарського суду Луганської  області
Товариство  вказувало,  що  воно  17.06.05  вже  зверталось,   в
установлений  статтею  93 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          десятиденний
строк,   з   апеляційною   скаргою,  яка   ухвалою   Луганського
апеляційного  господарського суду від  01.07.2005р.,  була  йому
повернута  без розгляду з причин неповної сплати суми державного
мита. Отже, виправивши недолік, що став підставою для повернення
без  розгляду апеляційної скарги, Товариство у своєму клопотанні
просило  суд  відновити пропущений строк на подання  апеляційної
скарги.
 
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного
процесуального строку, Луганський апеляційний господарський  суд
виходив  з  того, що у своєму клопотанні заявник скарги  просить
відновити  пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної
скарги, посилаючись на те, що відразу після отримання ухвали про
повернення   апеляційної   скарги  сплатив   державне   мито   у
встановленому  порядку та розмірі. Проте,  заявником  скарги  до
клопотання  про  відновлення пропущеного на 18 днів  строку  для
подачі  апеляційної  скарги не надані докази  чи  скільки-небудь
переконливі   пояснення  щодо  неможливості  своєчасної   сплати
необхідної  суми  державного  мита  при  зверненні  до  суду   з
апеляційною скаргою.
 
Вищий   господарський  суд  України  вважає,  що  при   розгляді
клопотання  Товариства Луганський апеляційний господарський  суд
зазначеного в ньому не врахував, та виніс ухвалу, яку  не  можна
визнати  законною й обґрунтованою. Фактично, на думку касаційної
інстанції,  оскаржуваною ухвалою апеляційний  господарський  суд
обмежив суб’єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8
ч. 3 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
 
Так,  колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає,
що  перша  апеляційна  скарга Товариства була  подана  17.06.05,
тобто, в межах десятиденного строку, можливого для подачі скарги
на рішення місцевого суду.
 
Вдруге,  апеляційна скарга Товариства, разом з  клопотанням  про
відновлення  пропущеного  процесуального  строку,  подана   суду
12.07.05,  отже,  в  межах  строку,  можливого  для  відновлення
пропущеного строку для подання апеляційної скарги.  До  того  ж,
колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає,  що
ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 01.07.05
про   повернення  Товариству  апеляційної  скарги  без  розгляду
відправлена сторонам 06.07.05.
 
З   урахуванням  поштового  перебігу  кореспонденції  (міжміське
сполучення  до 5 днів), отримання позивачем ухвали  апеляційного
господарського  суду від 01.07.05 цілком логічно  могло  статися
саме  08.07.05  (п’ятниця),  про  що  зазначено  Товариством   в
клопотанні, а доплата належної суми державного мита  –  11.07.05
(понеділок).
 
Фактично  скаржник  повторно  звернувся  з  апеляційною  скаргою
12.07.05  (вівторок), тобто, на четвертий день  після  отримання
ухвали від 01.07.05 по пошті.
 
На  час  звернення скаржника з повторною апеляційною скаргою  та
заявлення  ним клопотання про відновлення процесуального  строку
із    зазначених    вище    причин,   встановлений  ст.  93  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         трьохмісячний термін, протягом якого можливе
відновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги,
не сплинув.
 
До  того  ж,  колегія суддів Вищого господарського суду  України
вважає,  що  з  положень п. 4 ст. 97 ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
вбачається,  що  апеляційна скарга (подання) не  приймається  до
розгляду  і  повертається апеляційним господарським судом,  якщо
скаргу  (подання) подано після закінчення строку,  встановленого
для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.
 
Отже, на думку касаційної інстанції, вказане положення зводиться
саме до подачі скарги без клопотання про відновлення пропущеного
строку.
 
Натомість,  вказане  клопотання  було  заявлене  Товариством   з
обмеженою відповідальністю “Луганський Арсенал” із відображенням
в  ньому  поважності пропуску десятиденного строку, у зв’язку  з
необхідністю доплати суми державного мита.
 
Зазначене,  на  думку колегії суддів Вищого господарського  суду
України,  спростовує підстави, з яких позивачу  було  відмовлено
апеляційним судом в поновленні процесуального строку на  подання
апеляційної  скарги;  свідчить  про  наявність  поважних  причин
пропуску  цього  строку  та, у зв'язку з  цим,  можливість  його
відновлення; порушення судом процесуального законодавства.
 
До  того  ж, Вищий господарський суд України вважає за необхідне
звернути  увагу  на  те,  що  частиною  4  ст.  97  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         встановлено, що після усунення обставин, зазначених
у  пунктах 1,2 і 3 частини першої цієї статті, сторона у  справі
має  право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор  внести
апеляційне подання у загальному порядку.
 
За  таких  обставин,  касаційна інстанція вважає,  що  в  даному
випадку  причиною  пропуску  встановленого  строку  для  подання
апеляційної  скарги  стали обставини, які  були  для  Товариства
об’єктивно  непереборними та пов’язаними  з  дійсними  істотними
труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
 
З  урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку про відсутність передбачених ст.ст.
93,   97   ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          підстав  для  повернення
апеляційної   скарги  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
“Луганський   Арсенал”,   а  тому  касаційна   скарга   підлягає
задоволенню.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 -  111-13  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                          ПОСТАНОВИЛА:
 
Касаційну   скаргу   Товариства  з  обмеженою   відповідальністю
“Луганський   –Арсенал”  №  25/07-5  від  25.07.05  задовольнити
повністю.
 
Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 15.07.05
у   справі  №  9/221н  Господарського  суду  Луганської  області
скасувати,  апеляційну  скаргу разом  зі  справою  направити  до
Луганського   апеляційного  господарського  суду  для   розгляду
апеляційної   скарги  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
“Луганський –Арсенал” по суті.
 
Головуючий суддя               А. Г. Полянський
 
Судді                          О. В. Муравйов
 
                               Л. І. Рогач