ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2005 Справа N 6/335
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
А.Г. Полянського - головуючого
О.В. Муравйова
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місц судового
засідання повідомлені належно)
відповідача - Лосєв А.В. –дов. від 22.08.2005 року
- Черепін Л.М. –дов. від 09.02.2005 року
розглянувши у Южноукраїнської об’єднаної державної
відкритому податкової інспекції Миколаївської області
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
15.06.2005 року
у справі № 6/335 господарського суду Миколаївської
області
за позовом Акціонерного товариства “Строитель”
до Южноукраїнської об’єднаної державної
податкової інспекції Миколаївської області
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство “Строитель” звернулося до господарського
суду Миколаївської області із зустрічною позовною заявою до
Южноукраїнської об’єднаної державної податкової інспекції
Миколаївської області, в якій просило прийняти її до розгляду з
первісним позовом, про визнання недійсними податкових вимог-
повідомлень № 0000332301/0 від 22.06.2004р., № 0000342301/1 від
27.07.2004р., № 0000352301/1 від 27.07.2004р., № 0000141702/0
від 22.06.2004р., а також відмінити рішення № 2184/3-24-010 від
07.04.2004р. про передачу в податкову заставу рухомого майна і
майнових прав AT „Строитель" та внести відповідну зміну в
Державний реєстр застав рухомого майна.
Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що в провадженні
господарського суду Миколаївської області знаходиться справа за
позовом прокурора м. Южноукраїнськ, діючого в інтересах держави
в особі Южноукраїнської ОДПІ, до AT „Строитель" про стягнення
заборгованості з активів платника в сумі 99722,44 грн. Проти
вказаного позову AT “Строитель" заперечує, оскільки при
донарахуванні ПДВ і зменшенні бюджетного відшкодування по ПДВ
згідно податкових повідомлень-рішень № 0000332301/0 від
22.06.2004р., № 0000342301/1 від 27.07.2004р. та № 0000352301/1
від 27.07.2004р. були порушені вимоги п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.2.4
п 7.2, п. п. 7.4.1 п. 7.4., п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.7.1 п.
7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. п. 1.2.5 п. 1.2 ст. 1, п. п. 5.2.8 п. 5.2 ст.
5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. При нарахуванні
податкового зобов’язання на суму 103911,84 грн. та штрафних
санкцій на суму 207823,68 грн. згідно податкового повідомлення-
рішення № 0000141702/0 від 22.06.2004р. були порушені вимоги п.
5.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, п. 5.4.1 ст. 5 Інструкції про
прибутковий податок з громадян ( z0064-93 ) (z0064-93)
.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від
13.08.2004р. порушено провадження у справі № 6/335, і вказана
зустрічна позовна заява прийнята до розгляду як первісна.
Позивачем подано письмове клопотання про уточнення позовних
вимог, а саме: про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень: № 0000332301/0 від 22.06.2004р. - в частині нарахування
основного платежу з ПДВ за 2003 рік в сумі 97879 грн. та 50%
штрафних санкцій від цієї суми; № 0000342301/1 від 27.07.2004р.
- в частин визначення відповідачем завищення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ за 2003р. у розмірі: за січень - 1792 грн.;
за квітень - 6506 грн.; за травень - 221301 грн.; за червень
9476 грн.; за липень -9480 грн.; за серпень - 1885 грн.; за
жовтень 1067 грн.; № 0000352301/1 від 27.07.2004р. - в частині
визначення відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування
з ПДВ в розмірі 37819 грн.; № 0000141702/0 від 22.06.2004р. - в
частині нарахування основного платежу по прибутковому податку з
робітників в сумі 100833,66 грн. і 2761 грн., а також штрафних
санкцій у сумі 207189,3 грн. відповідно (а.с. 107); решту
позовних вимог залишено без змін.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
31.01.2005р. (суддя Ткаченко О.В.) позов з урахуванням уточнених
вимог задоволений частково, податкове повідомлення-рішення від
22.06.2004р. № 0000141702/0 визнано недійсним в сумі 103594,65
грн. основного платежу і 207189,30 грн. штрафних санкцій;
податкове повідомлення-рішення від 22.06.2004р. № 0000332301/0
визнано недійсними в сумі 24985,0 грн. основного платежу і
12492,50 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення
від 27.07.2004р. № 0000342301/1 визнано недійсними в сумі
224142,04 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.07.2004р.
№ 0000352301/1 визнано недійсним в сумі 373 19,0 грн.; стягнуто
з відповідача на користь позивача 161,67 грн. судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
15.06.2005 року (судді: Поліщук Л.В. –головуючий, Бандура Л.І.,
Туренко В.Б.) рішенням господарського суду Миколаївської області
від 31.01.2005 року змінено, викладено резолютивну частину
рішення в наступній редакції:
“Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати недійсними
податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ
Миколаївської області: № 0000332301/0 від 22.06.2004р. в частині
визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 24985 грн. і
штрафним санкціям 12492,5 грн.; № 0000342301/1 від 27.07.2004р.
в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі
3914,04 грн. і штрафним санкціям в сумі 1957,02 грн.; №
0000352301/1 від 27.07.2004р. в частині зменшення бюджетного
відшкодування з ПДВ в сумі 37319 грн.” В іншій частині позову
відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати
по сплаті держмита в сумі 42,50 грн. і на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу 59 грн.
Не погоджуючись з постановою, Южноукраїнська об’єднана державна
податкова інспекція Миколаївської області звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2005 року
по справі № 6/335, в якій просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду в часині задоволених позовних
вимог та прийняти нове рішення яким відмовити в позові в частині
задоволених позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неправильне застосування судом норм матеріального права, а
саме: п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зокрема, заявник в касаційній скарзі зазначає, що позивачем до
складу податкового кредиту були включені суми податку на додану
вартість, які не були сплачені його контрагентами за договорами
по господарським операціям, а відшкодуванню з бюджету підлягають
лише суми податку на додану вартість, які були сплачені до
Державного бюджету України.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників
відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
Южноукраїнською ОДПІ Миколаївської області було проведено
комплексну планову документальну перевірку фінансово-
господарської діяльності AT “Строитель" з питань дотримання
вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003р. по
01.01.2004р., за результатами якої був складений акт від
21.06.2004р. № 24/23-01/20861974.
На підставі вказаного акта перевірки платнику податків були
направлені податкові повідомлення-рішення:
- від 22.06.2004р. № 0000332301/0, яким було визначено суму
податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі
149252,5 грн. в тому числі основний платіж в сумі 99435 грн. та
штрафна санкція в сумі 49717,50 грн.
- від 27.07.2004р. № 0000342301/1, яким зменшено суму бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 266887 грн.
та застосовано штрафні санкції в розмірі 133444 грн.
- від 22.06.2004р. № 0000141702/0, яким визначено суму
податкового зобов’язання з прибуткового податку з робітників в
розмірі 311735,52 грн., в тому числі основний платіж в сумі
103911,84 грн., штрафні (фінансові) санкцій в сумі 207823,68
грн.
Також, судами встановлено що на підставі акта позапланової
документальної перевірки AT „Строитель" з питань підтвердження
правомірності заявленої до відшкодування суми податку на додану
вартість за січень 2004р. від 25.06.2004р. № 25-23-20861974
позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від
27.07.2004р. № 0000352301/1, яким зменшено суму бюджетне
відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 37819 грн.
та застосовані штрафні санкції в розмірі 18910 грн.
Підставою донарахування податкових зобов’язань контролюючим
органом та для зменшення належних позивачу сум бюджетного
відшкодування є заниження АТ “Строитель” в податковій звітності
сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість, а
також завищення податкового кредиту в зв’язку із включенням до
його складу сум податку на додану вартість, що підтверджується
податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чинного
законодавства та виданими особами, що не є платниками податку на
додану вартість; до складу податкового кредиту та до
відшкодування включено суми, що фактично не надійшли до
державного бюджету.
Також відповідачем було встановлено неправильне визначення АТ
“Строитель” сукупного оподаткованого доходу при виплаті грошових
коштів своїм працівникам по 124 особовим рахункам, що призвело
до недоутримання прибуткового податку в сумі 100833,66 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, щодо визнання недійсним
податкового повідомленням-рішенням № 0000141702/0 від
27.07.2004р. в частині нарахування основного платежу по
прибутковому податку з робітників в сумі 100833,66 грн. і 2761
грн., а також штрафних санкцій у сумі 207189,3 грн. та змінюючи
рішення господарського суду першої інстанції в цій частині
апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що
податкова інспекція правомірно донарахувала позивачу прибутковий
податок і застосувала штрафні санкції.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання частково
недійсними податкових повідомлень-рішень, якими визначено
податкове зобов’язання з податку на додану вартість та зменшено
бюджетне відшкодування, судові інстанції покликались на
положення Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що визначають порядок формування податкового
кредиту платника податків та бюджетного відшкодування податку на
додану вартість, а також на наявність підстав для перерахування
бази оподаткування податку на додану вартість в зв’язку з
визнанням боргу контрагента позивача ВАТ “Добробут” безнадійним
у порядку, визначеному законодавством України.
Однак, висновки щодо правомірності дій позивача за вказаними
епізодами не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні
обставин справи. Так, у матеріалах справи відсутні податкові
накладні, видані ЗАТ компанія “МіВ” та ТОВ “Рікс-Експрес”,
первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують
спірні господарські операції, податкова звітність позивача, що
надавалася контролюючому органу, докази, що свідчать про зміст
правовідносин позивача з ВАТ “Добробут” та строки виконання
останнім своїх зобов’язань.
Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит це - сума, на яку платник
податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1).
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів
(робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених
податковими накладними (абзац перший підпункт 7.4.5 пункту 7.4
статті 7).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю
платником податку, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті
7 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якого вона має
містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування
податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я
та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку
на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця
та покупця); місце розташування юридичної особи або місце
податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник
податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт,
послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача;
ціну поставки без врахування податку; ставку податку та
відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму
коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом
Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №
165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, яким передбачено, що податкова накладна
складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент
виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі
складені примірники податкової накладної підписуються особою,
уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів
(робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника
податку - продавця (пункт 18).
Під час розгляду справи господарськими судами встановлений факт
скасування державної реєстрації в судовому порядку контрагентів
позивача перелічених в акті перевірки.
Таким чином, висновки господарських судів першої та апеляційної
інстанцій зроблений без встановлення та розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є порушенням
вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при вирішення
даного спору по суті господарські суди насамперед повинні були
встановити чи мали законні повноваження на здійснення
господарських операцій та підписання документів податкової
звітності, на підставі яких позивач формував податковий кредит
та податкове зобов’язання з податку на додану вартість, особи
яки діяли у спірних господарських операціях з позивачем, та
встановити, чи відповідає фактичним податковим зобов’язанням
платника податку –продавця включена позивачем до складу
податкового кредиту сума податку на додану вартість по цих
операціях, чи навпаки.
Таким чином, зазначені обставини судом досліджені не були, проте
встановлення перелічених вище фактів має суттєве значення для
правильного застосування норм матеріального права та вирішення
даного спору по суті.
Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України
вважає за необхідне зазначити, що право на відшкодування податку
на додану вартість з Державного бюджету України виникає лише при
фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з
факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні
товару.
Тобто, положеннями Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено прямий зв'язок між сплатою,
надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та його
відшкодуванням. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані
між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до
податкового кредиту з податку на додану вартість та
відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що
були сплачені у вигляді податку.
Такий висновок, випливає з самої суті поняття податку, його
основної функції - формування доходів Державного бюджету України
(пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного Кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
), а також з поняття платника податку, як
особи, яка згідно Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (пункт 1.3
статті 1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Також, касаційна інстанція зазначає, що господарськими судами не
в повному обсязі розглянуті позовні вимоги позивача, зокрема,
про відміну рішення № 2184/3-24-010 від 07.04.2004р. про
передачу в податкову заставу рухомого майна і майнових прав AT
„Строитель" та про внесення відповідної зміни в Державний реєстр
застав рухомого майна.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності що призвело до прийняття
незаконного та необґрунтованого рішення.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної
інстанцій, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду Миколаївської
області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Южноукраїнської об’єднаної державної податкової
інспекції Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 31.01.2005
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
15.06.2005 року у справі № 6/335 господарського суду
Миколаївської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Миколаївської області.
Головуючий А. Полянський
Судді О. Муравйов
Л. Рогач