15/409пд Про розірвання договору оренди нежилого приміщення - Текст документа

ПП Водзинський В.С. звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди нежилого приміщення з ПП Вершиніним І.А., оскільки останній протягом 24 місяців не сплачував орендну плату.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.06.2004 (суддя Якушенко Р.Є.) позов задоволено, розірвано договір оренди, з мотивів обгрунтованості заявлених вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2004 (судді: Скакун О.А. –головуючий, Гуреєв Ю.М., Колядко Т.М.) апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення без змін з тих самих підстав.

ПП Вершинін І.А. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням законодавства та підлягає скасуванню, оскільки судом не взято до уваги надані відповідачем документи, а надано перевагу доказам, наданих позивачем.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ).

Судами встановлено, що між ПП Водзинський В.С. (орендодавець) та ПП Вершиніним І.А. (орендар) 01.11.2001 укладено договір оренди № 1, строком до 31.12.2010, відповідно до умов якого орендодавець здав в оренду орендарю приміщення магазину № 24 “Радість», що розташоване за адресою: м. Свердловськ по вул. Енгельса,2, загальною площею 226,3 м. ,

При цьому, орендар зобов’язався прийняти орендоване майно та сплачувати орендну плату відповідно до умов договору.

Позивач просить суд достроково розірвати договір оренди, тому що орендар не сплачував орендну плату протягом 3-х місяців, а можливість дострокового розірвання договору передбачена у пункті 5.3 договору.

Разом з тим, відповідач заперечує проти того, що ним укладався даний договір, оскільки ним підписувався з позивачем договір іншого змісту, а також посилається на те, що договір укладено з порушенням Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) .

При цьому, відповідач не заперечує проти того, що він користувався майном, вказаним у договорі оренди, але доказів сплати орендної плати не надав.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як правильно встановлено судом, відповідач не довів суду наявності іншого договору оренди нежилого приміщення, розташованого у м. Свердловську по вул.Енгельса,2.

Крім того, відповідач не заперечує проти того факту, що ним укладався з позивачем договір оренди вказаного нежилого приміщення.

Також, судами обох інстанцій правомірно відхилені посилання відповідача, на те, що договір оренди є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди за всіма суттєвими умовами, які передбачені Законом України “Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) . При цьому, судами враховано, що спірний договір оренди відповідає вимогам статей 256-258 Цивільного кодексу України (435-15) , що регулюють майновий найм, а застосування до спірних правовідносин Закону України “Про оренду державного та комунального майна» є неправомірним.

Зокрема, у Законі України “Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) зазначено, що він покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Інші доводи скаржника, викладені у скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому судовою колегією до уваги не приймаються.

У зв’язку з викладеним, постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням вимог законодавства і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2004 у справі господарського суду Луганської області № 15/409пд залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця Вершиніна Ігоря Анатолійовича –без задоволення.