ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2005 Справа N 9/261н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Полянського А. Г.
суддів: Муравйова О. В., Рогач Л. І.
Розглянувши Державної податкової інспекції у м.
касаційну скаргу Хмельницьку
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 16.06.2005р.
у справі № 9/261-н
господарського суду Хмельницької області
за позовом Державного підприємства “Хмельницький
державний центр науково-технічної і
економічної інформації”
До Державної податкової інспекції у м.
Хмельницьку
Про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Мачківський О. М. –представник
від відповідача: Шеремет В. В. –державний податковий
інспектор
В С Т А Н О В И В:
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 30.08.05
відводів складу суду не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 30.08.05 було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Позивач Державне підприємство “Хмельницький державний центр
науково-технічної і економічно інформації” звернувся до
Господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання
недійсними податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у м. Хмельницькому (відповідач по справі) №
0000852301/3/5944 від 30.07.2004р., оскільки позивач вважає, що
при обчисленні прибутку для нарахування дивідендів визначив його
вірно, порушень законодавства не допустив.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від
13.04.2005р. по справі № 9/261-н (суддя Олійник Ю. П.) позов
задоволено: визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ
у м. Хмельницькому № 0000852301/3/5944 від 30.07.2004р. про
визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем 4292,64
грн. частини прибутку (доходу) державних підприємств, що
вилучається та 1618 грн. штрафної санкції.
Відповідач оскаржив зазначене рішення до Житомирського
апеляційного господарського суду, посилаючись на п. 1.9 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”
( 380-15 ) (380-15)
, постанову Кабінету Міністрів України № 557 від
22.04.2003р. “Про норматив та порядок відрахування до
спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку
(доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємства
та їх об’єднаннями” ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
16.06.2005р. № 9/261-н (головуючий суддя Голубєва Г. К., судді
Горшкова Н. Ф., Майор Г. І.) рішення місцевого суду залишено без
змін, а апеляційна скарга відповідача –без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач ДПІ у м.
Хмельницькому подав касаційну скаргу, в якій просить постанову
апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про
відмову в позові.
При цьому заявник вважає, що апеляційним господарським судом
неправильне застосовані норми матеріального права, зокрема: п.
1.9 ст. 1, пп. 7.8.2, 7.8.3 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 52
Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”
( 380-15 ) (380-15)
.
Відповідач в касаційній скарзі стверджує, що позивач при
визначенні чистого прибутку (доходу) врахував витрати
підприємства, які за своїм змістом не відносяться до звичайної
діяльності підприємства: придбання подарунків до свят,
матеріальна допомога, перерахована різним організаціям, кошти,
перераховані на адресу інших громадських організацій та інше.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти викладених в неї
доводів заперечує, просить залишити касаційну скаргу без
задоволення, а постанову - без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї,
заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку про задоволення
касаційної скарги з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у
справі доказів встановлено, що відповідачем ДПІ у м.
Хмельницькому здійснена перевірка позивача, за результатами якої
складений Акт від 18.02.2004р. № 425 «Про результати планової
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства ДП “Хмельницький ЦНТЕІ” (код за ЄДРПОУ –02736478)
за період з 01.10.2000р. по 01.10.2003р.”.
На підставі висновків цього акта позивачу визначене податкове
зобов’язання, яке оскаржене ним в адміністративному порядку.
За результатами оскарження відповідачем видане податкове
повідомлення-рішення № 0000852301/3/5944 від 30.07.2004р., яким
позивачу визначено суму податкового зобов’язання в сумі 4292,64
грн. (частини прибутку (доходу)) державних підприємств та 1618
грн. штрафної санкції.
Згідно із заявою позивача про уточнення позовних вимог предметом
спору по справі є саме це податкове повідомлення-рішення.
Зазначеним вище спірним податковим повідомленням-рішенням
відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
від 22.04.2003р. ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
, ст. 523 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2003р.” ( 380-15 ) (380-15)
, ст. 31 Положення
бух.обліку 3 “Звіт про фінансову результати” ( z0397-99 ) (z0397-99)
, пп.
7.8.2, 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачу визначена сума
податкового зобов’язання за платежем “Частина прибутку (доходу)
державних підприємств, що вилучається”, а також застосовані
фінансові санкції по податку на прибуток в сумі 1618 грн. на
підставі пп. 17.1.3 п. 17.13 ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
В акті перевірки стверджується про те, що позивач при
нарахуванні дивідендів, суму, яка відображається в рядку 21
Декларації по податку на прибуток, врахував позитивне значення
рядку 220 Звіту про фінансові результати (форма № 2), помножене
на 15%. Але при визначенні чистого прибутку по вищевказаній
формі статистичної звітності до складу інших витрат було
включено витрати, які не пов’язані із звичайною діяльністю
підприємства, чим порушено ст. 31 Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”,
затвердженої наказом Міністерства фінансів України від
31.03.1999р. № 87 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції
України 21.06.1999р. за № 397/3690 ( z0397-99 ) (z0397-99)
.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від
08.09.2004р. за № 9/261-н провадження у справі було зупинено у
зв’язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи по
справі.
Після закінчення проведення експертизи провадження у справі було
поновлено.
За висновком експерта висновок акта перевірки про заниження
нарахування дивідендів на суму 3778 грн. документально та
нормативно не підтверджений.
Судами першої та апеляційної інстанції на підставі наданих до
справи доказів, в тому числі і на підставі висновку експерта,
встановлено, що заниження нарахування дивідендів не мало місця.
Переоцінка доказів відповідно до ст. 111-5, 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не входить до повноважень касаційної
інстанції.
Сам факт нарахування дивідендів по ставці 15% від суми чистого
прибутку підтверджений як матеріалами перевірки, так і наданими
до справи доказами.
За таких обставин, оскільки сума чистого прибутку, як
встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підрахована
позивачем вірно, позивачем не було допущено порушень ст. 31
Положення бух.обліку 3 “Звіт про фінансові результати”
( z0397-99 ) (z0397-99)
, то відповідно позивачем не було допущено порушень
пп. 7.8.2, 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 52 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2003 рік” ( 380-15 ) (380-15)
, постанови
Кабінету Міністрів України від 22.04.2003р. № 557
( 557-2003-п ) (557-2003-п)
.
Відповідачем не наведено в касаційній скарзі посилань на
порушення судом першої чи апеляційної інстанцій норм
процесуального законодавства, які б призвели до прийняття
неправильного рішення по суті спору.
Оскільки порушення не мало місця, норми матеріального права
застосовані судами першої та апеляційної інстанцій вірно, до
позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції з посиланням
на пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За таких обставин суди дійшли вірного висновку про
обґрунтованість позовних вимог.
У зв’язку з цим касаційна скарга відповідача задоволенню не
підлягає. Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9,, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Хмельницькому залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
16.06.2005р. у справі № 9/261-н Господарського суду Хмельницької
області залишити без змін.
Головуючий суддя А. Г. Полянський
Судді О. В. Муравйов
Л. І. Рогач