ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2005 Справа N 18/196
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А. (головуючого), Муравйова О.В., Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Промислово-фінансового консорціуму "Придніпров'я" на ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.07.2005 р. у справі N 18/196 господарського суду м. Києва за
позовом Генерального прокурора України в інтересах держави в особі
Кабінету Міністрів України до 1) Фонду державного майна України,
2) Промислово-фінансового консорціуму "Придніпров'я" про визнання
недійсними актів та договорів купівлі-продажу, в судовому
засіданні взяли участь представники: Генерального прокурора
України - Турлова Ю.А. - прокурор відділу (посв. N 114 від
10.07.2002 р.), від позивача - Власенкова О.О. (дов. N 29-30/1 від
04.03.2005 р.), Кирилюк Р.І. (дов. б/н від 22.07.2005 р.), від
відповідача-1 - Панченко Н.Д. (дов. N 103 від 09.03.2005 р.),
Назарова І.В. (дов. N 355 від 11.07.2005 р.), відповідача-2 -
Забродський А.М. (дов. б/н від 21.02.2005 р.), Ткаченко О.П.
(дов. б/н від 07.04.2003 р.), Ульянов С.В. (дов. б/н від
21.02.2005 р.), Резніков О.Ю. (дов. б/н від 21.02.2005 р.),
Сидоренко А.О. (дов. б/н від 21.02.2005 р.), В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.08.2005 р.
розгляд касаційних скарг Промислово-фінансового консорціуму
"Придніпров'я" призначено на 16.08.2005 р. о 14:10 год. Розгляд
касаційних скарг відбувався 16.08.2005 р. з 14 год. 10 хв. до
18 год. 05 хв., після чого в судовому засіданні відповідно до
ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
була оголошена перерва до
25.08.2005 р. до 9 год. 30 хв. Розгляд справи 25.08.2005 р. тривав
з 9 год. 44 хв. до 20 год. 36 хв., в розумний термін і час.
Розглянувши клопотання ПФК "Придніпров'я", заслухавши касаційні
скарги, доповнення до них та заперечення, додаткові доводи та
міркування, вислухавши присутніх представників сторін та
прокурора, суд прийняв рішення про закінчення розгляду касаційних
скарг та видалився до нарадчої кімнати для прийняття постанови по
справі, у зв'язку з чим відповідно до ст. 77 ГПК України оголосив
перерву до 26.08.2005 р. до 14 год. 30 хв.
Представниками ПФК "Придніпров'я" в судовому засіданні
25.08.2005 р. були заявлені відводи головуючому у справі судді
Кравчуку Г.А., судді Рогач Л.І. та всьому складу суду. В
задоволенні зазначених заяв відмовлено ухвалами заступника Голови
Вищого господарського суду України, які додані до справи.
У квітні 2005 р. Генеральний прокурор України звернувся до
господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в
особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач, КМ України) до
Фонду державного майна України (далі - відповідач-1, Фонд) та
Промислово-фінансового консорціуму "Придніпров'я" (далі -
відповідач-2, Консорціум) з вимогами:
1. Визнати недійсним наказ Фонду N 297 від 24.02.2003 р. "Про
затвердження рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" від
14.02.2003 р. та інформаційне повідомлення про проведення цього
конкурсу.
2. Визнати недійсним рішення конкурсної комісії по проведенню
конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" (протокол N 1 від 14.02.2003 р.).
3. Визнати недійсним рішення конкурсної комісії по проведенню
конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" (протокол N 2 від 26.05.2003 р.).
4. Визнати недійсним наказ Фонду N 858 від 26.05.2003 р. "Про
підсумки конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів".
5. Визнати недійсним договір N КПП-404 від 26.05.2003 р.
купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів".
6. Визнати недійсним договір N КПП-415 від 15.08.2003 р.
купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів".
7. Зобов'язати Консорціум повернути у власність держави в
особі Фонду пакет акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" в
кількості 151768991 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю
однієї акції 0,25 грн. та загальною номінальною вартістю
37942247,75 грн., що складає 50% плюс одна акція статутного фонду
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів".
8. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті,
накласти арешт на пакет акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" у кількості 151768991 шт., що складає 50% плюс одна
акція статутного фонду товариства, та заборонити Консорціуму
вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші
правочини стосовно цього пакета акцій.
Свої вимоги Генеральний прокурор України обґрунтовував
порушенням під час приватизації п. 3 розділу 1 Державної програми
приватизації на 2000-2002 р., затвердженої Законом України
( 1723-14 ) (1723-14)
, яка визначає пріоритети, принципи та основні завдання
приватизації, пп. 5 п. 59 Державної програми приватизації на
2000-2002 роки щодо особливостей приватизації об'єктів групи Г,
ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна"
( 2163-12 ) (2163-12)
, яка визначає коло покупців об'єктів приватизації, про
можливість спільної участі громадян в приватизації об'єктів, про
обов'язок покупців - юридичних осіб подати до державного органу
приватизації документ про розподіл статутного фонду серед
учасників, про те, що Державною програмою приватизації стосовно
конкретних об'єктів (груп об'єктів) можуть бути встановлені інші
обмеження або особливості участі покупців у приватизації, ч. 1
ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" щодо
способів приватизації. За його твердженням через встановлення
дискримінаційних умов конкурсу та порушення правил і порядку його
проведення недійсними є вказані вище акти Фонду та, як наслідок,
підлягають визнанню недійсними договори N КПП-404 від
26.05.2003 р. купівлі-продажу пакетів акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" за конкурсом та N КПП-415 від 15.08.2003 р.
купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Господарський суд міста Києва рішенням від 26.05.2005 р. в
частині вимог про визнання недійсним наказу Фонду від
24.02.2003 р. N 297 "Про затвердження рішення конкурсної комісії
по проведенню конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" від 14 лютого 2003 р. та інформаційного
повідомлення про проведення цього конкурсу" і визнання недійсним
рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета
акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" (протокол N 1 від
14.02.2003 р.) провадження у справі припинив на підставі
пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. В інший
частині у задоволенні позову Генеральному прокурору України
відмовив.
За результатами розгляду позову Генерального прокурора
України місцевий господарський суд дійшов висновку про
правомірність винесених Фондом та конкурсною комісією по
проведенню конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" вищевказаних спірних актів та договорів
N КПП-404 від 26.05.2003 р. і N КПП-415 від 15.08.2003 р.
купівлі-продажу пакетів акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів". Однак, враховуючи наявність судових рішень у справах
за участю Фонду, Консорціуму та інших осіб, якими було відмовлено
у визнанні недійсними наказу від 24.02.2003 р. N 297 "Про
затвердження рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" від
14.02.2003 р. та інформаційне повідомлення про проведення цього
конкурсу" і рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
(протокол N 1 від 14.02.2003 р.) суд дійшов висновку про
припинення провадження у справі в цій частині за відсутністю
предмета спору.
Клопотання Генерального прокурора України про забезпечення
позову, до вирішення спору по суті, накласти арешт на пакет акцій
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" у кількості 151768991 шт.,
що складає 50% плюс одна акція статутного фонду товариства та
заборони Консорціуму вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати
договори, вчиняти інші правочини стосовно цього пакета акцій,
господарський суд міста Києва не розглянув.
За апеляційним поданням заступника Генерального прокурора
України та за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на
рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2005 р.
Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 01.07.2005 р.
порушив провадження у даній справі та призначив її розгляд на
11.07.2005 р.
Як зазначено в ухвалі Київського апеляційного господарського
суду від 11.07.2005 р. (с.с. 73-74, т. 2) та в протоколі судового
засідання від 11.07.2005 р. (с.с. 75-77, т. 2), в судовому
засіданні представник Генерального прокурора України (прокурор
відділу) заявив усне клопотання про накладення арешту на пакети
акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" розміром 25 процентів
статутного фонду товариства та кількістю простих іменних акцій
75884495 штук, випущених у документарній формі (пакет акцій
знерухомлено), номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та
номінальною вартістю пакета акцій 18971123,75 грн., які є
предметом договору N КПП-404 від 26.05.2003 р., та розміром
25 процентів статутного фонду товариства та кількістю простих
іменних акцій 75884496 штук, випущених у документарній формі
(пакет акцій знерухомлено), номінальною вартістю однієї акції
0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 18971124 грн., які
є предметом договору N КПП-415 від 15.08.2003 р.
Розглянувши заявлене прокурором клопотання, дослідивши
матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, апеляційний суд, керуючись ст. 66,
п. 1 ст. 67, ст. 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, задовольнив його і
ухвалив:
"1. Накласти арешт на пакет акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" розміром 25 процентів статутного фонду товариства та
кількістю простих іменних акцій 75884495 штук, випущених у
документарній формі (пакет акцій знерухомлено), номінальною
вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета
акцій 18971123,75 грн., які були предметом договору N КПП-404 від
26.05.2003 р.
2. Накласти арешт на пакет акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" розміром 25 процентів статутного фонду товариства та
кількістю простих іменних акцій 75884496 штук, випущених у
документарній формі (пакет акцій знерухомлено), номінальною
вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета
акцій 18971124 грн., які були предметом договору N КПП-415 від
15.08.2003 р.
3. Повідомити реєстратора про накладення арешту".
Розглянувши апеляційне подання Генерального прокурора України
та апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення
господарського суду міста Києва від 26.05.2005 р. по справі
N 18/196, Київський апеляційний господарський суд задовольнив їх
частково, змінивши судове рішення та виклавши резолютивну частину
в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково. Визнати недійсними як такі, що
суперечать вимогам чинного законодавства, рішення конкурсної
комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета акцій
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" (протокол N 2 від
26.05.2003 р.).
Визнати недійсним наказ Фонду державного майна України N 858
від 26.05.2003 р. "Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів".
Визнати недійсним договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів" за конкурсом N КПП-404 від
26.05.2003 р.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу пакета акцій
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" N КПП-415 від 15.08.2003 р.
Зобов'язати "Промислово-фінансовий консорціум "Придніпров'я"
повернути у власність держави в особі Фонду державного майна
України пакет акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" у
кількості 151768991 штук простих іменних акцій номінальною
вартістю однієї акції 0,25 грн. та загальною номінальною вартістю
37942247,75 грн., що складає п'ятдесят відсотків плюс одна акція
статутного фонду ВАТ "Нікопольський завод феросплавів".
У відповідності до ст. 133 Закону України "Про Державну
програму приватизації" від 18.05.2000 р. N 1723-III ( 1723-14 ) (1723-14)
повернути ПФК "Придніпров'я" всі кошти, сплачені за об'єкт
приватизації з коштів позабюджетного державного фонду
приватизації, які будуть отримані від повторного продажу об'єкта
приватизації, у порядку, встановленому фондом.
Щодо інших позовних вимог, а саме: визнання недійсним наказу
Фонду державного майна України N 297 від 24.02.2003 р. "Про
затвердження рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" від
14.02.2003 р.; визнання недійсним інформаційного повідомлення про
проведення цього конкурсу та визнання недійсним рішення конкурсної
комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів" - протокол N 1 від 14.02.2003 р.
провадження у справі припинити в зв'язку з відсутністю спору.
Доручити господарському суду м. Києва видати наказ".
Мотивуючи постанову, апеляційний суд зазначив, що при
проведенні конкурсу та укладанні спірних угод допущено наступні
порушення діючого законодавства: порушено строки проведення
конкурсу після опублікування цієї інформації в газеті "Відомості
приватизації", до участі в конкурсі допущена особа, яка не могла
подати повний перелік документів, передбачених законодавством;
допущено до участі в конкурсі та визнано переможцем особу, яка не
підпадає під поняття "промисловий інвестор", в договорі N КПП-404
від 26.05.2003 р. сторонами вказана умова, яка не відповідає
вимогам чинного законодавства, порушені принципи приватизації,
порушено вимоги чинного законодавства щодо надання громадянам
України пріоритетного права на придбання державного майна,
забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі
громадян України у процесі приватизації.
Задовольняючи частково позов Генерального прокурора України,
апеляційний господарський суд щодо позовних вимог про визнання
недійсним інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
провадження в цій частині вимог припинив на підставі п. 1-1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за відсутністю предмета спору, оскільки
воно не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України.
Відносно вимог про визнання недійсними наказу Фонду N 297 від
24.02.2003 р. "Про затвердження рішення конкурсної комісії по
проведенню конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" від 14.02.2003 р. та визнання недійсним рішення
конкурсної комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета акцій
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" (протокол N 1 від
14.02.2003 р.) апеляційним судом провадження по справі припинено з
посиланням на п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тобто за
відсутністю предмета спору, оскільки судова інстанція вважає, що
вказаними актами не визначався переможець чи конкретні учасники
конкурсу; згідно з постановою Кабінету Міністрів України від
09.06.2005 р. N 438 ( 438-2005-п ) (438-2005-п)
розпорядження Кабінету
Міністрів України від 24.02.2003 р. N 71 ( 71-2003-р ) (71-2003-р)
"Про
погодження умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів" та постанову Кабінету Міністрів
України від 23.10.2002 р. N 1563 ( 1563-2002-п ) (1563-2002-п)
"Деякі питання
підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації", на
підставі яких проводився конкурс, визнано такими, що втратили
чинність.
Консорціум вважає постановлену апеляційним судом ухвалу про
забезпечення позову необґрунтованою, незаконною та такою, що
прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права,
в зв'язку з чим звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.
Мотивуючи скаргу, скаржник зазначив, що ст. 66 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в якості осіб, уповноважених звертатись із заявою про
забезпечення позову, визначено прокурора чи його заступника, що
подали позов; таким чином, заява представника Генеральної
прокуратури України є такою, що подана неуповноваженою особою, за
відсутності заяви прокурора чи його заступників, в зв'язку з чим
вона не підлягала розгляду судом та не могла бути підставою для
винесення спірної ухвали. Про безпідставність та незаконність
постановленої ухвали свідчить також відсутність у ній мотивів,
якими встановлено необхідність вжиття заходів до забезпечення
позову.
У додаткових доводах та міркуваннях щодо незаконності ухвали
про забезпечення позову ПФК "Придніпров'я" просить касаційний суд
розглядати оскаржену ухвалу в редакції роз'яснення ухвали про
забезпечення позову Київським апеляційним господарським судом від
03.08.2005 р., вказуючи, що вищевказане роз'яснення змінює суть
ухвали від 11.07.2005 р. та є доказом порушення апеляційним судом
принципу рівності сторін у судовому процесі.
Також консорціум не погоджується з постановою Київського
апеляційного господарського суду від 25.07.2005 р., в зв'язку з
чим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти рішення, яким
визнати дійсними оспорені акти Фонду державного майна України та
укладені договори.
В доповненні до касаційної скарги Консорціум доповнив вимоги
і просить постанову Київського апеляційного господарського суду
скасувати, а рішення господарського суду м. Києва у даній справі
залишити без змін.
Мотивуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на численні
порушення Київським апеляційним господарським судом при винесенні
оскаржуваної постанови норм процесуального права, а саме:
ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-7, 17, 20, 22, 28, 29, 74 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, пункту 1-1 ст. 80 ГПК України щодо припинення
провадження в частині позовних вимог; ст. ст. 85, 91, 98, 105, 109
ГПК України, ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 9
Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
.
Також ПФК "Придніпров'я" зазначає про численні порушення
оскаржуваною постановою норм матеріального права, а саме:
неправильне застосування ст. 19 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
п.п. 59, 133, 156 Державної програми приватизації на 2000-2002 р.
( 1723-14 ) (1723-14)
та п. п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від
23.10.2002 р. "Деякі питання підвищення інвестиційної
привабливості об'єктів приватизації" ( 1563-2002-п ) (1563-2002-п)
, п. 5.3.9
Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій
ВАТ, створених в процесі приватизації та корпоратизації,
затвердженого спільним наказом Фонду, Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку та Антимонопольного комітету України
від 13.09.2000 р. N 1908/11/271 ( z0665-00 ) (z0665-00)
; невідповідністю її
статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав і основних
свобод людини ( 994_535 ) (994_535)
.
Відповідач - Фонд державного майна України скористався
правом, наданим ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, надав відзив на
касаційну скаргу Консорціуму на постанову Київського апеляційного
господарського суду, в якому просить зазначену постанову та ухвалу
суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення,
оскільки оскаржувані постанова та ухвала прийняті відповідно до
норм матеріального та процесуального права.
Позивач - Кабінет Міністрів України скористався правом,
наданим йому ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, надав відзив на
касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові акти
без змін за відсутності передбачених ГПК України підстав для їх
скасування, а касаційну скаргу - без задоволення.
Генеральною прокуратурою України надано відзив на касаційні
скарги, в якому зазначено про відсутність порушень норм
матеріального та процесуального права апеляційним судом при
винесенні ухвали від 11.07.2005 р. та постанови від 25.07.2005 р.,
з огляду на що їх належить залишити без змін, а касаційні скарги -
без задоволення.
Під час судового розгляду справи представниками ПФК
"Придніпров'я" було заявлено клопотання про здійснення фіксування
судового процесу технічними засобами відповідно до вимог ст. 4-4
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яке судом було задоволено.
Також касаційним судом було задоволено процесуальне
клопотання скаржника про дозвіл представнику Консорціуму
Ульянову С.В. доповідати та надавати пояснення по касаційних
скаргах російською мовою.
Клопотання ПФК "Придніпров'я" про невизнання повноважень
представника Генерального прокурора України - прокурора відділу
Турлової Ю.А. з мотивів представлення нею згідно виданої
довіреності Генеральної прокуратури України, що не є учасником
даного судового процесу, а не Генерального прокурора України,
касаційним судом залишено без задоволення, позаяк, перевіривши
службове посвідчення Турлової Ю.А., колегія суддів встановила, що
вона обіймає посаду прокурора відділу Генеральної прокуратури
України, отже, прокурор відділу Генеральної прокуратури
Турлова Ю.А. правомірно на підставі ст.ст. 36-1, 56 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
та ст.ст. 22, 29 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
представляє інтереси Генерального прокурора України.
Клопотання ПФК "Придніпров'я" про невизнання повноважень
представників Кабінету Міністрів України Власенкової О.О.,
Кирилюка Р.І., у зв'язку з тим, що видані їм довіреності підписано
неповноважною особою, та з огляду на відсутність відомостей щодо
проведення тендера на представництво інтересів Кабінету Міністрів
України, колегією суддів залишено без задоволення, оскільки
довіреності вищевказаних осіб оформлено та видано в порядку,
передбаченому чинним законодавством для представлення інтересів
Кабінету Міністрів України.
У задоволенні клопотання Консорціуму про відкладення розгляду
справи з 16.08.2005 р. на два тижні з огляду на несвоєчасне
одержання повного тексту постанови Київського апеляційного
господарського суду та необхідністю підготовки доповнень до
первісної касаційної скарги, виходячи із зазначених у постанові
мотивів, касаційним судом відмовлено, оскільки стаття 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає таких підстав для відкладення
розгляду справи. Натомість, в судовому засіданні оголошено перерву
до 9 год. 30 хв. 25.08.2005 р. для забезпечення скаржнику
можливості належного, повного та всебічного захисту своїх прав та
охоронюваних законом інтересів.
25.08.2005 р. Консорціум звернувся до колегії суддів з
клопотанням про надання можливості для викладення додаткових
обґрунтувань щодо неправомірності оскаржуваної ухвали від
11.07.2005 р. про забезпечення позову, які не були ним використані
в якості доводів у минулому судовому засіданні при розгляді по
суті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду про забезпечення позову; вказане клопотання
колегією суддів задоволено в порядку винятку: з метою повного,
всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи скаржнику
надано можливість повернутись до скарги, розгляд якої по суті було
завершено в судовому засіданні від 16.08.2005 р.
Скаржником було подано під час судового засідання
25.08.2005 р. клопотання про відкладення розгляду справи
відповідно до ст.ст. 22, 78 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на
неможливість вирішення спору в даному судовому засіданні в зв'язку
із зверненням ПФК "Придніпров'я" до Київського апеляційного
господарського суду із заявою про винесення додаткового рішення
про розподіл судових витрат, до отримання додаткового рішення.
Скаржником також було подано під час судового засідання
25.08.2005 р. клопотання про відкладення розгляду справи
відповідно до ст.ст. 22, 78 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на
неможливість вирішення спору в даному судовому засіданні в зв'язку
із зверненням ПФК "Придніпров'я" до Київського апеляційного
господарського суду із заявою про роз'яснення постанови
апеляційного суду, до отримання роз'яснення оскаржуваної
постанови.
Колегія суддів, розглянувши вказані клопотання, відмовила у
їх задоволенні з огляду на відсутність обставин, що перешкоджають
розгляду касаційної скарги по суті.
Від скаржника надійшло клопотання про залучення до участі в
справі в якості 3-ої особи, що не заявляє самостійних позовних
вимог, на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського
міського нотаріального округу Сербіна Миколи Григоровича з тих
мотивів, що оскаржувана постанова зачіпає права та охоронювані
законом інтереси вказаного приватного нотаріуса та стосується його
прав та обов'язків; колегія суддів відхилила дане клопотання як
таке, що виходить за межі перегляду справи касаційною інстанцією,
та у зв'язку із обґрунтуванням позовних вимог порушеннями при
підготовці та при проведенні конкурсу, невідповідністю оспорюваних
актів чинному законодавству, що і є підставою для недійсності
договорів купівлі-продажу згідно позовних вимог та не пов'язано з
діями приватного нотаріуса при їх оформленні та посвідченні.
Скаржником також було заявлено про залучення до участі у
справі в якості 3-ої особи без самостійних вимог на стороні
відповідачів ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", оскільки
оскаржувана постанова апеляційного суду впливає на його права та
обов'язки; суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання як
такого, що виходить за межі перегляду справи касаційною
інстанцією.
Телеграму, що надійшла в судове засідання від імені ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів", про залучення його до участі у
справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору,
колегією суддів залишено без розгляду за відсутності доказів
направлення її належно уповноваженою особою та відсутності
повноважень для зміни складу учасників судового процесу в суді
касаційної інстанції.
Клопотання ПФК "Придніпров'я" про оголошення в судовому
засіданні судом повного тексту постанови за наслідками розгляду
касаційної скарги судом задоволено.
Клопотання Консорціуму про надання копії аудіозапису
технічної фіксації судового засідання Київського апеляційного
господарського суду по розгляду справи N 18/196 та про відкладення
розгляду справи для ознайомлення представниками Консорціуму із
аудіозаписом колегією суддів задоволено частково, в частині
надання копії аудіозапису згідно встановленого порядку. У
задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено,
оскільки реалізація процесуальних прав сторони на ознайомлення з
матеріалами справи не повинна перешкоджати розгляду справи по
суті.
Скаржник подав клопотання про витребування від Міністерства
закордонних справ України офіційного перекладу параграфів 42, 45,
46 Рішення Європейського суду з прав людини у справі
"Папаміхалопулос та інші проти Греції" від 28.05.99 р. та
офіційного перекладу параграфів 70, 71 рішення цього ж суду у
справі "Святі монастирі проти Греції" від 21.11.94 р. Розглянувши
вказане клопотання, суд відмовив в його задоволенні, оскільки
зазначені рішення як невід'ємна частина Конвенції про захист прав
і основних свобод людини ( 995_004 ) (995_004)
становлять складову частину
національного законодавства України; до повноважень господарського
суду відповідно до ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належить
витребування доказів по справі, а не актів законодавства.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
та доводи Консорціуму, викладені у касаційних скаргах на ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 р. та
постанову від 25.07.2005 р., доповнення до касаційної скарги на
зазначену постанову, надані прокурором та Фондом відзиви на
касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, відзиви КМ
України на касаційні скарги на ухвалу та постанову апеляційного
суду, вислухавши пояснення представників Консорціуму, прокурора,
КМ України та Фонду, перевіривши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність їх юридичної оцінки і
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального і
процесуального права в постановлених ним ухвалі та постанові,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційні скарги Консорціуму підлягають задоволенню частково,
враховуючи наступне.
Щодо вимог Консорціуму про скасування ухвали Київського
апеляційного господарського суду від 11.07.2005 р.
Згідно ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за
заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов,
або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення
позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії
провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Перелік заходів забезпечення позову чітко визначений у
частині першій ст. 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, до цього
переліку входить накладення арешту на майно або грошові суми, що
належать відповідачеві. Частини друга та третя вказаної статті
визначають, що про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може
бути оскаржено.
Поняття прокурор визначено у ст. 56 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
.
Згідно названої статті Закону ( 1789-12 ) (1789-12)
під поняттям
"прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах
першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20,
статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій
статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47,
статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55
цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його
заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші
помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів,
їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів,
які діють у межах своєї компетенції.
Участь прокурора у розгляді господарських справ
регламентована ст.ст. 29 і 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що прокурор, який брав участь
в судовому засіданні 11.07.2005 р., був повноважною особою і
вправі був порушувати перед Київським апеляційним господарським
судом заявлене у позові Генерального прокурора України, але не
розглянуте місцевим судом клопотання про забезпечення позову, і
Київський апеляційний господарський суд правомірно в межах наданих
прав на підставі ст. 66, частини першої ст. 67, ст. 86 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
розглянув його та задовольнив.
Застосування заходів забезпечення позову судом апеляційної
інстанції відбулося з дотриманням вимог ст. 66 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки позовна заява містить серед інших позовну
вимогу про повернення акцій на користь держави. Отже, існували
підстави вважати, що в разі задоволення позову в цій частині
можуть виникнути обставини, які будуть перешкоджати виконанню
рішення суду або зроблять його неможливим.
Доводи відповідача-2 щодо порушення надсилання ухвали від
11.07.2005 р. та порядку її виконання судом відхиляються, оскільки
вони не пов'язані з винесенням оскаржуваної ухвали.
Подальше роз'яснення апеляційним господарським судом
оскарженої ухвали 03.08.2005 р. не вплинуло на суть застосованих
заходів забезпечення позову, а тому не може бути підставою для її
скасування.
За таких обставин касаційна скарга Консорціуму на ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 р.
задоволенню не підлягає.
Щодо вимог Консорціуму про скасування постанови Київського
апеляційного господарського суду від 25.07.2005 р., визнання
оспорюваних актів законними та договорів дійсними та залишення без
змін рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2005 р.,
викладених в касаційній скарзі на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 25.07.2005 р. та доповненнях
до неї.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
Промислово-фінансовий консорціум "Придніпров'я" був зареєстрований
виконкомом Дніпропетровської міської ради 17.01.2003 р.
14.02.2003 р. на засіданні комісії по проведенню конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
відповідно до уточненого плану розміщення акцій ВАТ "Нікопольській
завод феросплавів", затвердженого наказом Фонду державного майна
України від 29.12.2002 р. N 2304, було запропоновано до продажу на
конкурсі пакет акцій в кількості 75884495 шт., що становить 25%
статутного фонду цього товариства, про що свідчить протокол
засідання комісії N 1 від 14.02.2003 р. (с.с. 21-32, т. 1).
Наказом від 24.02.2003 р. N 297 Фонд затвердив вказане вище
рішення конкурсної комісії та інформаційне повідомлення про
проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів", яке опубліковано в газеті "Відомості
приватизації" N 7 (244) від 26.02.2003 р. (с.с. 33, 13-19, 20
т. 1).
В п. 11 цього інформаційного повідомлення вказано, що конкурс
з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
відбудеться через 30 календарних днів після опублікування цієї
інформації у газеті "Відомості приватизації".
07.04.2003 р., відповідно до протоколу N 165 засідання
робочої групи Фонду з проведення експертизи підтвердних документів
при продажу пакета акцій об'єкта приватизації, робоча група
вирішила визнати Консорціум єдиним учасником зазначеного конкурсу
(інф. на с.с. 37, т. 1).
26.05.2003 р. на засіданні комісії по проведенню конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
Консорціум визначено переможцем конкурсу (протокол засіданні
комісії N 2 від 26.05.2003 р., с.с. 34-39, т. 1).
Наказом N 858 від 26.05.2003 р. "Про підсумки конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" Фонд
затвердив Консорціум переможцем проведеного конкурсу та зобов'язав
Управління підготовки та проведення конкурсів забезпечити
укладення з переможцем конкурсу договору купівлі-продажу пакета
акцій (с.с. 40, т. 1).
26.05.2003 р. між Фондом та Консорціумом був укладений
договір N КПП-404 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" за конкурсом. Згідно п. 2 цього договору
об'єктом договору є пакет акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" розміром 25 процентів статутного фонду товариства та
кількістю простих іменних акцій 75884495 штук, випущених у
документарній формі (пакет акцій знерухомлено), номінальною
вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета
акцій 18971123,75 грн., який продано за 205000000 грн. Вказаний
договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського
нотаріального округу Сербіним М.Г., реєстровий N 2416
(с.с. 124-130, т. 1).
Вартість придбаного пакета акцій сплачена Консорціумом Фонду
повністю платіжними дорученнями N 4 від 20.03.2003 р. та N 28 від
26.05.2003 р. (с.с. 60-61, т. 1).
В абзаці третьому п. 1 договору від 26.05.2003 р. N КПП-404
купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
за конкурсом було передбачено, що покупець набуває право придбання
пакета акцій у кількості 75884496 (25% плюс 1 акція) простих
іменних акцій ВАТ у разі прийняття рішення про його продаж.
15.08.2003 р. сторонами були внесені зміни до договору N 404
від 26.05.2003 р.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від
28.07.2003 р. N 467-р ( 467-2003-р ) (467-2003-р)
"Про достроковий продаж
раніше закріпленого у державній власності пакета акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів" було визнане за необхідне
здійснити достроковий продаж раніше закріпленого у державній
власності пакета акцій у розмірі 25% плюс 1 акція статутного фонду
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів".
15.08.2003 р. між Фондом (продавець) та Консорціумом
(покупець) без проведення конкурсу був укладений договір N КПП-415
купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів". Згідно п. 2 цього договору об'єктом договору є пакет
акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" розміром 25% плюс 1
акція статутного фонду товариства та кількістю простих іменних
акцій 75884496 штук, випущених у документарній формі (пакет акцій
знерухомлено), номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та
номінальною вартістю пакета акцій 18971124 грн., який продано за
205500000,00 грн. Вказаний договір було посвідчено приватним
нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіним М.Г.,
реєстровий N 2956 (с.с. 49-54, т. 1).
Вартість придбаного пакета акцій сплачена відповідачем-2
Фонду повністю платіжним дорученням N 71 від 15.08.2003 р.
(с.с. 59, т. 1).
Відповідно до частини першої ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування рішення місцевого суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення норм процесуального
права у випадках, передбачених частиною другою ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зібрані у справі матеріали дають можливість колегії суддів
Вищого господарського суду України вважати, що під час розгляду
справи судами першої та апеляційної інстанцій не було допущено
порушень норм процесуального права при прийнятті рішення та
постанови відповідно, які згідно частини другої ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є в будь-якому випадку підставою для їх
скасування: справи розглянуто колегіями, уповноваженими на їх
розгляд; відводи, заявлені суддям апеляційної інстанції,
розглянуті та відхилені відповідно до ст. 20 ГПК України, про що
винесена ухвала, яка додана до справи; сторони та прокурор були
повідомлені про дату, час та місце засідання суду; рішення та
постанова у справі безпосередньо стосуються прав та обов'язків
осіб, які брали участь у справі; рішення та постанова підписані у
встановленому процесуальним законодавством порядку; порушення
правил предметної або територіальної підсудності відсутні.
Зазначення Консорціумом в касаційній скарзі про порушення
судом апеляційної інстанції вимог ст. 17 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
помилковим, оскільки витребування справи та передача її на розгляд
до іншого місцевого господарського суду можлива тільки за умови,
що після відводу суддів неможливо розглянути справу в
господарському суді, до підсудності якого відноситься справа. Під
час розгляду справи N 18/196 відводи суддям апеляційної інстанції
задоволені не були, отже справа розглядалася відповідно до вимог
ст.ст. 15-17 ГПК України.
Твердження Консорціуму про порушення апеляційним
господарським судом ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст. 4-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 9 Закону України "Про
судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
щодо гласності судового процесу у зв'язку
з недопущенням в зал судових засідань засобів масової інформації,
суд касаційної інстанції вважає також безпідставними, оскільки з
матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувався
відкрито і з застосуванням технічної фіксації судового процесу.
Отже, порушень вказаних норм чинного законодавства судом
апеляційної інстанції також допущено не було.
Щодо порушень апеляційним судом ст. 9 Закону України "Про
судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, касаційна інстанція вважає, що реалізація
її положень відбувалася з врахуванням фактичних можливостей суду,
облаштуванням залу судових засідань.
Відносно повноважень представників Генерального прокурора
України, КМ України та Фонду, які беруть участь в судовому
засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість
участі зазначених осіб в судовому засіданні та реалізації ними
процесуальних прав та обов'язків, оскільки їх повноваження
підтверджені відповідно до вимог законодавства. Всі представники
діють на підставі належним чином оформлених довіреностей,
оригінали яких оглянуті судом, а копії залучені до справи.
Прокурором відділу Генеральної прокуратури України Турловою Ю.А.
на підтвердження своїх повноважень надане службове посвідчення,
отже вона правомірно на підставі ст.ст. 36-1, 56 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
та ст.ст. 29, 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
представляє інтереси Генерального прокурора України.
Таким чином, твердження Консорціуму у касаційній скарзі в цій
частині також є безпідставними.
Доводи Консорціуму, викладені в касаційній скарзі та його
представниками в судовому засіданні, про порушення судом
апеляційної інстанції норм процесуального права щодо порядку
розгляду апеляційних скарг в силу ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не можуть бути підставою для скасування або зміни
ухваленої останнім постанови.
Разом з тим колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з доводами Консорціуму, викладеними в касаційній
скарзі, щодо порушення апеляційним судом при ухваленні постанови
норм процесуального права, а саме при застосуванні п. 1-1 частини
першої ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Пунктом 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі,
якщо відсутній предмет спору.
Суд апеляційної інстанції помилково на підставі п. 1-1
частини першої ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинив провадження
у справі в частині позовних вимог Генерального прокурора про
визнання недійсним наказу Фонду N 297 від 24.02.2003 р. "Про
затвердження рішення конкурсної комісії про проведення конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" від
14.02.2003 р., визнання недійсним інформаційного повідомлення про
проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" та рішення конкурсної комісії по проведення
конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" (протокол N 1 від 14.02.2003 р.).
Оскільки наказ Фонду N 297 від 24.02.2003 р. та рішення
конкурсної комісії по проведенню конкурсу, оформлене протоколом
N 1 від 14.02.2003 р., залишаються чинними на момент розгляду
справи, твердження про відсутність предмета спору в цій частині
помилкове, і постанова Київського апеляційного господарського суду
в цій частині на підставі п. 2 частини першої ст. 111-9
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає скасуванню, з прийняттям в цій
частині нового рішення.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України не
погоджується з рішенням місцевого суду в частині припинення
провадження у справі в цій же частині на підставі п. 2 частини
першої ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що судом
першої інстанції невірно застосовано норма процесуального права в
цій частині, і дійшов вірного висновку про відсутність підстав для
припинення провадження у справі в цій частині з посиланням на п. 2
частини першої ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як вбачається з матеріалів справи, спору між тими ж сторонами
(тобто КМ України, Фондом та Консорціумом) з цього ж предмета
спору (наказ Фонду N 297 від 24.02.2003 р. та рішення конкурсної
комісії, оформлене протоколом N 1 від 14.02.2003 р.) та з тих же
підстав (невідповідність законодавству) не існувало, судове
рішення з цього приводу не приймалося, тому позовні вимоги в цій
частині суди повинні були розглянути по суті.
Оскільки в позовній заяві Генерального прокурора України
заявлені вимоги про визнання цих актів недійсними у зв'язку з
невідповідністю законодавству, предметом спору в цій частині є
акти, то під час розгляду позовних вимог в цій частині не існує
обставин, які б підлягали додатковому встановленню.
Той факт, що зазначені акти були видані та виконувалися, на
їх підставі виникали певні права та обов'язки, вже встановлений як
судом першої, так і судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду в
частині припинення провадження у справі, користуючись правами,
наданими частиною другою ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
повинна вирішити спір в цій частині по суті, виходячи з фактично
встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій, виключно
перевіряючи відповідність цих актів нормам матеріального права, як
це передбачено вказаною нормою.
Що стосується позовної вимоги Генерального прокурора України
про визнання недійсним інформаційного повідомлення про проведення
конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів".
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком апеляційного суду, що в цій частині
дійсно провадження у справі підлягає припиненню, але на підставі
іншої процесуальної норми: п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Згідно з цією нормою господарський суд припиняє
провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в
господарських судах. Оскільки спірне інформаційне повідомлення за
своєю правовою природою не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України,
тому спір про визнання його недійсним непідвідомчий господарським
судам України.
Щодо відповідності оскаржуваної постанови апеляційного
господарського суду нормам матеріального права.
В позовній заяві, поданій Генеральним прокурором України в
інтересах Кабінету Міністрів України, в якості підстави позову
зазначається про те, що прийняття актів, які є предметом спору у
справі, відбулося з порушенням п. 3 розділу 1 Державної програми
приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України
( 1723-14 ) (1723-14)
, яка визначає пріоритети, принципи та основні завдання
приватизації, пп. 5 п. 59 Державної програми приватизації на
2000-2002 роки щодо особливостей приватизації об'єктів групи Г,
ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна"
( 2163-12 ) (2163-12)
, яка визначає коло покупців об'єктів приватизації,
ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" щодо
способів приватизації. За його твердженням через встановлення
дискримінаційних умов конкурсу та порушення правил і порядку його
проведення недійсними є вказані вище акти Фонду та, як наслідок,
підлягають визнанню недійсними договори N КПП-404 від
26.05.2003 р. купівлі-продажу пакетів акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" за конкурсом та N КПП-415 від 15.08.2003 р.
купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позовна заява підтримана Кабінетом Міністрів України.
Фонд як відповідач-1 у справі також погодився з позовними
вимогами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з доводами відповідача-2, викладеними у відзиві на
позов, що відповідно до ст. 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
саме Кабінет Міністрів України є органом, який розпоряджається
державним майном. Тому позивачем були визначені додаткові умови
при приватизації акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів".
Також суд касаційної інстанції погоджується з доводами
касаційної скарги, а також з висновками місцевого суду про те, що
прийняття спірних актів щодо приватизації 25% відсотків акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів", а також подальшого відчуження
25% плюс 1 акція ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" відбулося з
дотриманням Фондом державного майна України та відповідачем-2
Консорціумом "Придніпров'я" положень постанови Кабінету Міністрів
України від 23.10.2002 р. N 1563 ( 1563-2002-п ) (1563-2002-п)
"Деякі питання
підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації".
Відповідність дій відповідача-1 Фонду вимогам зазначеної
постанови Кабінету Міністрів України була підтверджена і судовими
інстанціями під час розгляду інших справ.
Однак при цьому не досліджувалося питання відповідності самої
постанови Кабінету Міністрів України N 1563 ( 1563-2002-п ) (1563-2002-п)
від
23.10.2002 р. "Деякі питання підвищення інвестиційної
привабливості об'єктів приватизації" вимогам законодавства.
Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що у разі
виставлення на продаж пакетів акцій відкритих акціонерних
товариств у розмірі менше ніж 50 відсотків плюс одна акція
учасником конкурсу, зазначеного у пункті 1 цієї постанови, може
бути юридична особа, яка має досвід ефективного управління (на
підставі права власності або за договором доручення) контрольним
пакетом акцій підприємства, що виробляє продукцію (виконує роботи,
надає послуги), аналогічну основній продукції (роботам, послугам)
підприємства, що приватизується, або об'єднання, яке створено за
участю такої юридичної особи і перебуває під її контролем у
значенні цього поняття згідно із статтею 1 Закону України "Про
захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
покупцями об'єктів приватизації
можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без
громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України,
крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи
інших держав.
Як вірно зазначено заявником касаційної скарги Консорціумом
"Придніпров'я", консорціум є видом об'єднань підприємств і є
самостійною юридичною особою.
Отже, в разі участі в процесі приватизації як покупець
об'єднання як юридична особа виступає самостійно. При участі в
конкурсі додатковим вимогам, які висуваються до покупця, повинна
відповідати саме юридична особа, а не її учасники.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначення в умовах
конкурсу на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України
від 23.10.2002 р. N 1563 ( 1563-2002-п ) (1563-2002-п)
"Деякі питання підвищення
інвестиційної привабливості об'єктів приватизації" додаткових умов
щодо вимог до учасників конкурсу призвело до штучного обмеження
кола учасників, завдяки чому в конкурсі зміг взяти участь лише
один учасник - відповідач-2 Консорціум "Придніпров'я".
Такі умови призвели до усунення конкурентних засад при
приватизації, позбавили можливості інших бажаючих осіб взяти
участь в конкурсі.
Відсутність конкурентних засад при проведенні конкурсу
призвела до відсутності змагальності при визначенні вартості
пакета акцій, що продавався, і як наслідок, до зменшення
надходжень до державного бюджету.
Зазначені позиції підтримані і Кабінетом Міністрів України як
державним органом, який в силу Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
покликаний розпоряджатися державним майном. Представник Кабінету
Міністрів України в судовому засіданні касаційної інстанції на
запит суду підтвердив, що Кабінет Міністрів України вважає
постанову Кабінету Міністрів України від 23.10.2002 р. N 1563
( 1563-2002-п ) (1563-2002-п)
"Деякі питання підвищення інвестиційної
привабливості об'єктів приватизації" такою, що суперечить
законодавству, а тому вважає, що під час проведення конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" Фонд
державного майна України повинен був керуватися Законом України
"Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
та Програмою
приватизації на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
.
Наслідком цього стало скасування постанови Кабінету Міністрів
України від 23.10.2002 р. N 1563 ( 1563-2002-п ) (1563-2002-п)
"Деякі питання
підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації"
постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2005 р. N 438
( 438-2005-п ) (438-2005-п)
.
Відповідно до статті 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд при вирішенні спорів не застосовує акти державних та інших
органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Виходячи з наведеного, касаційна інстанція вважає, що під час
проведення конкурсу з продажу 25% акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" були порушені положення законодавства України, які
визначають загальні засади приватизації державного майна, зокрема:
Конституція України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закон України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині підлягають
задоволенню.
Також суд касаційної інстанції погоджується з доводами
прокурора та позивача, що продаж пакета акцій 25% плюс 1 акція ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів" відбувся також з порушенням
законодавства.
Як вірно зазначено Фондом державного майна України у відзиві
на касаційну скаргу, Закон України "Про приватизацію державного
майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
не передбачає такого способу приватизації, як
продаж пакета 25% плюс 1 акція поза конкурсом покупцю, який
придбав 25% акцій на конкурсі та отримав в управління належний
державі пакет 25% плюс 1 акція.
Отже, умова про продаж переможцю конкурсу пакета акцій 25%
плюс 1 акція суперечить пункту 1 статті 15, підпункту 6 пункту 59
Державної програми приватизації на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
.
Враховуючи наведене, умови проведення конкурсу з продажу
пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", які погоджені
розпорядженням Кабінету Міністрів України N 71-р ( 71-2003-р ) (71-2003-р)
від
24.02.2003 р. "Про погодження умов проведення конкурсу з продажу
пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", не
відповідають вимогам законодавства, а тому також не застосовуються
судом в силу вимог ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зазначене розпорядження також втратило чинність на підставі
постанови Кабінету Міністрів України N 438 ( 438-2005-п ) (438-2005-п)
від
09.06.2005 р.
За таких обставин акти Фонду державного майна України,
пов'язані з цим процесом, а саме: рішення конкурсної комісії по
проведенню конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" (протокол N 1 від 14.02.2003 р.), наказ Фонду
державного майна України від 24.02.2003 р. N 297 "Про затвердження
рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета
акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" від 14.02.2003 р." не
відповідають вимогам законодавства, що є підставою для визнання їх
недійсними в судовому порядку.
Рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з продажу
пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" (протокол N 2
від 26.05.2003 р.) та наказ Фонду державного майна України від
26.05.2003 р. N 858 "Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" мають похідний характер від
зазначених вище актів Фонду державного майна України. Оскільки
вони ґрунтуються на незаконних актах, то також не відповідають
закону і підлягають визнанню недійсними.
Як наслідок, договір N КПП-404 від 26.05.2003 р.
купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
та договір N КПП-415 від 15.08.2003 р. купівлі-продажу пакета
акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", які укладені на
виконання зазначених вище актів Фонду державного майна України, у
зв'язку з визнанням зазначених актів недійсними, укладені без
передбачених законом підстав, тобто не відповідають вимогам
закону, що згідно із ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який був
чинний на час їх укладення, є недійсними.
За таких обставин позовні вимоги про визнання недійсними
договорів купівлі-продажу також обґрунтовані та правомірно
задоволені судом апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не погоджується з доводами
Консорціуму, викладеними в доповненні до касаційної скарги та
письмових поясненнях, що приймаючи рішення про повернення
відповідачу-2 коштів з бюджету, сплачених при придбанні акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів", внаслідок визнання недійсними
договорів купівлі-продажу акцій, апеляційний господарський суд
неправильно застосував положення п. 133 Державної програми
приватизації на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
, а також статтю 1
Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод
людини ( 994_535 ) (994_535)
та рішення Європейського суду з прав людини.
Із змісту п. 133 Державної програми приватизації на
2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
вбачається, що він застосовується в
тому числі і в разі визнання недійсними договорів купівлі-продажу
акцій в судовому порядку. При цьому в цьому пункті розрізняються
дві підстави повернення коштів: розірвання договорів у зв'язку з
порушенням їх умов та визнання їх недійсними. Визнання договору
недійсним не може бути пов'язане з порушенням його виконання. Тому
відповідачем-2 невірно тлумачаться положення цього пункту щодо
підстав його застосування.
Повернення відповідачу-2 коштів, сплачених в рахунок оплати
акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", повинно відбуватися в
установленому цим пунктом порядку, тобто з коштів, отриманих після
повторної приватизації зазначених пакетів акцій. Механізм
реалізації цього пункту регламентований Порядком повернення
покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі
розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, який
затверджено наказом Фонду державного майна України від
15.08.2000 р. N 1701 ( z0567-00 ) (z0567-00)
, зареєстрованим в Міністерстві
юстиції України 31.08.2000 р. за N 567/4788.
Твердження відповідача-2 - Консорціуму про порушення
апеляційним господарським судом статті 1 Протоколу N 1 до
Конвенції про захист прав і основних свобод людини ( 994_535 ) (994_535)
та
рішень Європейського суду з прав людини у справах "Папаміхалопулос
проти Греції" від 28.05.99 р. та "Святі монастирі проти Греції"
від 21.11.94 р. безпідставне, оскільки в цій статті та рішеннях
Європейського суду йдеться про захист прав власників.
Однак ці положення не можуть бути застосовані до
відповідача-2, оскільки останній не є та ніколи не був власником
пакетів акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" 25% та 25%
плюс одна акція: договори купівлі-продажу цих пакетів акцій,
укладені 26.05.2003 р. та 15.08.2003 р., визнані господарським
судом недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В силу вимог ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, визнана
недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Недійсна
угода не тягне ніяких правових наслідків, крім наслідків,
пов'язаних з її недійсністю. Отже, недійсні договори, на які
посилається відповідач-2, не можуть бути підставою для виникнення
у відповідача-2 права власності на зазначені пакети акцій.
Разом з тим касаційна інстанція погоджується з доводами
Консорціуму про те, що в частині повернення Відповідачу-2 коштів
за придбані акції постанова апеляційної інстанції не відповідає
вимогам п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою
резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок про
задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково
по кожній позовній вимозі, причому такий висновок не може залежати
від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).
Оскільки на час розгляду справи повторний продаж акцій не
відбувся, кошти від такого продажу до бюджету не надійшли, рішення
про повернення цих коштів не може бути прийняте.
За таких обставин постанова апеляційної інстанції в частині
зобов'язання повернути відповідачу-2 всі кошти, сплачені за об'єкт
приватизації, з коштів позабюджетного фонду державного фонду
приватизації, які будуть отримані від повторного продажу об'єкта
приватизації, у порядку, встановленому фондом, підлягає скасуванню
у зв'язку з її невідповідності в цій частині нормам процесуального
права.
Зазначене не позбавляє Відповідача-2 права отримати кошти,
сплачені за акції ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", в
порядку, передбаченому пунктом 133 Державної програми приватизації
на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
та Порядком повернення покупцям
коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі розірвання або
визнання недійсними договорів купівлі-продажу, який затверджено
наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 р. N 1701
( z0567-00 ) (z0567-00)
, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
31.08.2000 р. за N 567/4788.
Щодо застосування реституції в частині стягнення акцій з
відповідача-2 на користь держави в особі Фонду, то в цій частині
постанова апеляційної інстанції прийнята відповідно до ч. 2 ст. 48
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 133 Державної програми приватизації на
2000-2002 р. ( 1723-14 ) (1723-14)
.
Наведених вище доводів достатньо для прийняття рішення про
задоволення позову. Інші доводи сторін, в тому числі викладені в
касаційній скарзі, не можуть вплинути на висновок суду з предмета
спору, а тому відхиляються.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
враховує, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але
оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції дійшли висновку
про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за
внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до
компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у
касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною
інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та
перевіряється застосування попередніми інстанціями норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З'ясування підставності оцінки доказів та встановлення
обставин по справі в силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
Оскільки касаційна інстанція дійшла висновку про
обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним наказу Фонду
N 297 від 24.02.2003 р. "Про затвердження рішення конкурсної
комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів" від 14.02.2003 р.; визнання
недійсним рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
(протокол N 1 від 14.02.2003 р.); визнання недійсним рішення
конкурсної комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета акцій
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" (протокол N 2 від
26.05.2003 р.); визнання недійсним наказу Фонду N 858 від
26.05.2003 р. "Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів"; визнання недійсним договору
N КПП-404 від 26.05.2003 р. купівлі-продажу пакета акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів"; визнання недійсним договору
N КПП-415 від 15.08.2003 р. купівлі-продажу пакета акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів" та зобов'язання Консорціуму
повернути у власність держави в особі Фонду пакет акцій ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів" в кількості 151768991 шт.
простих іменних акцій номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн.
та загальною номінальною вартістю 37942247,75 грн., що складає 50%
плюс одна акція статутного фонду ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів", касаційна скарга Консорціуму "Придніпров'я" підлягає
задоволенню частково.
Постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню у зв'язку
з неправильним застосуванням норм процесуального права в частині
припинення провадження у справі щодо позовних вимог про визнання
недійсним наказу Фонду державного майна України N 297 від
24.02.2003 р. "Про затвердження рішення конкурсної комісії про
проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" від 14.02.2003 р., визнання недійсним
інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу
пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" та рішення
конкурсної комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета акцій
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" (протокол N 1 від
14.02.2003 р.) та в частині повернення ПФК "Придніпров'я" всіх
коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у відповідності до
ст. 133 Закону України "Про Державну програму приватизації" від
18.05.2000 р. N 1723-III ( 1723-14 ) (1723-14)
з коштів позабюджетного
державного фонду приватизації, які будуть отримані від повторного
продажу об'єкта приватизації, у порядку, встановленому фондом.
В цій частині касаційною інстанцією відповідно до п. 2, 4
ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
приймається нове рішення про
задоволення позову в частині визнання недійсними наказу Фонду
державного майна України N 297 від 24.02.2003 р. "Про затвердження
рішення конкурсної комісії про проведення конкурсу з продажу
пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" від
14.02.2003 р. та рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу
з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
(протокол N 1 від 14.02.2003 р.) В частині визнання недійсним
інформаційного повідомлення провадження у справі підлягає
припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В іншій частині постанова апеляційної інстанції залишається
без змін, а касаційна скарга відповідача-2 - Консорціуму
"Придніпров'я" на цю постанову - без задоволення.
Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10 та 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Промислово-фінансового консорціуму
"Придніпров'я" на ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 11.07.2005 р. у справі N 18/196 господарського суду
м. Києва залишити без задоволення, а вказану ухвалу - без змін.
Касаційну скаргу Промислово-фінансового консорціуму
"Придніпров'я" на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25.07.2005 р. у названій справі задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.07.2005 р. скасувати в частині припинення провадження у справі
щодо позовних вимог про визнання недійсним наказу Фонду державного
майна України N 297 від 24.02.2003 р. "Про затвердження рішення
конкурсної комісії про проведення конкурсу з продажу пакета акцій
ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" від 14.02.2003 р., визнання
недійсним інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" та
рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета
акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" (протокол N 1 від
14.02.2003 р.) та в частині повернення ПФК "Придніпров'я" всіх
коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у відповідності до
ст. 133 Закону України "Про Державну програму приватизації" від
18.05.2000 р. N 1723-III ( 1723-14 ) (1723-14)
з коштів позабюджетного
державного фонду приватизації, які будуть отримані від повторного
продажу об'єкта приватизації, у порядку, встановленому фондом.
В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
Генерального прокурора України про визнання недійсними наказу
Фонду державного майна України N 297 від 24.02.2003 р. "Про
затвердження рішення конкурсної комісії про проведення конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" від
14.02.2003 р. та рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу
з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
(протокол N 1 від 14.02.2003 р.) задовольнити.
Визнати недійсним наказ Фонду державного майна України N 297
від 24.02.2003 р. "Про затвердження рішення конкурсної комісії про
проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів" від 14.02.2003 р.
Визнати недійсним рішення конкурсної комісії по проведенню
конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" (протокол N 1 від 14.02.2003 р.).
В частині позовних вимог про визнання недійсним
інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу
пакета акцій ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" провадження у
справі припинити.
В решті постанову Київського апеляційного господарського суду
від 25.07.2005 р. по справі N 18/196 залишити без змін.
Пункт 4 ухвали Вищого господарського суду України від
27.07.2005 р. у справі N 18/196 ( v18_1600-05 ) (v18_1600-05)
вважати таким, що
втратив чинність.
Головуючий суддя Г.А.Кравчук
Суддя О.В.Муравйов
Суддя Л.І.Рогач