ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2005 Справа N А6/74
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Полянського А.Г.,
Коробенко Г.П.
розглянула
касаційну скаргу державної податкової інспекції в місті Івано-
Франківську (далі ДПІ у м. Івано-Франківську)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 04.05.05
у справі № А-6/74
господарського Івано-Франківської області
суду
за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної
особи Ханіна В.Б. (далі Підприємець)
до ДПІ у м. Івано-Франківську
Про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Ханін В.Б.,
- відповідача: не з’явилися.
Ухвалою від 14.07.05 касаційна скарга ДПІ у м. Івано-Франківську
від 06.06.05 № 19380/10-039 була прийнята до провадження та
призначена до розгляду на 25.08.05 колегією суддів Вищого
господарського суду України у постійному складі: головуючий
–Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П. , утвореною
розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від
09.04.04.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 23.08.05 у зв’язку з перебуванням
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. у черговій відпустці, для
розгляду господарських справ призначених до перегляду в
касаційному порядку колегією суддів у складі: головуючого
–Першикова Є.В., суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. на
25.08.05 утворено колегію суддів у наступному тимчасовому
складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів Полянського А.Г.,
Коробенко Г.П. , яка розглядає справу по суті.
Про вказані обставини сторони повідомлені на початку судового
засідання.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 25.08.05 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 07.10.04 господарського суду Івано-Франківської
області (суддя Грица Ю.І) задоволено позовні вимоги Підприємця
до ДПІ в м. Івано-Франківську.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-
Франківську № 0025071700/0 від 23.10.03 з моменту прийняття.
Постановою від 04.05.05 Львівського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого –Дубник О.П. , суддів
Бобеляка О.М., Орищина Г.В.) рішення від 07.10.04 господарського
суду Івано-Франківської області залишено без змін, а апеляційна
скарга ДПІ у м. Івано-Франківську без задоволення.
Рішення попередніх судових інстанцій мотивовано ст. З Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.00
№ 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
(далі Закон № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
), на
підставі якої зроблено висновок, що Підприємець оприбуткував
виручку згідно прибуткового касового ордера № 1 від 30.04.03 без
порушень чинного законодавства.
Не погоджуючись із актами попередніх судових інстанцій ДПІ в м.
Івано-Франківську звернулася з касаційною скаргою, в який
просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської
області та постанову Львівського апеляційного господарського
суду, прийнявши нове рішення про відмову в задоволені позовних
вимог.
Свої вимоги ДПІ в м. Івано-Франківську обґрунтовує тим, що
попередні судові інстанції винесли судове рішення з порушенням
вимог матеріального права, оскільки було допущено неправильне
застосування норм матеріального права, а саме вимоги
п. 1 ст. 17 Закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
.
Скаржник також вважає, що судовими інстанціями не дано правової
оцінки факту продажу алкогольних виробів без застосування
реєстратора розрахункових операцій.
У відзиві на касаційну скаргу Підприємець повністю заперечує
доводам касаційної скарги, наполягаючи на тому, що після
закінчення робочого дня, виторг у сумі 13 369,99 грн. було
оприбутковано згідно прибуткового касового ордера № 1 від
30.04.03 без порушень вимог чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши Підприємця суддю-доповідача,
оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, які
приймали рішення у даній справі ДПІ в м. Івано-Франківську
здійснила позапланову документальну перевірку дотримання
Підприємцем вимог законодавства про оподаткування за період з
01.04.03 по 01.10.03.
За результатами перевірки було складено Акт “Про результати
позапланової документальної перевірки дотримання вимог
законодавства про оподаткування приватного підприємця Ханіна
В.Б. за період з 01.04.03 по 01.10.03” (далі Акт), де було
зафіксовано порушення Підприємцем вимог п. 1 ст. 3 Закону № 1776-
ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
, у зв’язку з не проведенням розрахункової
операцію на суму 13 369,99 грн. через реєстратор розрахункових
операцій.
На підставі Акту ДПІ в м. Івано-Франківську було прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0025071700/00 з посиланням на
п. п. “б” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.00 № 2181-
ІІІ (далі Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
) та п. 1 ст. 3, ст. 22 Закону
№ 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
, де було визначено Підприємцю суму
податкового зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції
у сумі 66 849,95 грн.
Попередні судові інстанції встановили, що відповідно до книги
продажу товарів , декларації по податку на
додану вартість за квітень 2003 року, накладних та прибуткового
касового ордеру № 1 від 30.04.03 Підприємцем було здійснено
продаж товарів Підприємцю Горшко Л.Г., відповідності з
податковою накладної № 1 від 30.04.03 на суму 13 369,99 грн., у
тому числі податок на додану вартість у сумі 228,33 грн.
У зв’язку з отриманням готівки від Підприємця Горшко Л.Г. було
виписано прибутковий касовий ордер № 1 від 30.04.03 та вказана
господарська операція була відображена у книзі продажу товарів
(робіт, послуг) за 30.04.03
Місцевий суд при розгляді справи по суті прийшов до висновку, що
у зв’язку зі скасуванням 30.04.03 реєстрації реєстратора
розрахункових операцій Datecs МР 500Т05, який належав
Підприємцю, купівля-продаж товару 30.04.03 була здійснена після
закінчення робочого дня, а тому виручки у касі була правомірно
оприбуткована згідно прибуткового касового ордера з врахуванням
суми сплати ПДВ.
Судова інстанція також прийшла до висновку, що у відповідності
до ст. 3 Закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
суб’єкт підприємницької
діяльності зобов'язаний проводити розрахункові операції на повну
суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані
у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи
реєстри розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних
розрахункових документів, що підтверджують виконання
розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом №
1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
, із застосуванням зареєстрованих у
встановленому порядку розрахункових книжок.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
приймаючи рішення попередні судові інстанції не взяли до уваги
та не розмежували правовідносини між суб’єктами господарської
діяльності у сфері роздрібної чи о гуртової торгівлі, оскільки
від виду здійснення торгової операції залежить застосування
реєстраторів розрахункових операцій чи книжок, як це визначено в
ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” від 06.06.96. № 227/96-ВР ( 227/96-ВР ) (227/96-ВР)
.
Апеляційна інстанці,я погоджуючись з висновком місцевого суду,
також вказала в постанові, що податкове повідомлення-рішення ДПІ
в м. Івано-Франківську прийнято з недотриманням вимог Закону №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки у преамбули цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
вказано, що він є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або
іншими законами України, але вказані правовідносини між
податковою інспекцією і підприємцем не є податковими, а тому
застосовано штрафні санкції є безпідставними.
Апеляційним та місцевим господарськими судами спірне податкове
повідомлення рішення визнано недійсним з тих підстав, що штрафні
санкції, встановлені Законом України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(надалі Закон
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
) не відносяться до категорії податкових
зобов'язань у розумінні Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому зазначені штрафні санкції
не можуть стягуватись податковими органами в порядку,
передбаченому вказаним законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених чинним
законодавством, є правомірним у разі вчинення суб’єктом, по
відношенню до якого застосовані ці санкції, правопорушення, за
яке останні встановлені законом як міра відповідальності, а
також у разі застосування санкцій уповноваженим законом органом,
що діє в межах наділеної компетенції.
Проте, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що
податкові органи не мають право визначати фінансові санкції за
вищевказані порушення як податкове зобов'язання, не звернули
уваги на те, що вказана обставина не є підставою для визнання
недійсним оскарженого рішення в цілому, оскільки судами взагалі
не з'ясовувалося чи мало місце порушення, викладенні в акті
перевірки, за які законодавством передбачені відповідні
фінансові санкції.
Судами також не оцінено інші доводи Товариства щодо спростування
фактів виявлених порушень та неправомірності застосування
вказаних штрафних санкцій.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Беручи до уваги, що питання підтвердження або спростування
самого факту правопорушення, не було предметом судового розгляду
при вирішенні господарського спору, правова оцінка йому не
надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий
судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного,
повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та
необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню
на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції в місті Івано-
Франківську від 06.06.05 № 19380/10-039 задовольнити.
Рішення від 07.10.04 господарського суду Івано-Франківської
області та постанову від 04.05.05 Львівського апеляційного
господарського суду у справі № А-6/74 господарського суду Івано-
Франківської області скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Є.Першиков
судді: А.Полянський
Г.Коробенко