ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2005 Справа N 36/48
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя Першиков Є.В.
судді Коробенко Г.П
Полянський А.Г.
розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю
“Альбатрос”
касаційну скаргу
на постанову від 05.07.2005р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 36/48 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Альбатрос”
до Державної податкової інспекції у Амур-
Нижньодніпровському районі м.
Дніпропетровська
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
позивача: Огаркова Є.В., Рахліна Б.М, Сокурова А.В.,
відповідача: Обертовича М.Г.,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альбатрос” звернувся до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі
м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень № 12600 від 06.01.2005р. та № 12600/1 від
04.02.2005р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
21.04.2005р. (суддя Кожан М.П.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 05.07.2005р. (судді: Кузнецова І.Л., Чимбар Л.О., Швець
В.В.), вказане рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альбатрос” не
погоджуючись із зазначеними рішеннями звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати судові рішення у справі № 36/48 та прийняти нове
рішення, яким позов вимог задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що
при розгляді справи судами були порушенні норми матеріального
права, а саме п. 5.1, п. п. 5.21. п. 5.2 ст. 5, п. п. 11.2.1 п.
11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 4 Закону України “Про обіг
векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
, ст. 5 Закону України “Про
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, заперечуючи доводи
касаційної скарги, просить залишити постанову апеляційного суду
та рішення місцевого суду без змін.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
Осетинського А.Й. від 23.08.2005р., для перегляду в касаційному
порядку справи № 36/48, призначеної до розгляду на 18.08.2005
колегією суддів у складі: головуючого –Ходаківської І.П. ,
суддів –Савенко Г.В., Полянського А.Г., утворено колегію суддів
у наступному складі: головуючий Першиков Є.В., судді - Коробенко
Г.П. , Полянський А.Г.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ДПІ у Амур-
Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було проведено
позапланову тематичну документальну перевірку з питання повноти
нарахування та сплати податку на прибуток за період з
01.04.2003р. по 30.09.2004р., за результатами якої складено АКТ
від 04.01.2005р. № 004854.
На підставі даного акту відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення від 06.01.2005р. № 12600, яким позивачу
визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у
сумі 2161575грн., з яких 1441050 грн. –основний платіж та
штрафні (фінансові) санкції у розмірі 720525 грн.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що позивачем порушено
вимоги п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі – Закон ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
), що
призвело до заниження податку на прибуток за перше півріччя
2003р. на суму 1441050грн.
Перевіркою також встановлено, що за результатами виконання
договору № ПБ-23-9/06-03 від 23.06.2003р. між ТОВ “Компанія
“Промбізнеспроект” позивачем фактично не було сплачено вартість
отриманих товарів, тобто витрати на їх придбання понесені не
були і вартість таких товарів не повинна включатися до складу
валових витрат підприємства.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати
виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відмовляючи у позові суди першої та апеляційної інстанцій
виходили з того, що за результатами виконання зазначеного вище
договору № ПБ-23-9/06-03 від 23.06.2003р. оплата за отриманий
товар була здійснена позивачем шляхом видачі простих векселів: №
65306759740837 від 12.02.2004р. на суму 4810713,75грн., №
6530679740836 від 12.02.2004р. на суму 217471,03грн., №
6530679740838 від 12.02.2004р. на суму 736015,22грн.
Вексель № 65306759740837 від 12.02.2004р. на суму 4810713,75грн.
(ПДВ 801785,63грн.) був в подальшому погашений позивачем.
Судами, з посиланням на факти встановлені постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
30.03.2005р. у справі № 27/234, було взято до уваги те, що
позивач не поніс витрат на придбання отриманих за договором № ПБ-
23-9/06-03 від 23.06.2003р. резонаторів.
Згідно зі ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”
( 2374-14 ) (2374-14)
у разі видачі (передачі) векселя відповідно до
договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим
договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за
векселем.
Проте, під час оцінки доказів у даній справі судовими
інстанціями було порушено вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і
їх сукупності керуючись законом.
Викладене свідчить, що приймаючи рішення по суті спору, місцевий
та апеляційний господарські суди дійшли суперечливих висновків
стосовно понесення або не понесення ТОВ „Альбатрос” витрат,
здійснюваних як компенсація вартості товарів, які були придбані
останнім.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової
перевірки доказів, а господарськими судами порушено вимоги ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки доказів на підставі
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на що колегія
вважає рішення та постанову господарських судів такими, що
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи і в
залежності від встановленого та у відповідності до діючого
законодавства. вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 3
ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Альбатрос” задовольнити частково.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 05.07.2005р. та рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 21.04.2005р. у справі №
36/48.
Справу направити до господарського суду Дніпропетровської
області на новий розгляд.
Головуючий суддя Першиков Є.В.
Судді Коробенко Г.П.
Полянський А.Г.