ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2005 Справа N 31/176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Грека Б.М. –(доповідача у справі)
суддів : Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “ТД Коньяки Кавказу”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 08.06.05
у справі № 31/176
господарського суду м. Києва
за позовом Українсько-німецького спільного
підприємства “Львів-Трейдінг”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“ТД Коньяки Кавказу”
Про стягнення 238896,07 грн.
за участю представників від:
скаржника Шульга К.В. (дов. від 30.06.05)
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості з
врахуванням інфляційних витрат, річних і пені за поставлений
товар згідно договору купівлі-продажу № 48 від 02.04.04.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.05 (суддя
Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 08.06.05 (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Капацин Н.В., суддів: Ковтонюк Л.В.,
Зубець Л.П.), позов задоволено: з відповідача стягнуто 197852,47
грн. заборгованості, 17806,72 грн. річних та інфляційних,
23236,88 грн. пені та 8000 грн. на оплату послуг адвоката.
Судові акти мотивовані тим, що всупереч умовам договору,
відповідач не оплатив отриманий товар (спиртні напої), що стало
підставою для нарахування штрафних санкцій.
Не погоджуючись ухваленими по справі судовими актами, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 08.06.05 та рішення
господарського суду м. Києва від 30.03.05. Касаційна скарга
мотивована посиланням на те, що договір купівлі-продажу № 48 від
02.04.04 є недійсним, оскільки при його укладенні сторонами не
був визначений предмет договору. Також скаржник звертає увагу
суду на те, що умовами зазначеного договору пеня не передбачена,
а тому, не повинна стягуватися з відповідача.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 02.04.02 між позивачем та відповідачем
був укладений договір купівлі-продажу № 48, відповідно до умов
якого, позивач, як продавець, зобов'язувався поставити та
передати товар, а відповідач, як продавець, зобов'язувався
прийняти та оплатити товар. За змістом п. 2.1 договору, назва,
ціна, одиниці виміру, та загальна вартість товару вказуються у
накладних, які є невід'ємною частиною договору. Тому
неспроможними є наведені у касаційній скарзі доводи відповідача
про те, що сторонами не визначений предмет договору, адже
конкретний предмет визначається під час кожної поставки та
фіксується у накладних, які визначені сторонами, як частина
договору.
Відповідно до накладних, копії яких є в матеріалах справи,
позивач поставив відповідачу товар (спиртні напої) на загальну
суму 197852,47 грн. Відповідач у встановлений договором строк
(п. 4 договору) не розрахувався за поставлений товар, внаслідок
чого утворилася заборгованість в розмірі 197852,47 грн. Факт
поставки та розмір заборгованості підтверджується актом звірки
взаєморозрахунків сторін від 30.07.04 та не оспорюється
сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання повинні виконуватися належним чином,
одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом статті 655 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за
договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати
майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти
майно оплатити його вартість. Відповідно до статті 611
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі порушення
зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором,
або законом.
Судами встановлено, що розділом 6 договору сторони узгодили, що
за неналежне виконання зобов'язань оплати, покупець сплачує
продавцю за кожен день прострочки пеню у розмірі, встановленому
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
. Зазначеним законом
передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Тому
Вищим господарським судом України не беруться до уваги викладені
у касаційній скарзі посилання відповідача на те, що пеня за
неналежне виконання зобов'язань до відповідача не може
застосовуватися (бо вона не передбачена умовами договору),
оскільки такі посилання спростовуються встановленими обставинами
справи.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,
повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу
інфляції та 3 відсотків річних за весь час прострочення.
З наведеного вбачається, що суди дійшли правомірного висновку
про стягнення з відповідача 197852,47 грн. заборгованості,
17806,72 грн. річних та інфляційних, 23236,88 грн. пені,
оскільки їх розмір встановлений судами належним чином.
Щодо стягнення з відповідача адвокатських витрат, то суди дійшли
висновку, що такі витрати позивача підлягають відшкодуванню,
оскільки вони пов'язані з розглядом даної справи (в судових
засіданнях брав участь адвокат М. Стаценко) та факт сплати
позивачем гонорару адвокату підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
правомірним висновок судів попередніх інстанцій, що за таких
обставин адвокатські витрати підлягаються стягненню з
відповідача.
Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій всебічно і повно
дослідили всі обставини справи, та вірно застосували норми
матеріального і процесуального права, а доводи скаржника
спростовуються матеріалами справи, господарський суд касаційної
інстанції вважає судові акти, ухвалені по справі, законними та
правових підстав для їх скасування не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 1
частини 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“ТД Коньяки Кавказу” від 07.07.05 № 17/07 залишити без
задоволення, постанову Київського апеляційного господарського
суду від 08.06.05 у справі № 31/176 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді В. Рибак
М. Черкащенко