ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2005 Справа N 13/240-04-10284
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя Першиков Є.В.
судді Коробенко Г.П.
Полянський А.Г.
розглянувши Спеціалізованої державної податкової інспекції
касаційну скаргу у Приморському районі м. Одеси
на постанову від 29.04.2005р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 13/240-04-10284 господарського суду Одеської
області
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми
“Вікторія”
до Спеціалізованої державної податкової інспекції
у Приморському районі м. Одеси
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін:
позивача – Миколюк Г.П. –дов. від 14.08.2005р. б/н,
відповідача – Маломанов І.В. –дов. від 20.05.2005р. № 16283/М/10-
01-17.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.02.2005р. у
справі № 13/240-04-10284 (суддя Панченко О.Л.) задоволено позов
Приватної виробничо-комерційної фірми “Вікторія” до
Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси і визнано недійсним податкове повідомлення-
рішення відповідача від 25.06.2004р. № 0002822602/0/109;
податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.06.2004р. №
0002832602/0 визнано недійсним в частині донарахування ПДВ у
сумі 31103грн. та застосування штрафних санкцій у сумі
12441,20грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати
по держмиту у сумі 85грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у сумі 118грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
29.04.2005р. (судді: Картере В.І., Пироговський В.Т., Жеков
В.І.), вказане рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
Спеціалізована державна податкова інспекція у Приморському
районі м. Одеси звернулася до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою та уточненням до касаційної скарги, в яких
просить скасувати судові рішення у справі № 13/240-04-10284, та
прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних
вимог відмовити, мотивуючи скаргу, тим що судами були порушенні
норми матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
Осетинського А.Й. від 23.08.2005р., для перегляду в касаційному
порядку справи № 13/240-04-10284, призначеної до розгляду на
25.08.2005 колегією суддів у складі: головуючого –Ходаківської
І.П. , суддів –Савенко Г.В., Полянського А.Г., утворено колегію
суддів у наступному складі: головуючий Першиков Є.В., судді -
Коробенко Г.П. , Полянський А.Г.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Спеціалізованою
державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси
була проведена комплексна позапланова документальна перевірка
позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.04.2003р. по 01.04.2004р., за
наслідками якої складено АКТ № 113-26-31428149 від 23.06.2004р.
На підставі вищезазначеного акту, Контролюючим органом були
прийнті податкові повідомлення-рішення: - від 25.06.2004р. №
0002822602/0/109, яким позивачу зменшено суму бюджетного
відшкодування податку на додану вартість за січень 2004р. на
суму 13333грн. та за березень 2004р. у розмірі 5997грн.; - №
0002832602/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання зі
сплати податку на додану вартість за липень і листопад 2003р. та
лютий і березень 2004р. у сумі 66032,2грн., а також штраф у сумі
29905,8грн.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що позивачем порушено п.
4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки він не включив до складу валового доходу
від продажу товарів попередню оплату за запчастини у сумі
80000грн. в тому числі податок на додану вартість –13333,0грн.,
яка була отримана від ТОВ “Транссервіс” відповідно до рахунку №
1 від 10.01.2004р.
Відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом
якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата
зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що
підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг)
за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) платником податку.
З матеріалів справи вбачається, що кошти отримані від ТОВ
“Транссервіс”, позивач платіжним дорученням № 765 від
10.01.2004р., тобто в той же день, повернув, що свідчить про те,
що факт продажу товару не відбувся, а дата зарахування і
повернення коштів співпадають, що виключає виникнення
податкового зобов’язання відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Пунктом 4.5 ст. 4 зазначеного вище Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено перерахування податку на додану вартість відповідно
до зміни оподаткування у разі коли після продажу товарів (робіт,
послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж
товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках
повернення проданих товарів чи права власності на такі товари
продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця
безнадійним у порядку, визначеному законодавством України
Отже, оскільки поставка товарів не відбулася, суди першої та
апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що посилання
відповідача на неврахуванням судами приписів п. 4.1. і п. 4.5
ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 20 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р.
( z0233-97 ) (z0233-97)
є необґрунтованим.
В акті перевірки, фахівцями відповідача також зазначено, що
позивач порушив п. п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки останній
необґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми по
податку на додану вартість по податковим накладним, які він
отримав від ПП “Укрпостач” та ТОВ “Пейд”, що призвело до
завищення суми податкового кредиту у березні 2004р. на суму
37100грн.
Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями.
Однак, з наявних в матеріалах справи податкових накладних а.с.
22 –26 вбачається, що дані податкові накладні оформленні
відповідно до вимог п. 7.2 ст. 7 зазначеного вище Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки вони мають всі необхідні реквізити.
За таких обставин, посилання відповідача на порушення п. п.
7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є неправомірним.
З огляду на зазначене, касаційна інстанція вважає, що доводи
касаційної скарги відповідача щодо порушення та неправильного
застосування судами норм матеріального та процесуального права є
безпідставними.
Враховуючи наведене, постанова Одеського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Одеської
області є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства
та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає
задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному
тлумаченні положень чинного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна
частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
29.04.2005р. та рішення від 22.02.2005р. господарського суду
Одеської області у справі № 13/240-04-10284 залишити без змін.
Головуючий суддя Першиков Є.В.
Судді Коробенко Г.П.
Полянський А.Г.