ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2005 Справа N 7/341
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Першиков Є.В.,
судді: Коробенко Г.П. ,
Полянський А.Г.,
розглянувши Державної податкової інспекції у м. Херсоні,
касаційні скарги Державного казначейства України
на постанову від 06.05.2005 року Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 7/341 господарського суду Херсонської
області
за позовом Приватного підприємства “Амальгама”
До 1. Державної податкової інспекції у м.
Херсоні,
2. Державного казначейства України
Про стягнення 535 900грн.
за участю представників сторін:
позивача: Снігур А.П. –дов. від 05.04.2005р.
б/н,
відповідача-1: не з’явилися,
відповідача-2: Бабак О.П. –дов. від 04.01.2005р. № 13-20/10-
85
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.11.2004
року (суддя Задорожна Н.О.) частково задоволено позов Приватного
підприємства “Амальгама” до Державної податкової інспекції у м.
Херсоні (далі –відповідач-1), Державного казначейства України
(далі –відповідач-2) і зобов’язано відповідача-2 стягнути з
державного бюджету України на користь позивача збитки в сумі 475
000грн.; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача витрати по
оплаті держмита в сумі 1700грн. та 118грн. судових витрат; у
задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
06.05.2005р. (судді: Кагітіна Л.П. , Юхименко О.В., Яценко
О.М.), вказане рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
Державна податкова інспекція у м. Херсоні звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
судові рішення у справі № 7/341 скасувати та прийняти нове
рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи
скаргу тим, що при розгляді справи були неправильно застосовані
норми матеріального права, а саме ст.ст. 234-2, 260, 265 КУпАП.
Державне казначейство України також звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
судові рішення у справі № 7/341 скасувати та прийняти нове
рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи
скаргу тим, що судові рішення прийняті при неповному з’ясуванні
обставин, що мають значення для справи і з неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У відзивах на касаційні скарги позивач просить постанову
залишити без змін, а касаційні скарги –без задоволення.
Відповідач-1 не скористався наданим процесуальним правом на
участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
Осетинського А.Й. від 23.08.2005р., для перегляду в касаційному
порядку справи № 7/341, призначеної до розгляду на 25.08.2005
колегією суддів у складі: головуючого –Ходаківської І.П. ,
суддів –Савенко Г.В., Полянського А.Г., утворено колегію суддів
у наступному складі: головуючий Першиков Є.В., судді - Коробенко
Г.П. , Полянський А.Г.
Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційні скарги не
підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та
вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТОВ
“Приватний проект” (продавець) 10.03.2004р. було укладено
договір купівлі-продажу.
Відповідно до умов даного договору продавець зобов’язався
поставити та передати у власність покупця 200 тон пюре яблучного
на загальну суму 1500000грн., а покупець, відповідно, прийняти
товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. У
розділі 6 “Порядок розрахунків” сторони передбачили, що
попередня оплата в розмірі 5% від ціни договору має бути
перерахована продавцю протягом 15-ти днів з моменту укладання
договору. Остаточний термін оплати товару складає не пізніше 5-
ти днів з моменту остаточної поставки товару. Вид розрахунків
безготівковий та інший, який не суперечить діючому
законодавству.
24.03.2004р. та 12.04.2004р. між сторонами були підписані
Додаткові угоди до договору, якими було змінено п. 6.3 договору
“Вид розрахунків”.
Зокрема, було вирішено провести оплату частково векселем на
загальну суму 83500грн. в т.ч. ПДВ та векселями на загальну суму
366500грн. в т.ч. ПДВ, про що були підписані акти прийому-
передачі векселів.
За таких обставин, позивач виконав взяті на себе зобов’язання,
оскільки розрахувався за товар векселями на загальну суму
450000грн., ТОВ “Приватний проект”, в свою чергу, 25.03.2004р.
відвантажило позивачу шістдесят тон яблучного пюре загальною
сумою 450000грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накладною
№ 1/25-01 від 25.03.2004р. та податковою накладною № НН-001475
від 25.03.20004р.
12.03.2004р. позивач на підставі комерційної пропозиції про
поставку продуктів харчування з критичними термінами зберігання
не фасованих для подальшої переробки, у тому числі яблучного
пюре, підписав з ТОВ “Полісервіс-2004” договір поставки № 4, в
якому сторони обумовили зазначати у специфікаціях асортимент,
кількість, ціну кожної партії товару, оплату здійснювати шляхом
передачі покупцю рахунку-фактури.
Так, позивач виставив покупцю рахунок-фактуру № СР-0000014 від
25.03.2004р. на оплату вартості яблучного пюре (480000грн. з
врахуванням ПДВ).
Крім того, 25.03.2004р. між позивачем та ПП “Штиль” було
укладено договір складського зберігання, згідно до якого яблучне
пюре у кількості 240 діжок знаходилося на зберіганні в
складському приміщенні, розташованому в м. Херсоні, Миколаївське
шосе, 5, вартість зберігання склала 1900грн., відповідно до
рахунку-фактуру № 4 від 25.03.2004р.
26.03.2004р. оперуповноваженим працівником МГВ ПМ ДПІ у м.
Херсоні Афанасьєвим А.В. в присутності понятих в металевому
ангарі, який знаходиться за адресою м. Херсон по Миколаївському
шосе, 5 км. було проведено огляд 240 діжок з рідиною, яка по
якісних показниках схожа з яблучним пюре. У зв'язку з
відсутністю документів, що підтверджують право власності та
походження товару його було вилучено і передано на відповідальне
зберігання директору ПП “Штиль”, про що свідчить протокол
огляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до УПМ ДПА
в Херсонській області та МГВ ПМ ДПІ в м. Херсоні з поясненнями
щодо походження продукції та проханням надати доступ до належної
йому продукції, додавши при цьому документи, що підтверджують
право власності на придбаний товар, довіреність, що вбачається з
заяв вих. № 12 від 29.03.2004р. та вих.№ 14 від 29.03.2004р.
Встановивши, що товар належить ПП “Амальгама” було прийнято
рішення про припинення подальшої перевірки та лише 21.04.2004р.
яблучне пюре було передано позивачу.
В Законі України “Про якість та безпеку харчових продуктів і
продовольчої сировини” від 23.12.1997 року № 771/97-ВР
( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
, зазначено, що термін придатності харчового
продукту - проміжок календарного часу, визначений виробником
цього продукту, протягом якого, у разі додержання відповідних
умов зберігання, якісні показники та показники безпеки цього
продукту повинні відповідати вимогам нормативних документів та
нормативно-правових актів.
З посвідчення якості виданого виробником яблучного пюре - ТОВ
агрофірмою “Слов’янка”, вбачається, що яблучне пюре відповідає
ТУ-У-4672 091-95 і при зберіганні при температурі від 0°С до
18°С та вологості не більшій як 75%, термін його зберігання
складає шість місяців. Дата виготовлення яблучного пюре -
30.09.2003р., отже, кінцевий термін зберігання - 30.03.2004р.
Статтею 1 Закону України “Про вилучення з обігу, переробку,
утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та
небезпечної продукції” від 14.01.2000р. № 1393-XIV ( 1393-14 ) (1393-14)
,
встановлено, що до неякісної та небезпечної продукції
відноситься: продукція, строк придатності якої до споживання або
використання закінчився.
Відповідно до ст.ст. 5, 6 цього Закону ( 1393-14 ) (1393-14)
, неякісна та
небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу.
Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу
здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за
рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади
відповідно до їх повноважень. Власник продукції зобов'язаний
вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію, з вимогами
відповідних нормативно-правових актів і нормативних документів
або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої
продукції у порядку, передбаченому цим Законом ( 1393-14 ) (1393-14)
.
Також ст. 22 Закону України “Про якість та безпеку харчових
продуктів і продовольчої сировини” ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
встановлено, що
неякісні та небезпечні харчові продукти, продовольча сировина та
супутні матеріали підлягають вилученню з обігу в порядку,
встановленому законом. До небезпечних відносяться харчові
продукти, продовольча сировина та супутні матеріали, показники
безпеки яких не відповідають встановленим в Україні для даного
виду продукції або зазначеним у декларації про відповідність, а
також продовольча продукція, споживання (використання) якої
пов'язане з ризиком для здоров'я і життя людини, зокрема харчові
продукти та продовольча сировина: термін придатності до
споживання (використання) яких закінчився. Небезпечна
продовольча продукція та неякісна продовольча продукція, яку
неможливо повернути в обіг, підлягають утилізації або знищенню в
порядку, встановленому законом. Утилізацію чи знищення вилученої
з обігу неякісної та небезпечної продовольчої продукції
проводить виробник (власник) за власні кошти. Порядок та умови
використання неякісної продовольчої продукції, методи утилізації
чи знищення небезпечної продовольчої продукції погоджуються з
відповідними органами, які здійснюють державний контроль і
нагляд за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої
сировини відповідно до їх компетенції.
31.05.2004р. позивач звернувся до ТОВ агрофірми “Слов'янка” з
листом щодо переробки продукту харчування, однак останній листом
за вих. № 32/1 від 01.06.2004р. повідомив про неможливість
надати гарантію якості товару після повторної промислової
переробки.
Так, 01.06.2004р. позивач уклав з ТОВ агрофірма “Слов'янка”
договір на утилізацію - знищення неякісної продовольчої
продукції, а 29.06.2004р. сторони підписали додаткову угоду № 2,
якою пролонгували строк дії договору до 31.07.2004р., і саме
тому яблучне пюре в кількості 60 тон було знищено 16.07.2004р. в
присутності комісії, про що складено відповідний акт, а вартість
зазначених послуг склала 25000грн., що підтверджується
банківською випискою.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про оперативно-розшукову
діяльність” № 2135-ХП від 18.02.1992р. ( 2135-12 ) (2135-12)
під час
здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається
порушення прав і свобод людини та юридичних осіб.
Крім того, в ст. 6 зазначеного вище Закону ( 2135-12 ) (2135-12)
наведено
виключний перелік обставин, за наявності яких є підстави для
проведення оперативно-розшукової діяльності.
Стаття 22 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1999р. № 509-ХІІ передбачає, що
посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на
них обов'язків надаються права, передбачені пунктом 1, частиною
першою пункту 2, пунктами 3 та 6 статті 11 цього Закону
( 509-12 ) (509-12)
, а також пунктами 1-4, абзацами другим, третім,
шостим пункту 5, пунктами 6-12, 14, підпунктами “а” і “б” пункту
15 (з урахуванням положень цього Закону ( 509-12 ) (509-12)
), інших
законів з питань оподаткування), пунктом 16 із дотриманням
правил проведення податкових перевірок, встановлених
законодавством, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті
11, статтями 12-15-1 Закону України “Про міліцію” ( 565-12 ) (565-12)
.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
протоколу вилучення, яблучне пюре було вилучене та передане на
відповідальне зберігання у зв'язку з відсутністю документів, що
підтверджують походження продукції та право власності на цю
продукцію, однак з наведених вище норм законів вбачається, що
вилучення майна за відсутності перелічених документів не
передбачено.
Крім того, з мотивованого висновку від 09.04.2004 року,
затвердженого МГВ ПМ ДПІ у м. Херсоні та узгодженого УПМ ДПА у
Херсонській області вбачається, що вилучене яблучне пюре
утримувалося податківцями до одержання результатів зустрічної
перевірки підприємства-постачальника, тоді як в даному випадку
відсутні підстави, передбачені чинним законодавством, щодо
проведення вказаної зустрічної перевірки.
Згідно із ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та
у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода,
завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а
також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 зазначеного Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними
рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу
влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого
самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень,
відшкодовуються державою, Автономної Республіки Крим або органом
місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія судді Вищого господарського суду
погоджується з висновками попередніх судів, що позивач виконав
вимоги зазначених вище норм статей, тобто, довів наявність
чотирьох елементів правопорушення, а саме незаконність дій
посадових осіб податкового органу, що пов'язано з безпідставним
вилученням яблучного пюре, яке належить останньому, завдана при
цьому незаконними діями шкода, причинно-наслідковий зв'язок між
незаконними діями та завданими при цьому збитками та вина
посадових осіб податкового органу, що відповідає фактичним
обставинам справи та повністю підтверджується матеріалами
справи.
Вина посадових осіб відповідача-1 в даному випадку являється у
формі грубої необережності, оскільки, при незаконному вилученні
продукції позивача, працівники податкового органу не передбачали
можливість завдання шкоди при обов'язку її передбачити.
Матеріалами справи підтверджено факт незаконного вилучення,
утримання товару та прострочення, у зв'язку з цим, термінів його
зберігання, причинно-наслідковий зв'язок між ними, а також факт
проведення знищення та оплата позивачем вартості послуг зі
знищення неякісної продовольчої продукції.
З урахуванням викладеного, висновок господарських судів щодо
задоволення позовних вимог в сумі 475000грн. є правомірним та
обґрунтованим. Що ж стосується відмови господарських судів в
задоволені позовних вимог в іншій частині, то колегія вважає за
необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій в цій
частині наведене правове обґрунтування такої відмови. Крім того,
позивачем не оспорюються судові рішення в цій частині.
В касаційній скарзі відповідач-1 приводить доводи про те, що
вилучення товару відбулося в порядку, передбаченому КУпАП для
забезпечення по справах про адмінправопорушення ст. 265 КУпАП, а
також посилається на те, що відповідно до ст. 234-2 КУпАП,
органи державної податкової служби мали право на вилучення
продукції та зберігання у визначеному посадовими особами місці
до вирішення питання про притягнення осіб до відповідальності.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду вважає такі
доводи помилковими, оскільки, як встановлено попередніми
судовими інстанціями, підстав для застосування засобів
забезпечення провадження по справах про адмінправопорушення,
передбачених ст. 260 КУпАП не було, тоді як складання протоколу
про адмінправопорушення є обов’язковим відповідно до ст. 254
КУпАП.
Необґрунтованими є також посилання відповідача-2 стосовно того,
що він безпідставно притягнутий в якості відповідача, з огляду
на наступне.
Як передбачено пунктом 4 Положення про Державне казначейство,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
31.07.1995р. № 590 ( 590-95-п ) (590-95-п)
, Державне казначейство здійснює
управління наявними коштами державного бюджету, у тому числі в
іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів та
позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за
рахунок коштів державного бюджету.
За своєю правовою природою суми відшкодування шкоди заподіяної
органами державної влади, яким, зокрема, є ДПІ у м. Херсоні, є
непередбаченими витратами Державного бюджету.
Статтею 24 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
передбачено,
що резервний фонд бюджету формується для здійснення
непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не
могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок
використання коштів з резервного фонду бюджету визначається
Кабінетом Міністрів України.
Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів
з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету
України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте
державним органом, що відповідно до закону має право на його
застосування (ст. 25 БК України).
Відповідно до ст. 37 Закону України “Про державний бюджет
України на 2005 рік” ( 2285-15 ) (2285-15)
установлено, що виконання
рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до
закону має право на його застосування, про стягнення коштів з
рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету,
здійснюється Державним казначейством України за попереднім
інформуванням Міністерства фінансів України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства
України.
Безспірне списання коштів з рахунку державного бюджету
здійснюється виключно органами Державного казначейства України
за черговістю надходження рішень за рахунок і в межах
відповідних бюджетних асигнувань.
Отже, оскільки відповідальність за шкоду, що завдана органами
державної влади, несе держава України, суд правомірно зобов'язав
Державне казначейство України провести стягнення присудженої
суми з відповідного рахунку Державного бюджету України.
До того ж, згідно ч. 3 ст. 13 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
збитки, завдані
неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової
служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного
бюджету.
За таких обставин посилання Державного казначейства України на
безпідставне залучення його до справи у якості відповідача-2 є
необґрунтованими.
З огляду на зазначене, касаційна інстанція вважає, що доводи
касаційних скарг відповідачів щодо порушення та неправильного
застосування судами норм матеріального та процесуального права є
безпідставними.
Враховуючи наведене, постанова Запорізького апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Херсонської
області є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства
та фактичним обставинам справи, а касаційні скарги не підлягають
задоволенню, оскільки ґрунтуються на довільному та неправильному
тлумаченні положень чинного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна
частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні та
Державного казначейства України залишити без задоволення.
Постанову від 06.05.2005 року Запорізького апеляційного
господарського суду у справі № 7/341 господарського суду
Херсонської області залишити без змін.
Головуючий суддя Першиков Є.В.
Судді Коробенко Г.П.
Полянський А.Г.