ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.08.2005 Справа N 41/453а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., –головуючого
Панової І.Ю.,
Бур’янової С.С.
розглянувши Управління Пенсійного фонду України в м.
касаційну скаргу Кіровське
на постанову від 11.04.2005 р. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 41/453а господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємця Сорокіна С.М.
До Управління Пенсійного фонду України в м.
Кіровське
Про визнання недійсним рішень Кіровського міського Управління
Пенсійного фонду України № 5, № 6, № 7 від 08.01.2004р.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від відповідача –Морозова І.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2004
року у справі № 41/453а (суддя Гончаров С.А.) позовні вимоги
задоволені частково. Визнано частково недійсним: рішення УПФУ у
м. Кіровське № 5 від 08.01.2004 року про застосування штрафних
санкцій за неподачу розрахунку зобов’язання із сплати збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування в частині застосування
штрафних санкцій в сумі 1020грн.; рішення № 6 від 08.01.2004
року про застосування та стягнення сум штрафних санкцій,
донарахованих сум зборів та пені за порушення податкового
законодавства про сплату в частині донарахування збору в сумі
8,93грн.; рішення № 7 від 08.01.2004 року про застосування та
стягнення сум штрафних санкцій щодо своєчасності погашення
зобов’язань зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування в частині застосування штрафних санкцій в сумі 6,67
грн. щодо своєчасності погашення зобов'язань з посиленням на
обґрунтованість позовних вимог. У задоволенні позовних вимог в
іншій частині відмовлено. Рішення суду першої інстанції
мотивовано тим, що в період з 01.04.2003 року по 30.09.2003 року
позивач не був платником збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування та як наслідок, не був зобов’язаний подавати
відповідачу звітність, нараховувати та сплачувати збір. Щодо
інших періодів, то позивачем належними та допустимими доказами
не доведено його статус як платника єдиного податку.
Не погодившись з даним рішенням Управління Пенсійного фонду
України в м. Кіровське подало апеляційну скаргу в якій просило
рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2004р. у
справі № 41/453а скасувати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
11.04.2005р. (судді: Кондратьєва С.І.; Старовойтова Г.Я.;
Українська Р.М.) рішення господарського суду Донецької області
від 21.12.2004р. скасовано. Позовні вимоги задоволені частково.
Визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України у
м. Кіровське № 5 від 08.01.2004р. повністю про застосування
штрафних санкцій за неподачу розрахунку зобов'язання із сплати
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в строки
визначені законодавством в сумі 3400грн.; визнано недійсним
частково рішення Управління Пенсійного фонду України у м.
Кіровське про застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій, донарахованих сум зборів та пені за
порушення податкового законодавства про сплату збору № 6 від
08.01.2004р. в решті застосування штрафу у сумі 170грн.; визнано
недійсним повністю рішення Управління Пенсійного фонду України у
м. Кіровське № 7 від 08.01.2004р. про застосування та стягнення
сум штрафних (фінансових) санкцій, щодо своєчасності погашення
зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування у сумі 11,64грн.; у задоволені позовних вимог
приватного підприємця Сорокіна Станіслава Миколайовича м.
Кіровське щодо визнання недійсним рішення Управління Пенсійного
фонду України у м. Кіровське № 6 від 08.01.2004р. щодо
нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в
сумі 25,79грн. відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою Управління Пенсійного фонду
України в м. Кіровське подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2005р. по
даній справі частково, визнати рішення УПФУ в м. Кіровське від
08.01.2004р. № 5,6,7 правомірними в повному обсязі і такими, що
відповідають чинному законодавству.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Панової І.Ю.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного:
- відповідно до вимог ст. 11 Закону України “Про державну
підтримку малого підприємництва” ( 2063-14 ) (2063-14)
спрощена система
оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності
запроваджується виключно для суб’єктів малого підприємництва і
передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і
зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку також
тільки суб’єктам малого підприємництва - фізичним особам,
зареєстрованим в установленому законом порядку як суб’єкта
підприємницької діяльності. (ст. 1 Закону ( 2063-14 ) (2063-14)
).
Господарським судом встановлено, що позивач, ПП Сорокін С.М. м.
Кіровське є суб’єкт підприємницької діяльності -фізична особа,
працюючий за обраною спрощеною системою оподаткування, обліку та
звітності в період з 01.04.2003р. по 30.09.2003р..
Згідно п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
спрощена система оподаткування обліку
та звітності запроваджується для суб’єктів малого
підприємництва. Система оподаткування згідно ч. 4 ст. 2 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
це сукупність
податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів,
що справляються у встановленому законами України порядку.
Для фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, які
використовують працю найманих працівників, за загальною системою
оподаткування Законом України “Про збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
встановлено такі ставки
збору: 32% фактичних витрат на оплату праці працівників (це і є
нарахуванням, пов’язаним з виплатою заробітної плати найманим
працівникам) і 32% суми оподатковуваного доходу (прибутку).Тобто
ці ставки збору і замінені відповідачу спрощеною системою
оподаткування.
Відповідно до ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, суб’єкт малого підприємництва, який
сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування. Отже за правилами цієї статті
відповідач не є платником ставок збору, встановлених для нього з
доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької
діяльності, які обкладаються єдиним податком. Однак, згідно зі
ст. 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне
страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
платниками збору на обов’язкове
державне пенсійне страхування є також фізичні особи, які
працюють на умовах трудового договору в розмірі 1-2% заробітної
плати.
Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з
висновком суду апеляційної інстанції, що, оскільки і Закон
України Про державну підтримку малого підприємництва" ( 2063-14
) і Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
регулюють правовідносини зі сплати податків і зборів тільки
суб’єктами підприємницької діяльності з доходів, отриманих ними
від здійснення підприємницької діяльності, вони не мають
відношення до найманих працівників (тобто не регулюють
правовідносини зі сплати податків і зборів найманими
працівниками) і, відповідно, не звільняють найманих працівників
від обов’язку сплати ставки збору, встановленої саме для них.
Тобто наймані працівники є суб’єктами сплати збору незалежно від
того, яку систему оподаткування обрано їхніми роботодавцями.
Виходячи з вимог ст. .1 Закону України № 1058-ГУ від
09.07.2003р.” Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
, його дія поширюється на всі
правовідносини зі сплати страхового внеску незалежно від часу
їхнього здійснення. Отже, особливістю цього спеціального Закону
є його зворотня дія.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом, яким встановлено порядок
погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами, до числа яких
відноситься позивач, по податкам і зборам (обов’язковим
платежам), нарахування та сплата пені і штрафних санкцій, які
застосовуються до платника податків контролюючими органами.
Зазначеним Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено обсяг повноважень
Пенсійного фонду України (п. п. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2) з питань
визначення податкового боргу по збору на обов’язкове пенсійне
страхування. До 01.04.2001р. визначався обов’язковий характер
відрахувань збору на державне пенсійне страхування визначений
Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
збір на державне пенсійне страхування включено до
загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування з 01.01.2004р. регулюються
нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, відповідно до ст. 1 якого
його дія поширюються на діяльність позивача, в тому числі, яка
виникла в минулі періоди.
Відрахування, які значаться за позивачем станом на 01.01.2004р.
відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
мають вже статус неподаткових платежів, оскільки з 01.01.2004р.
збір на державне пенсійне страхування включено до страхових
внесків, відповідно до ст. 1 Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
на ці внески не
розповсюджується податкове законодавство, тобто і положення
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Отже, цей збір є особливим видом відрахувань, який не підлягає
вилученню на цілі, не пов'язані з потребами пенсійного
забезпечення. Цільовий збір коштів на державне пенсійне
страхування виключає можливість віднесення цих відрахувань до
переліку податків і зборів, які підлягають сплаті згідно зі
статтями 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
. Варто зазначити, поняття "страхові внески" у цьому
Законі ( 1251-12 ) (1251-12)
відсутнє.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення відповідачем
приймалися у 2004 році, після набуття чинності Закону України №
1058-ІУ ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що
при визначенні штрафних санкцій відповідач помилково застосував
положення ст. .17 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 року
( 2181-14 ) (2181-14)
замість Закону України № 1058-1У “ Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
,
порядок прийняття відповідних рішень та розмір фінансових
санкцій, в даному випадку, визначається тими нормативними
актами, які були чинними на момент завершення документальних
перевірок.
За таких обставин, Колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що правові підстави для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду від
11.04.2005р. у справі № 41/453а відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.
Кіровське залишити без задоволення.
2.Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.04.2005р. у справі № 41/453а залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді І.Ю. Панова
С.С. Бурянова