ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.08.2005 Справа N 8/690-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., –головуючого
Панової І.Ю.,
Бур’янової С.С.
розглянувши касаційну Сумського обласного відділення Фонду
скаргу соціального захисту інвалідів
на постанову від 04.05.2005р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 8/690-04 господарського суду Сумської
області
за позовом Сумського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до Відкритого акціонерного товариства
“Сумихімпром”
Про стягнення 566938,80 грн.
в судове засідання представники сторін не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від
02.03.2005р. у справі № 8/690-04 (суддя Кіяшко В.І.) в
задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням Сумське обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу в якій
просило рішення господарського суду Сумської області від
02.03.2005р. у справі № 8/690-04 скасувати.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
04.05.2005р. (судді: В.В. Афанасьева; А.І.Бухана; І.І. Шепітько)
рішення господарського суду Сумської області від 02.03.2005р.
залишено без змін, а апеляційна скарга Сумського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів України залишена
без задоволення.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями Сумське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів України подало до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення господарського суду Сумської області
від 02.03.2005р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 04.05.2005р. по даній справі, та
прийняти нове рішення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Панової І.Ю.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного:
- стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
встановлює для підприємств
(об'єднань), установ і організацій (далі —підприємства)
нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами
Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту
населення України, місцевими радами, громадськими організаціями
інвалідів (далі —органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі
—Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 03.05.1995 року, № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
зі змінами та
доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України
від 10.01.2002 року, № 19, - це окреме робоче місце, або ділянка
виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та
організації, незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає
встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної
нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за
участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,
громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом
працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і
включають їх до колективного договору (п. 5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон ( 875-12 ) (875-12)
зобов'язує
відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити
робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному
договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду соціального
захисту інвалідів, а органи працевлаштування —підібрати робоче
місце і працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
керівники підприємств (об'єднань),
установ і організацій, незалежно від форми власності і
господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів
несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, середньооблікова
кількість працівників відповідача за 2003р. склала 4 876 особи.
Отже норматив числа інвалідів, яких необхідно було
працевлаштувати, складає 195 чоловік, про що відповідач зазначив
у статистичній звітності (форма № 10ПІ). Фактично підприємством,
видом економічної діяльності якого є хімічне виробництво, було
працевлаштовано 105 інвалідів.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не
надано доказів з яких вбачається, що на підприємство відповідача
направлялись для працевлаштування інваліди, чи інваліди
безпосередньо звертались для працевлаштування до відповідача та
їм було відмовлено у працевлаштуванні.
За таких обставин, Колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла до висновку, що правові підстави для скасування
рішення господарського суду Сумської області від 02.03.2005р. та
постанови Харківського апеляційного господарського суду від
04.05.2005р. у справі № 8/690-04 відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів України залишити без задоволення.
2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
04.05.2005р. та рішення господарського суду Сумської області від
02.03.2005 року у справі № 8/690-04 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді І.Ю. Панова
С.С. Бурянова