Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника Мандригелі Р.С. та представників КП

позивача: Броварської міської ради Київської

області “Броваритеплоенергомережа”

–Дерев'янчука В.А., Пушкіної Н.О.

Дочірньої компанії “Газ України” НАК

касаційну скаргу “Нафтогаз України”

на постанову від 07.02.2005

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі № 251/7-04

господарського суду Київської області

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК

“Нафтогаз України”

до Підприємства теплових мереж

“Броваритепломережа”,

Броварської міської ради

Про стягнення заборгованості

В судове засідання представник Броварської міської ради не з’явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 06.10.2005 оголошувалась перерва до 13.10.2005.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2004 року дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася з позовом до підприємства теплових мереж “Броваритепломережа”, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просила стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ по договору № 5-03-2 від 11.10.2000, яка становить 1069304,06 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2004 у справі № 251/7-04 залучено до участі у справі в якості другого відповідача –Броварську міську раду.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2004 у справі № 251/7-04 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.02.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду від 02.12.2004, постанову апеляційного суду від 07.02.2005 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 47, 32, 43 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 11, 261, 525, 526, 530 ЦК України (435-15) .

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 11.10.2000 між дочірньою компанією “Торговий дім “Газ України” НАК “нафтогаз України”, правонаступником якого є позивач, і відповідачем у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 5-03-2, згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу у ІV кварталі 2000 року газ в об'ємі до 19100000 м3, а саме в жовтні –4000 м3, в листопаді –7300 м3 та в грудні –7800 м3.

Судами було також встановлено, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ в обсязі 7244,95 м3 на загальну суму 1369304,06 грн., тоді як останній свої зобов'язання вчасно та в повному обсязі не виконав –за отриманий природний газ розрахувався частково на суму 300000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1069304,00 грн.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову позивачу у стягненні вищезазначеної суми грошового боргу, апеляційний суд виходив з того, що сторони, укладаючи договір, обумовили, що розрахунок за газ відповідач повинен був зробити шляхом внесення 100-відсоткової передоплати не пізніше ніж за 7 календарних днів до початку його поставки. У цьому ж зв'язку апеляційним судом було встановлено, що право на позов про стягнення вартості газу, поставленого у грудні 2000 року, у позивача виникло 23.11.2000, а тому позивач, звернувшись до суду за захистом своїх прав у серпні 2004 року, пропустив строк позовної давності.

З такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема. З наявних у справі документів, і ці обставини також були встановлені судом, випливає, що договором дійсно передбачалось, що поставка газу мала відбуватись за умови внесення відповідачем у відповідні строки 100-відсоткової його передоплати.

Проте, суди не прийняли до уваги і не надали правової значимості тій обставині, що позивач фактично поставив природний газ без 100% передоплати, а відповідач, відповідно, прийняв поставлені обсяги природного газу, за який не розрахувався.

У цьому зв'язку, на думку Вищого господарського суду, твердження позивача про фактичну зміну умов договору в частині, що стосується порядку розрахунків, заслуговують на увагу.

Оскільки, з урахуванням цих змін, строк виконання зобов'язання відповідачем іншим чином встановлений не був, останній відповідно до ст. 530 ЦК України (435-15) , мав виконати їх протягом 7 днів від дня пред'явлення вимоги.

Наведене, в свою чергу, дає підстави вважати, що, як апеляційний суд, так і суд першої інстанції, встановивши з достатньою повнотою фактичні обставини справи, дали їм неправильну юридичну оцінку. У цьому зв'язку Вищий господарський суд вважає можливим скасувати постановлені по справі судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 1069304,00 грн. боргу, розмір якого ним не оспорюється.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 02.12.2004 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.02.2005 у справі № 251/7-04 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Підприємства теплових мереж “Броваритепломережа” на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 1069304,00 грн. боргу, а також 3518,00 грн. судових витрат.

Доручити господарському суду Київської області видати накази на виконання цієї постанови.