ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2005 Справа N 22/55-05-2068
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Грека Б.М. –(доповідача у справі)
суддів : Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.
розглянувши у Приватного підприємства “Унікон”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 14.06.05
у справі № 22/55-05-2068
господарського суду Одеської області
за позовом Приватного підприємства “ВС”
до Приватного підприємства “Унікон”
Про стягнення 17103,25 грн.
за участю представників від:
не з'явилися, були належно повідомлені
скаржника не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Приватне підприємство “ВС”, позивач, звернувся до господарського
суду Одеської області з позовом (з врахуванням уточнення
позовних вимог) про стягнення з Приватного підприємства “Унікон”
17604,00 грн. суми фактичної заборгованості з урахуванням
індексу інфляції, 78,30 грн. –штрафні санкції, 234,90 грн. –3%
річних, та 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.05
(суддя Торчинська Л.О.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 14.06.05 (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Воронюка О.Л., суддів Єрмілова Г.А.,
Лашина В.В.) позов задоволено.
Судові акти мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином
виконувалися зобов'язання по договору, внаслідок чого позивач
зазнав певні збитки, які повинні відшкодовуватися за рахунок
відповідача.
Не погоджуючись із вищезгаданими судовими актами, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду
Одеської області від 19.04.05 та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 14.06.05. В обґрунтування
своїх вимог скаржник посилається на те, що судами був зроблений
помилковий висновок щодо належного виконання позивачем своїх
зобов'язань, що призвело до ухвалення незаконних, на думку
відповідача, рішень.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом встановлено, що між сторонами був
укладений договір про співпрацю від 10.09.03 № 9. На підставі
цього договору суди дійшли висновку про належне виконання
позивачем своїх зобов'язань, неналежне виконання зобов'язань
відповідачем та про необхідність стягнення з відповідача пені у
розмірі, передбаченому цим договором.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
такий висновок передчасним, оскільки судами не була дана правова
оцінка договору про співпрацю щодо відповідності його вимогам
законодавства, яким мають відповідати договори даного виду
(зокрема, правомірності застосування штрафних санкцій за
договором про співпрацю), а відтак, судами не був зроблений
висновок щодо належності цього доказу.
Також суд не дослідив те питання, чи була відповідачем фактично
використана продукція, яку йому поставив позивач, а тому
неможливим є висновок про те, що поставлена продукція могла
використовуватися за призначенням.
Крім того, щодо стягнення з відповідача 3000,00 грн.
адвокатських витрат, то господарський суд касаційної інстанції
вважає за необхідне зазначити наступне.
Приймаючи рішення про стягнення витрат на послуги адвоката,
судовими інстанціями не враховано, що статтею 44 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до
складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В
контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при
розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони
сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та
їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі
осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в
господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні
Конституційного Суду України від 16.11.2000 року за номером 13-
рп/2000.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, витрати, що підлягають сплаті за
послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом
України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
. Дія вказаного закону
( 2887-12 ) (2887-12)
поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону
України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
, котра зазначає, що
адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну
освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста, або помічника
адвоката, не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити,
одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю
та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були
сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-
яким представником.
З огляду на викладені обставини, при вирішенні питання щодо
стягнення витрат на послуги представника місцевий та апеляційний
господарські суди на вказані вимоги закону уваги не звернули, не
витребували у позивача акт приймання передачі виконаних робіт
(надання юридичних послуг), не помітили, що позовна заява була
подана до господарського суду раніше, ніж укладений договір на
надання юридичних послуг, та що інтереси позивача у судовому
засіданні не представляв адвокат, оскільки в матеріалах справи
відсутній ордер, чи інший документ, який би підтверджував
надання позивачу юридичних послуг саме адвокатом.
Оскільки не всім обставинам справи судами була надана юридична
оцінка, та не всі норми матеріального і процесуального права
були вірно застосовані при вирішенні спору, то господарський суд
касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування
рішення та постанови у справі та про передання справи на новий
розгляд до місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 3
частини 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Унікон” від 06.07.05
без номера задовольнити частково, рішення господарського суду
Одеської області від 19.04.05 та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 14.06.05 у справі № 22/55-
05-2068 скасувати, справу № 22/55-05-2068 направити на новий
розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді В. Рибак
М. Черкащенко