41/204 Про стягнення 1 290 169,15 грн. - Текст документа

В березні 2005 року державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємства агропромислового комплексу” пред’явило в суді позов до державної акціонерної компанії “Хліб України” про стягнення боргу в сумі 1 054 200 грн., інфляційних в сумі 150 241,52 грн., штрафних санкцій в сумі 85 727,63 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач порушив зобов’язання, не перерахувавши на рахунок державного підприємства “Агентства з реструктуризації заборгованості підприємства агропромислового комплексу”, визначені у розподільчому балансі від 31.07.2003 року грошові кошти.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2005 (суддя Пилипенко О.Є.) позов задоволено частково.

Стягнуто основний борг в сумі 1 054 200 грн., збитки від інфляції у розмірі 142 761,52 грн. та судові витрати.

В частині стягнення з ДАК “Хліб України” 85 727,63 грн. штрафних санкцій відмовлено.

Задовольняючи позов частково господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Відмовляючи в частині стягнення штрафних санкцій господарський суд виходив з того, що вимоги в цій частині документально не доведені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2005 (судді: Шаргало В.І. –головуючий, Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.) рішення залишено без змін з тих же підстав.

При цьому апеляційний суд уточнив резолютивну частину рішення, замінивши цифри і слова 142761,52 грн.” на 150241,52 грн.”.

В касаційній скарзі державна акціонерна компанія “Хліб України” просить скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

15.05.2003 Кабінетом Міністрів України винесено постанову № 690 відповідно до якої вирішено утворити державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємства агропромислового комплексу” (690-2003-п) шляхом його виділення зі складу державної акціонерної компанії “Хліб України”. При цьому Агентству вирішено передати визначений перелік непогашених зобов’язань ДАК “Хліб України”, відображених у балансі.

Господарськими судами встановлено, що 02.09.2003 сторони підписали розподільчий баланс ДАК “Хліб України” та ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємства агропромислового комплексу” станом на 31.07.2003, відповідно до якого відповідач повинен перерахувати позивачу обігові кошти в сумі 1 856 700 грн. Баланс був погоджений Урядовою комісією з реструктуризації ДАК “Хліб України” протоколом № 5 від 02.09.2003.

Судовими інстанціями досліджено, а протоколом про залік зустрічних однорідних вимог від 19.11.2003 підтверджено, що станом на 17.11.2003 ДАК “Хліб України” мало заборгованість перед позивачем в сумі 1 134 700 грн. Оскільки позивач також мав заборгованість перед відповідачем в розмірі 11500 грн. сторони дійшли згоди про залік зустрічних позовних вимог. Відповідно банківської виписки від 20.08.2003 позивачем було отримано зворотну фінансову допомогу в сумі 11500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 20-21), позивач направив на адресу відповідачу листи вимоги № 696 від 11.12.2003 та № 391 від 16.03.2004 з проханням сплатити борг.

Господарськими судами встановлено, що ДАК “Хліб України” з позивачем розрахувався частково на загальну суму 791 000 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.22-27).

Отже, враховуючи зворотну фінансову допомогу в сумі 11 500 грн. та часткову оплату в сумі 791 000 грн., заборгованість відповідача становить 1 054 200 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України (435-15) якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 2 ст. 625 цього Кодексу (435-15) передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарські суди як першої, так і апеляційної інстанції, враховуючи існування між сторонами правовідносин, та першу направлену 11.12.2003 позивачем на адресу ДАК “Хліб України” вимогу з проханням погасити суму боргу, прийшли до правильного висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, покладених на останнього підписаним розподільчим балансом, у зв’язку з чим обґрунтовано задовольнили позов і стягнули суму основного боргу з урахуванням інфляційних.

Разом з тим, касаційна інстанція погоджується з висновком господарських судів про те, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки сторонами не були визначені порядок та суму нарахування пені за порушення грошових зобов’язань, при цьому в розподільчому балансі сторонами не були визначені строки перерахування відповідачем грошових коштів.

Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди як першої так і апеляційної інстанцій в порядку ст. 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийняті судових рішень спростовуються наведеним і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” залишити без задоволення, а постанову від 07.07.2005 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 25.05.2005 господарського суду м. Києва у справі № 41/204 без змін.