ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
18.08.2005                                     Справа N 17/344-04
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                     Черкащенка М.М.- головуючого,
                     Грека Б.М.,
                     Рибака В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача –       Титаренко П. В. (дов. № 18-7/2241 від
                     12.07.2005р.);
від відповідача –    Монохіна І.А. (дов. № 7/3 від 26.01.2005р.);
розглянувши          ВАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче
матеріали касаційної об’єднання ім. М.В. Фрунзе”
скарги
на постанову         Харківського апеляційного господарського
                     суду
                     від 04.04.2005р.
у справі             № 17/344-04 господарського суду Сумської
                     області
за позовом           ВАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче
                     об’єднання ім. М.В. Фрунзе”
до                   ВАТ “Свеський насосний завод”
 
Про   стягнення 16 498,34 грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
ВАТ  “Сумське  машинобудовне  науково-виробниче  об’єднання  ім.
М.В.Фрунзе”  м.  Суми  (в  подальшому  –ВАТ  “Сумське  НВО   ім.
М.В.Фрунзе”), згідно уточненого позову, звернулось з позовом  до
ВАТ  “Свеський насосний завод” смт.Свеса про стягнення основного
боргу в сумі 12495,66 грн. 2253,55 грн. інфляційних, 757,63 грн.
річних та 624,78 грн. пені.
 
Рішенням  господарського суду Сумської області  від  17.01.05  у
справі № 17/344-04 позов задоволено частково.
 
З  відповідача  на  користь  ВАТ “Сумське  НВО  ім.  М.В.Фрунзе”
стягнуто   4787,96  грн.  боргу,  15,56  грн.  пені,  863   грн.
інфляційних,  290,32  грн.  річних  та  відповідні  витрати   по
держмиту, інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
 
Рішення  мотивовано наявністю заяви позивача  від  02.12.04  про
зарахування  зустрічних  вимог, що  відповідно  до  ст.  601  ЦК
України  ( 435-15 ) (435-15)
         підлягає задоволенню; зменшенням, внаслідок
цього,  суми  позову до 4787,96 грн. та, відповідно сум  річних,
інфляційних.
 
Крім  цього  суд  прийшов  до висновку  про  наявність  правових
підстав  для  застосування п. 3 ст.  83  ГПК  ( 1798-12  ) (1798-12)
          при
зменшенні пені до 15,56 грн.
 
Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від
04.04.05 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано.
 
В  позові відмовлено з підстав підтвердження матеріалами  справи
заборгованості  відповідача  в  сумі  12495,66   грн.,   що   не
охоплюється погашенням взаємної заборгованості, та наявністю,  в
зв’язку з цим, правових підстав для задоволення позову.
 
В  поданій  касаційній скарзі ВАТ “Сумське НВО  ім.  М.В.Фрунзе”
просить    скасувати    постанову   Харківського    апеляційного
господарського суду від 04.04.05 у справі № 17/344-04 в  цілому;
рішення  господарського  суду Сумської області  від  17.01.05  у
справі  №  17/344-04 –в частині відмови в стягненні 7707,7  грн.
основного  боргу, 1390,55 грн. інфляційних, 467,31 грн.  річних,
609,22 грн. пені.
 
В іншій частині рішення залишити без зміни.
 
При  цьому  скаржник посилається на порушення апеляційним  судом
норм  матеріального права при прийнятті постанови,  зокрема  ст.
161, 162, 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Судова  колегія розглянувши наявні матеріали справи,  вислухавши
пояснення та заперечення сторін в судовому засіданні, дослідивши
юридичну оцінку ними обставин справи та повноту їх встановлення,
перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального  права  до  спірних  правовідносин   прийшла   до
висновку   про  відсутність  правових  підстав  для  задоволення
касаційної скарги.
 
Матеріалами справи, що було також предметом судового дослідження
при апеляційному провадженні у справі, підтверджується наступне.
 
Між  сторонами  у  справі  був укладений  договір  №  4/493  від
26.12.02,   згідно  з  яким  позивач  зобов’язався  передати   у
власність  відповідачу, а відповідач зобов’язувався  прийняти  і
оплатити  на умовах даного договору продукцію, ціна та кількість
якого визначаються специфікацією.
 
Відповідно  до  п. 3.1 договору загальна вартість  його  складає
18624  грн.  та  включає в себе вартість товару  та  витрати  по
поставці в залежності від її умов.
 
В  п.  3.2.  договору сторони передбачали 100% попередню  оплату
товару,  який підлягав поставці, на протязі 10-ти днів з моменту
підписання сторонами договору.
 
Зазначена умова договору відповідачем виконана не була.
 
Фактично позивач поставив продукцію без її попередньої оплати, а
також до настання, визначеного договором, строку поставки (30-ти
днів  з  моменту повної попередньої оплати), тобто з  порушенням
умов договору.
 
Сторони  додатково не узгоджували строки поставки  продукції  та
строки її оплати.
 
Позивач вимогу про оплату цієї продукції не направляв, в зв’язку
з  чим  строк оплати цієї продукції не наступав, а у відповідача
не виникало відносно цього грошове зобов’язання.
 
Наявність такого зобов’язання та момент його виникнення судовими
інстанціями не досліджувалась.
 
Рішення  та  постанова судових інстанцій мотивувались  наявністю
акту взаємозвірки сторін № 10 від 31.03.03, але цей документ  не
може вважатись як вимога в розумінні змісту ст. 165  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
        , а підтверджує лише факт часткового взаєморозрахунку
сторін  в  процесі  взаємних  цивільно-правових  відносин,  стан
платежів сторін.
 
Визначення  дати виникнення у відповідача грошового зобов’язання
пов’язано  не тільки з оплатою ним отриманої продукції,  а  і  з
визначенням   терміну  прострочення  такого   зобов’язання,   що
пов’язано    з    нарахуванням   річних,   інфляційних,    пені;
застосуванням строку позовної давності.
 
Зазначене  свідчить про неповне з’ясування судовими  інстанціями
обставин   справи,   що  свідчить  про  порушення   ними   вимог
процесуального  законодавства,  зокрема  ст.  43   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , є правовою підставою для скасування судових рішень.
 
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи  в  касаційній інстанції не дають їй права  встановлювати
або  вважати доведеними обставини, що не були встановлені  судом
першої  та  апеляційної інстанцій, справа підлягає  передачі  на
новий розгляд.
 
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10,  111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський  суд
України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу задовольнити частково.
 
Рішення  господарського суду Сумської області  від  17.01.05  та
постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
04.04.05 у справі № 17/344-04 скасувати.
 
Справу  направити  на  новий  розгляд  до  господарського   суду
Сумської області.
 
Головуючий, суддя       М.Черкащенко
 
Судді                   Б.Грек
 
                        В.Рибак