41/100 Про стягнення 18 373,47 грн. - Текст документа

ТОВ “АНАСТАСІЯ” звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з СПД –фізичної особи Копистиринської Олени Михайлівни заборгованості у розмірі 17 158,40 грн., 1 041,49 грн. пені та 173,58 грн. річних, мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 15.11.2004 року щодо порядку розрахунків за поставлений позивачем товар.

Позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу обґрунтовуються положеннями цивільного законодавства про загальні умови виконання зобов’язань та про зобов’язання сторін за договором купівлі-продажу. Відповідальність за порушення зобов’язання, про застосування якої до відповідача як боржника заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені, передбачена умовами договору (п. 6. 1.) та ст. 611 Цивільного кодексу України (435-15) , а сплата на вимогу кредитора за порушення грошового зобов’язання 3% річних –ст. 625 цього ж кодексу (435-15) .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2005 року у справі № 41/100 (суддя Е. Орєшкіна) позовні вимоги задоволені повністю, з СПД –фізичної особи Копистиринської Олени Михайлівни стягнуто 17 158,40 грн. основного боргу, 1 041,49 грн. пені, 173,58 грн. річних, також на відповідача покладені судові витрати.

При ухваленні оскаржуваного судового рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що обставини справи свідчать про поставку позивачем на виконання умов договору товару на загальну суму 21 658,40 грн., та прийняття його відповідачем згідно з видатковими накладними № 258 від 22.11.2004 року на суму 6 062,14 грн., № 273 від 15.12.2004 року на суму 15 596,26 грн. по дорученням серії ЯИУ № 649058 від 22.11.2004 року та № 649061 від 16.12.2004 року.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 4 500,00 грн., чим порушено передбачений п. 5.1. договору порядок, який передбачає оплату поставленого товару не пізніше 14 календарних днів з моменту його отримання.

Виходячи з викладеного, господарський суд Дніпропетровської області визнав заявлену до стягнення суму боргу за поставлений товар у розмірі 17 158,40 грн. (станом на час розгляду справи) такою, що підлягає до задоволення.

Доводи СПД –фізичної особи Копистиринської Олени Михайлівни щодо часткової оплати отриманого від позивача товару, що здійснена після порушення провадження у справі, не прийняті до уваги при винесенні рішення, оскільки доказів в обґрунтування даних тверджень відповідачем надано не було.

Нараховані ТОВ “АНАСТАСІЯ” за період прострочення з 07.12.2004 року по 29.04.2005 року 3% річних господарський суд першої інстанції вважає обґрунтованими, виходячи з положень ст. 625 ЦК України (435-15) .

Позовна вимога щодо пені, стягнення якої передбачено умовами договору у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, проте, обрахована відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (543/96-ВР) , визнана господарським судом Дніпропетровської області такою, що підлягає до задоволення в межах пред’явленої суми.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об’єднаннями.

Зокрема, положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення (ст. 82 ГПК України (1798-12) ).

Згідно з ч. 1 ст. 84 ГПК України (1798-12) рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський спір у справі вирішений по суті шляхом задоволення позовних вимог, однак в оскаржуваному судовому рішенні не вказана назва процесуального документу, винесеного судом, та більш того, не зазначено, що дане судове рішення ухвалене іменем України.

За таких обставин, враховуючи допущене господарським судом Дніпропетровської області порушення норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України