ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2005 Справа N 17-5-22/01-5017
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М.- головуючого,
Грека Б.М.,
Рибака В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явилися;
від відповідача – не з’явилися;
розглянувши матеріали ТОВ “Гера”
касаційної скарги
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 15.03.2005р.
у справі № 17-5-22/01-5017 господарського суду
Одеської області
за позовом ТОВ “Гера”
до ВАТ Кілійська “Сільгоспхімія”
Про стягнення 755 128,26 грн.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Гера ЛТД” звернулося зі скаргою на дії відділу Державної
виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції (в
подальшому –Відділ ДВС Кілійського РУЮ) щодо невиконання наказу
господарського суду Одеської області та перерахування коштів у
сумі 33853,91 грн., стягнутих з СВК “Вікторія” на користь ВАТ “
Кілійська “Сільгоспхімія”, на рахунок ТОВ “Гера ЛТД”.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.12.04 у
справі № 17-5-22/01-5017 ТОВ “Гера ЛТД” у задоволенні скарги
відмовлено з тих підстав, що Відділ ДВС Кілійського РУЮ
правомірно відмовлено в перерахуванні коштів, стягнутих з СВК
“Вікторія” на користь ВАТ “ Кілійська “Сільгоспхімія”, на
рахунок скаржника.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
15.03.05 ця ухвала господарського суду Одеської області залишена
без змін.
У поданій касаційній скарзі ТОВ “Гера ЛТД” просить скасувати
ухвалу та постанову зазначених судових інстанцій як такі, що
ухвалені з порушенням норм процесуального законодавства, зокрема
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; справу передати на новий
розгляд.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм
матеріального та процесуального права, прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується, що було також предметом
дослідження судових інстанцій, наступне.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.02 у
справі № 17-5-22/01-5017 З ВАТ “Кілійська “Сільгоспхімія” на
користь ТОВ “Гера ЛТД” стягнуто 680140,28 грн., в т.ч. основного
боргу, збитків, пені, витрат по держмиту; 78,94 грн. витрат по
держмиту при поданні апеляційної скарги.
Позивачу видано накази про стягнення цієї заборгованості, які
були передані Відділу ДВС Кілійського РУЮ для примусового
виконання.
26.07.04 позивач звернувся до Відділу ДВС Кілійського РУЮ із
заявами про повернення наказів господарського суду Одеської
області від 17.06.02 у справі № 17-5-22/01-5017 про стягнення з
ВАТ “Кілійська “Сільгоспхімія” без виконання.
Ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
передбачає, що виконавчий документ, прийнятий державним
виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося або
було проведено частково, повертається стягувачеві за його
письмовою заявою, про що державний виконавець виносить
постанову.
06.08.04 відповідно до ст. 40 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
державним виконавцем вчинено постанови
про повернення наказів, виданих господарським судом Одеської
області 17.06.02 у справі № 17-5-22/01-5017, про стягнення з ВАТ
“Кілійська “Сільгоспхімія” на користь ТОВ “Гера ЛТД” коштів в
сумі 680061,34 грн. та 78,94 грн.
Згідно зі ст. 38 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
з моменту завершення виконавчого провадження (в т.ч.
і повернення виконавчого документа стягувачеві) заходи
примусового виконання не здійснюються. Таким чином з моменту
винесення постанов про повернення виконавчих документів позивач
втратив своє право на заявлення вимог про виконання наказів
господарського суду у справі № 17-5-22/01-5017.
Відповідно до ст. 1212 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
скарга на
бездіяльність органу державної виконавчої служби може бути
протягом десяти днів з дня, коли дія мала бути вчинена.
Оскільки останні дії Відділом ДВС Кілійського РУЮ вчинялися у
серпні 2004 року (постанови про повернення виконавчих документів
винесені 06.08.2004), скарга на бездіяльність органу державної
виконавчої служби (щодо невиконання наказів) могла бути подана
не пізніше 16.08.04.
ТОВ “Гера ЛТД” звернулося зі скаргою 13.12.04. До скарги
клопотання про поновлення строків на звернення зі скаргою додано
не було, у скарзі такі вимоги не заявлялися.
Таким чином вимога скаржника щодо визнання правомірними дій
Відділу ДВС Кілійського РУЮ по невиконанню наказів
господарського суду у справі № 17-5-22/01-5017 не підлягає
задоволенню.
Не є обгрунтованою також вимога позивача про перерахування
коштів, стягнутих з СВК “Вікторія” на користь ВАТ “Кілійська
“Сільгоспхімія”, на рахунок позивача в сумі 33853,91 грн.
Відповідно до ст. 441 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
виплата стягнутих сум іншим особам, які не є
стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не
є стягувачем згідно із ст. 52 цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
), не
допускається.
Забороняється використовувати з боржника грошові суми, які
підлягають виплаті стягувачам, на інші, ніж встановлені цією
статтею цілі, а також звертати на них стягнення для виплати
іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами,
при примусовому виконанні яких ці суми стягнуті.
Ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
визначає, що стягувачем є юридична особа, на користь та в
інтересах якої видано виконавчий документ.
Судовими інстанціями встановлено, що у Відділі ДВС Кілійського
РУЮ відсутній виконавчий документ про стягнення коштів з СВК
“Вікторія”, виданих на користь чи в інтересах ТОВ “Гера ЛТД”.
Ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
містить єдину можливість перерахування коштів іншій особі –у
випадку заміни судом вибувшої сторони її правонаступником за
заявою сторони або державного виконавця.
На час розгляду скарги ТОВ “Гера ЛТД” ВАТ “Кілійська
“Сільгоспхімія” не була ліквідована (реорганізована), тобто не
була вибувшою стороною.
Зазначене свідчить про повноту встановлення Одеським апеляційним
господарським судом обставин справи та невірне застосування до
них норм матеріального права спростовує доводи касаційної
скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
15.03.05 у справі № 17-5-22/01-5017 залишити без зміни, а
касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий, суддя М.Черкащенко
Судді Б.Грек
В.Рибак