ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2005 Справа N 14/171
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Грека Б.М. –(доповідача у справі)
суддів : Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому Приватної виробничо-комерційної фірми
судовому засіданні “Світлана-2”
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 17.05.05
у справі № 14/171
господарського суду м. Києва
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми
“Світлана-2”
до Державного підприємства “Національний
центр О. Довженко”,
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Інтершарм”
Про визнання недійсною додаткової угоди
за участю представників від:
позивача Семко С.Л., Голубовський В.В.,
Стеценко Н.В. (довіреності від 28.07.05)
відповідача 1 Поліщук В.С. (дов. від 15.02.04)
відповідача 2 Стаднійчук М.А. (дов. від 17.08.05)
В С Т А Н О В И В :
Приватна виробничо-комерційна фірма "Світлана-2" звернулася до
суду з позовом про визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від
08.01.04 до договору на оренду нежитлового приміщення № 16 від
21.03.01, укладеної між Державним підприємством "Національний
центр Олександра Довженка" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Інтершарм".
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.05 (суддя
Калатай Н.Ф.) позов задоволено повністю: визнано недійсною
додаткову угоду № 2 від 08.01.04 до договору на оренду
нежитлового приміщення № 16 від 21.03.01. Рішення мотивоване
тим, що спірна додаткова угода про розірвання договору оренди
спрямована на те, щоб позбавити позивача права користування
нерухомими майном на підставі суборенди.
За результатом апеляційного перегляду справи Київським
апеляційним господарським судом (колегія судів у складі:
головуючого-судді Короленка Г.П. , суддів: Полянського А.Г.,
Андрієнка В.В.) була винесена постанова від 17.05.05, яким
рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові
відмовлено. Постанова мотивована тим, що спірна угода не
суперечить ніяким правовим нормам, та не зачіпає інтереси
позивача, оскільки існує судове рішення, що набрало законної
сили, яким позивача зобов'язано звільнити спірне приміщення, яке
є предметом додаткової угоди № 2 від 08.01.04 до договору на
оренду нежитлового приміщення № 16 від 21.03.01. Також
апеляційний суд зазначає, що позивачем неналежним чином
виконувалися зобов'язання по договору суборенди, внаслідок чого,
його не можна визнати добросовісним користувачем нерухомого
майна.
Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 17.05.05 та залишити без змін рішення господарського суду м.
Києва від 25.03.05. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на
те, що апеляційним судом не було надано належної правової оцінки
дійсним підставам розірвання відповідачами договору оренди.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, 21.03.01 між відповідачами по справі було
укладено договір № 16 на оренду нежитлового приміщення,
відповідно до умов якого, відповідач1 ("Орендодавець") передав,
а відповідач2 ("Орендар") прийняв в строкове платне користування
державні нежитлові приміщення, перелічені п. 1.1. Договору, які
знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1 та
перебувають на балансі відповідача1.
Відповідно до п. "є" п. 1.1. Договору, відповідачу2 було
передано гараж площею 365,0 кв.м. Згідно п. 11.1. Договору
оренди, строк його дії встановлений з 21.03.01 до 21.03.26.
19.06.02 між відповідачем-2 та позивачем було укладено Договір №
29 суборенди будинку, споруди, відповідно до розділу 1 якого,
відповідач-2 передав, а позивач прийняв у тимчасове платне
користування споруду для ремонту автотранспорту; яка знаходиться
за адресою: м. Київ, вул. Васильківська,1, гараж, перший поверх,
окремо стояча споруда; загальною площею 270 кв.м.
Додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору суборенди № 29,
укладеними повноважними представниками сторін 01.08.02, сторони
дійшли згоди про збільшення загальної площі суборендованого
приміщення, яка склала 365,0 кв.м. Згідно п. 4.1. Договору № 29
суборенди будинку, споруди, термін суборенди встановлений до
21.03.26, як і термін Договору оренди № 16.
08.01.04 між відповідачами по справі було укладено Додаткову
угоду № 2 до Договору оренди № 16 від 21.03.01, п. 1. якої
сторони припинили строк дії п. "є" розділу № 1 Договору № 16,
яким відповідачу-2 передавався в оренду гараж площею 365,0 кв.м.
для використання під авторемонтні майстерні".
З наведених обставин місцевий господарський суд зробив висновок,
що позивач є добросовісним суборендарем та його право на
нерухоме майно захищається нарівні в правом власності, а
згаданою додатковою угодою порушується право позивача на
користування приміщенням.
Апеляційний господарський суд з таким висновком не погодився та
зазначив, що за актом приймання-передачі № 39 від 28.04.04
приміщення гаражу було повернуто Державному Підприємству
"Національний центр Олександра Довженка". Втім, Вищий
господарський суд України звертає увагу господарського суду на
те, що в матеріалах справи такий акт відсутній, а відтак,
висновок апеляційного суду не відповідає вимогам статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також господарський суд апеляційної інстанції не взяв до уваги,
що відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зміна або розірвання договору вчиняється в такій
самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо
інше не встановлено договором або законом чи не випливає із
звичаїв ділового обороту; а відповідно до статті 184
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, укладення
господарських договорів на основі примірних і типових договорів
повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею
179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у
вигляді єдиного документа. Дані вимоги правових норм не були
взяті до уваги судом та не проаналізовані в системному взаємо
зв'язку з приписами статті 28 Закону України “Про оренду
державного і комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
та статті 48 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Слід зазначити, що відповідно до положень статті 28 Закону
України “Про оренду державного і комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
, орендареві (суборендареві) забезпечується захист
його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні
із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права
власності. Відповідно до частини 5 статті 48 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
, положення щодо захисту права власності
поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але
володіє майном на законній підставі. Ця особа має право на
захист свого володіння також від власника.
Оскільки постанова апеляційного господарського суду містить
посилання на докази, які відсутні в матеріалах справи, та з
огляду на помилкове застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального права, вона підлягає скасуванню;
рішення ж місцевого господарського суду є вірним по суті та
підлягає залишенню без змін.
Також Вищий господарський суд вважає за необхідне в порядку
статті 122 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, доручити місцевому господарському суду, у випадку
необхідності, видати наказ про повернення стягнутих з позивача
грошових сум.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 3
частини 1 ст. 111-9, ст. 111-11 122 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми
“Світлана-2” від 17.06.05 задовольнити, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 17.05.05 скасувати, рішення
господарського суду м. Києва від 25.03.05 у справі № 14/171
залишити без змін. Доручити господарському суду м. Києва видати
відповідний наказ.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді В. Рибак
М. Черкащенко