30/96-05-2632 Про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення - Текст документа

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовною вимогою про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 150/6 від 31.08.1999, укладеного між Жовтневою районною адміністрацією, правонаступником якої у зв’язку з реорганізацією районів м. Одеси є позивач, і ТОВ “НЕОДЕНТ ЛТД” та з позовною вимогою про виселення останнього з приміщень, які є предметом договору застави: нежитлове підвальне приміщення площею 32,4 кв. м по вул. Успенській, 34 м. Одеси.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням орендарем зобов’язань за договором: оплати орендованих приміщень; використання амортизаційних відрахувань на відновлення приміщення; страхування орендованого майна; укладення договору на водопостачання та водовідведення; укладення договору з РЄП на повернення експлуатаційних витрат; оформлення вивіски підприємства орендаря; використання орендованого майна за призначенням.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2005 (суддя Н.Рога) у позові відмовлено з огляду на спростування відповідачем обставин, на які позивач посилається як на підстави позову.

Крім того, рішенням у справі встановлено, що строк дії договору зазначений сторонами з 31.08.1999 до 31.08.2004. Після закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про припинення або зміну умов договору, у зв’язку з чим на підставі ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) дію договору продовжено на тих же умовах, на той же строк –до 31.08.2009.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2005 (колегія суддів: В.Тофан, О.Журавльов, М.Михайлов) рішення у справі скасоване. Провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору припинене; зобов’язано відповідача у 35 (тридцяти п’яти) денний строк з дня винесення постанови звільнити нежитлове приміщення та передати його позивачу. При невиконанні відповідачем постанови у добровільному порядку відповідач підлягає виселенню з цього приміщення у примусовому порядку.

Постанова суду мотивована тим, що строк дії договору оренди сторони встановили з 31.08.1999 по 31.04.2004. Підпунктом 9.6. п. 9 цього договору сторони передбачили, що дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку його дії.

Оскільки дія договору оренди припинилася 31.08.2004, то ТОВ “НЕОДЕНТ ЛТД” зобов’язане було або продовжити строк дії цього договору з позивачем або повернути займане приміщення орендодавцю.

При таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди підлягають припиненню через відсутність предмету спору, а відповідач зобов’язаний звільнити займане нежитлове приміщення і передати його позивачу.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом при ухваленні оспорюваної постанови норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення, виходячи з такого.

Положеннями статті 764 ЦК України (435-15) , якими врегульовані правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, визначено, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який раніше встановлений договором.

Звернення орендодавця до суду з позовом про розірвання договору оренди підтверджує відсутність заперечень з його боку про продовження строку дії договору оренди.

Закон України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) є................... нормативно - правовим актом, який регулює правовідносини сторін з оренди комунального та державного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону (2269-12) , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, у законодавчому порядку визначений обов’язок сторін або однієї сторони підтвердити намір про припинення (закінчення) дії договору оренди.

Зважаючи на викладене, висновок суду, викладений в оскаржуваній постанові про припинення дії договору оренди, є хибним та призвів до того, що обставини, на які посилався орендодавець при зверненні до суду з апеляційною скаргою, як заперечення проти законності судового рішення, залишені судом апеляційної інстанції без належної оцінки.

А тому оскаржувана постанова підлягає до скасування з направленням справи до цієї ж інстанції для здійснення апеляційного провадження за вимогами апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “НЕОДЕНТ ЛТД” задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2005 року у справі № 30/96-05-2632 скасувати.

Справу передати до Одеського апеляційного господарського суду для нового здійснення апеляційного провадження.