ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2005 Справа N 6/291
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., -головуючого,
Грека Б.М.,
Рибака В.В.,
розглянувши матеріали Державного комітету України з державного
касаційної скарги матеріального резерву
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 08.12.2004
у справі Донецької області
господарського суду
за позовом Державного комітету України з державного
матеріального резерву
до ВАТ “Донбасенерго”
Про стягнення 3 267 173,73 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Берладин В.В., Тарнавська О.В.,
- відповідача: Федорець Д.Д.,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 року Державний комітет України з державного
матеріального резерву звернувся до господарського суду з позовом
до ВАТ “Донбасенерго” про стягнення 3267173,73 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2004
року в задоволені позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
08.12.2004 року резолютивна частина рішення місцевого
господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга –без
задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Державний
комітет України з державного матеріального резерву подав
касаційну скаргу в якій просить постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 08.12.2004 року та рішення
господарського суду Донецької області від 25.10.2004 року
скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних
судових рішень.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.10.1998 р. між
Державним комітетом України по матеріальних резервах та ДАЕК
“Донбасенерго” було укладено № юр-7/95-98 на відпуск із
державного матеріального резерву порядку тимчасового позичання
природного газу в кількості 92,38 млн.куб.м.
Відповідно до п. 2.2 укладеного договору відповідач зобов’язався
повернути до 01.04.1999 р. в державний резерв природний газ в
обсязі 92,38 млн.куб.м. або провести оплату його вартості на
поточний спеціальний рахунок, а відповідно зобов’язався
щомісячно перерахувати 2,0% від вартості поставленого природного
газу в Держкомрезерв України за фактичне використаний природний
газ на рахунок позивача.
Відповідно до ст. 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання
припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Державним комітетом України з державного матеріального резерву
та ВАТ “Донбасенерго” 06.02.2003 року було укладено договір № юр-
2/202-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості.
Предметом укладеного договору є погашення заборгованості перед
Держкомрезервом, яка виникла на підставі та у зв’язку з
невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № юр-7/95-98
від 09.10.1998 р.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на
01.01.2003 р. відповідач не повернув отримане в порядку
тимчасового позичання природний газ в обсязі 32,365 млн.куб.м.
вартістю 9075482,60 грн. та не сплатив нараховані відсотки за
користування в сумі 408396,72 грн.
Відповідно до п. 2.1.1 договору відповідач повинен повернути до
01.01.2023 р. природний газ в обсязі 32,365 млн.куб.м. . або
сплатити його вартість.
Судова колегія вважає, що судами не було враховане наступне.
Предметом договору № юр-7/95-98 є тимчасове позичання позивачем
природного газу з державного резерву, а предметом договору № юр-
2/202 -2003 є порядок погашення заборгованості на 01.01.2003, р.
неповернутого природного газу та відсотків за його користування.
В даному договорі не змінені зобов’язання сторін, в тому числі і
щомісячна сплата відсотків за фактичне використаний природний
газ.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового
висновку, щодо новації та припинення зобов’язань сторін.
В той же час, судами не перевірено, чи відноситься відповідач до
енергогенеруючих компаній або до теплоелектроцентралі та чи
відраховує він з 01.01.2003 щоденно на реєстраційний рахунок
Державного комітету з державного матеріального резерву кошти в
обсязі не менше одного відсотка сум, отриманих на поточний
рахунок згідно з алгоритмом розподілу коштів оптового ринку
електричної енергії. При встановленні такого відрахування, судам
необхідно було визначитися з правовою природою такого
відрахування та співвідношенням з укладеними між сторонами
договорами № юр-7/95-98 та № юр-2/202-2003, а відповідно,
визначитися і з обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суди порушили
вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і постановили незаконні
судові рішення.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно витребувати докази у
відповідності з вимогами ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повно,
всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи,
перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну
юридичну оцінку та постановити законне рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
08.12.2004 року та рішення господарського суду Донецької області
від 25.10.2004 року у справі № 6/291 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Головуючий, суддя М. Черкащенко
Судді Б. Грек
В. Рибак