ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2005 Справа N 27/204 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді          Дерепи В.І.
суддів:                     Бенедисюка І.М.
                            Стратієнко Л.В.
         за участю повноважних представників:
 позивача                   Шамрая С.В.
 відповідача                Басова І.М.
розглянувши у відкритому    Державного підприємства
засіданні касаційну скаргу  “Придніпровська залізниця”
на ухвалу                   від 1.06.2005 року господарського
                            суду Запорізької області
у справі за позовом         Державного підприємства
                            “Придніпровська залізниця”
До                          Запорізького металургійного комбінату
                            “Запоріжсталь”
Про   стягнення 33681,20 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення 33681,20 грн., посилаючись на те, що невиконання плану перевезень стало підставою нарахування залізницею штрафу відповідачу, який у добровільному порядку не був сплачений.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 1.06.2005 року провадження у справі припинено на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки відповідач добровільно погасив заборгованість.
У касаційній скарзі позивач просить вказану ухвалу суду скасувати у частині віднесення на позивача судових витрат.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Приймаючи ухвалу про припинення провадження у справі, господарський суд прийшов до висновку, що судові витрати відносяться на позивача так як спір виник внаслідок неправильних дій позивача.
Проте з вказаними висновками погодитись не можна, оскільки місцевий суд не навів в ухвалі обґрунтованих мотивів на підставі яких він прийшов до зазначеного висновку.
Поряд з цим господарський суд не звернув увагу на ті обставини, що відповідно до роз'яснень, що містяться в Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 26.06.95 р. № 01-8/453 (v_453800-95) в разі припинення провадження у справі у зв'язку з виплатою відповідачем суми боргу після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані з оплати державного мита, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) покладаються на відповідача.
За вказаних обставин суд вважає, що ухвала господарського суду як прийнята з порушенням ст.ст. 49 та 86 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене та відповідно до вимог закону вирішити спір. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 1.06.2005 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.
Справу повернути господарському суду Запорізької області на новий розгляд в іншому складі суду.
Головуючий, суддя
Дерепа В.І.
С у д д і
Бенедисюк І.М.
Стратієнко Л.В.