21/7 Про стягнення 14 826 гривень, - Текст документа

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.2005 року позов задоволений. З відповідача на користь позивача стягнуто 14826 грн. списаних коштів, судові витрати.

У касаційній скарзі Донецька залізниця просить вказане рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно встановлено судом, 3.11.1999 року між сторонами у справі був укладений договір № Э-999555 “Про надання транспортних послуг”.

Згідно умов вказаного договору, відповідач здійснював перевезення вантажів для клієнтів позивача, за що залізниця переліками списувала з особового рахунку останнього, як експедитора цих перевезень, передбачені договором та законодавством платежі.

У липні 2004 року відповідач без достатніх на те підстав списав 14826 грн. з позивача, застосувавши коефіцієнт для вугілля, що ввозиться –1,342.

Частина 9 ст. 10 Закону України “Про залізничний транспорт” (273/96-ВР) передбачає, що розрахунки відправників та одержувачів вантажів з підприємствами залізничного транспорту провадяться у порядку, передбаченому у Статуті залізниць України (457-98-п) .

Статтею 62 Статуту (457-98-п) передбачається, що належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі вносяться залізниці, тобто надаються залізниці, а не списуються нею без згоди платника.

Можливість списання відповідачем будь-яких сум з особистого рахунку позивача без його згоди сторони в укладеному ними договорі, також, не передбачили.

Виходячи з викладеного, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що грошові кошти позивача в сумі 14826 грн. списані без достатніх на те підстав і підлягають поверненню.

Крім того, наказом Міністерства транспорту України № 934 від 27.12.2002 року “Про затвердження Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України” (z1015-02) , для вугілля, що перевозиться у внутрішньому сполученні (незалежно від того яке воно є імпортне, чи не імпортне, знаходиться під митним контролем, чи не під митним контролем і хто є його відправником –резидент чи не резидент України), затверджено до залізничного тарифу коефіцієнт 1, 305.

Розглядаючи справу, господарський суд правильно встановив, що спірні перевезення є перевезенням вугілля у внутрішньому сполученні і, тому, до таких правовідносин під час розрахунків повинен був застосовуватись коєфіціент 1, 305.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що господарський суд правильно прийшов до висновку про доведеність позовних вимог позивачем та задовольнив позов.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Рішення господарського суду відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства, тому його необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 23.05.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу Донецької залізниці - без задоволення.