Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Бенедисюка І.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –Рязанцева С.В,

відповідача –Пастухової Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2005 року у справі за позовом Колективного підприємства “Дніпровське будівельно-монтажне управління “Укренергобуд” до Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго”

про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення 1064, 97 грн. інфляційних витрат, 3363, 97 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2005 року в позові відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2005 року рішення суду скасовано. Позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3363, 97 грн. 3% річних, 1064, 97 грн. інфляційних витрат, судові витрати.

Не погоджуючись з постановою суду, ВАТ “Дніпроенерго” просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом, ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001 року у справі № 5/5/466 порушено справу про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Приймаючи рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог по стягненню інфляційних витрат та 3% річних, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем пропущений місячний строк на подання заяви про визнання кредитором і вимоги, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання не розглядаються та вважаються погашеними.

Згідно п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня) не нараховується.

Відповідно до ст. 179 ЦК УРСР (1540-06) , ст. 549 ЦК України (435-15) неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума або інше майно, яке боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Тобто, неустойка, як вид забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань застосовується не тільки у випадках прострочення виконання зобов'язання, а і при його неналежному виконанні.

Стягнення трьох відсотків річних, передбачених ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) передбачається тільки при простроченні виконання грошового зобов'язання, не може ототожнюватися з неустойкою і не відноситься до видів забезпечення виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд правильно визнав неправомірними посилання суду першої інстанції на ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) , оскільки три відсотки річних за своєю правовою природою не відносяться до видів забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” – без задоволення.