ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N А27/54-05(А41/89-04)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Спеціалізованої державної податкової
касаційної скарги інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 21.04.2005
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ДП “Харківський машинобудівний завод “ФЕД”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Тихоненко М.Л.- дов. № 1 юр від 04.01.2005
від відповідача: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Постановою від 12.01.2005 Вищого господарського суду України
скасовані постанова від 20.07.2004 Харківського апеляційного
господарського суду та рішення від 27.05.2004 господарського
суду Харківської області з даної справи. Справа направлена на
новий розгляд.
При новому розгляді справи рішенням від 10.03.2005
господарського суду Харківської області задоволено позовні
вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 25.03.2004 за №
0000300831/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції за
відчуження активів в період існування податкової застави.
Постановою від 21.04.2005 Харківського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Харківської
області від 10.03.2005 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що порушення відповідачем
термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є
податковим зобов’язанням, самостійно визначеним контролюючим
органом. На копії корінця податкового повідомлення відсутні
підписи повноважних осіб позивача про отримання цього
повідомлення. Крім того, неможливо встановити граничний строк
погашення податкового зобов’язання за даними корінця податкового
повідомлення як того вимагає Закон України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Також відповідач не
довів факт неправомірного відчуження позивачем товарно-
матеріальних цінностей під час знаходження їх в податковій
заставі.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, СДПІ по роботі з ВПП у м.
Харкові звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
зазначені судові рішення прийняті внаслідок неправильного
застосування судами норм матеріального права, зокрема п. п.
8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення СДПІ по
роботі з ВПП у м. Харкові № 0000300831/0 від 25.03.2004 про
застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6816,42 грн. за
відчуження активів в період існування податкової застави.
Господарським судом встановлено, що згідно акту приймання-
передачі № 44 від 27.03.2002 позивач без погодження з податковим
органом на безоплатній основі відчужив Харківському обласному
благодійному фонду “Правопорядок” продукцію власного виробництва
на суму 6816,42 грн., які знаходились у податковій заставі.
Право податкової застави на активи підприємства виникло у
зв’язку з несплатою підприємством у встановлені строки
податкового зобов’язання визначеного рішенням СДПІ по роботі з
ВПП у м. Харкові від 28.01.2002 за № 15-33-1-14310052/2049,
згідно якого підприємству було нараховано пеню за порушення
термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
28.01.2002 на адресу підприємства поштою, з повідомленням про
вручення поштового відправлення було надіслано вищезазначене
рішення та податкове повідомлення форми “Ю” № 0000220811/0 від
28.01.2002 на суму 62211,00 грн.
Господарські суди встановили, що відповідач не довів отримання
позивачем податкового повідомлення форми “Ю” № 0000220811/0 від
28.01.2002.
Проте під час розгляду даної справи і вирішення спору по суті
господарські суди не врахували рішення господарського суду
Харківської області та постанову Харківського апеляційного
господарського суду зі справи № А-6067/1-03 за позовом ДП “ХМЗ
“ФЕД” до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про визнання
недійсною податкової вимоги № 1/60 від 03.04.2002. Вказана
постанова позивачем в подальшому не оскаржувалась.
Отже в даній справі фактично оцінювалися факти і обставини, які
були предметом дослідження у справі № А-6067/1- 03.
Господарським судом не надано належної оцінки тому, що згідно п.
4.5 п. 4 Наказу ДПА України № 247 від 27.05.2003 “Про внесення
змін до Порядку направлення органами державної податкової служби
України податкових повідомлень платникам податків” ( z0467-03 ) (z0467-03)
,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 за №
467/7788 структурний підрозділ, до функцій якого входить
реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції податкового органу
або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу
для виконання таких функцій, у день отримання податкового
повідомлення від структурного підрозділу, що його склав,
надсилає (вручає) податкове повідомлення платнику податків. При
цьому корінець податкового повідомлення залишається у
податковому органі.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові надав господарському суду
копію корінця цього рішення та копію повідомлення про вручення
поштового відправлення, в якому було зазначено, що лист
підприємством отримано 04.02.2002. Надані копії завірені
належним чином печаткою канцелярії СДПІ по роботі з ВПП у м.
Харкові.
У заяві (скарзі) ДП “ХМЗ “ФЕД” від 11.02.2002 за № 02/02 юр.
вказано, що керівник підприємства просить переглянути рішення
Державної податкової інспекції у м. Харкові від 28.01.2002 за №
2049/10/33-1/14310052 та визнати його та податкове повідомлення
форми “Ю” від 28.01.2002 за № 0000220811/0 недійсним, що
підтверджує також той факт, що підприємство 04.02.2002 отримало
від податкової інспекції не тільки рішення, а й повідомлення
форми “Ю”, про що вказується самим позивачем.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Таким чином, господарськими судами неповно з’ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 21.04.2005 Харківського апеляційного
господарського суду та рішення від 10.03.2005 господарського
суду Харківської області зі справи № А-27/54-05 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко