10/59-04 Про визнання договорів недійсними, - Текст документа

У березні 2004 року ТОВ “Укрпродмолторг” звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ВАТ “Барський завод знежиреного молока” та ТОВ “Поділля-молоко” про визнання недійсними укладених договорів, посилаючись на те, що останні укладені в порушенні вимог ст. 50, 58 ЦК УРСР (1540-06) .

Заявою від 27.01. та 21.02.2005 р. про уточнення та збільшення позовних вимог позивач просив суд вирішити питання про визнання недійсними спірних угод, зобов’язати ТОВ “Поділля-молоко” повернути, а ВАТ “Барський завод сухого знежиреного молока” прийняти на баланс цілісний майновий комплекс заводу.

Ухвалою суду від 23.11.2004 р. залучено до участі у справі на стороні відповідача третю особу –ВАТ “Укргазбанк” яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.02.2005 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р. в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ “Укрпродмолторг” просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача та 3-ої особи до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріальних судових рішень норм матеріального і процесуального права суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами 05.08.03 р. між ВАТ “Барський завод сухого знежиреного молока” та ТОВ “Поділля-Молокао” було укладено договір № 1. 27.08.03 року –договір № 2, відповідно до яких ВАТ “Барський завод сухого знежиреного молока” взяв на себе зобов’язання виготовити та поставити ТОВ “Поділля-Молоко” масло “Селянське”.

Додатковою угодою від 22.08.03 р. до договору № 1 від 05.08.03 р. сторони домовились, що у випадку прострочення поставки продукції покупець (ТОВ “Поділля-молоко”) має право вимагати дострокового розірвання договору, повернення коштів та відшкодування збитків, а у разі відмови продавця від розірвання договору –сторони укладають договір купівлі-продажу майна продавця.

23.09.2003 р. ВАТ “Барський завод сухого знежиреного молока” та ТОВ “Подділля-Молоко” уклали між собою договір купівлі-продажу майнового комплексу, за яким ВАТ “Барський завод сухого знежиреного молока” передав у власність ТОВ “Поділля-Молоко” майно, що обліковувалось в нього на балансі –будівлі та споруди, транспортні засоби, передаточні пристрої та обладнання, інші матеріальні цінності, визначені у відповідних додатках № 1, 2, 3 до акту приймання-передачі від 30.09.2003 р., яке розташовані на ст. Бар по вулиці Привокзальній, 1.

Позивач вважає, що укладенням зазначених договорів порушуються його права як акціонера.

Відповідно до статті 1 ГПК України (1798-12) право на звернення до господарського суду мають підприємства та організації, що звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У підпункті 4.4, рішення Конституційного Суду України від 1.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-1-/2004 (v018p710-04) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Відповідно до статті 150 Конституції України (254к/96-ВР) рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів. Інтереси акціонерного товариства формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших акціонерів, так і законним інтересам цього товариства, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього. На такі органи покладається і захист індивідуальних інтересі акціонерів.

Тому суд вважає, що господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, прийшов до правильного висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача, відмовивши останньому у задоволенні позовних вимог.

Суд вважає, що господарські суди повно та всебічно з’ясували і перевірили матеріали справи, дали їм належну правову оцінку та прийняли законні й обгрунтовані рішення, які відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини, тому їх необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Вінницької області від 14.02.2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.