ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N А03/12-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Нововодолазької МДПІ Харківської області
касаційної скарги
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 19.05.2005
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ЗАТ “Новоселівський гірничо-
збагачувальний комбінат”
До Нововодолазької МДПІ Харківської області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Яковенко Д.М.- дов. № 858 від 16.08.2005
від відповідача: Сліденко А.В.- дов. № 1367/10/10 від 15.08.2005
Пікалов О.В.- дов. № 1368/10/10 від 15.08.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 17.02.2005 господарського суду Харківської області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ від 30.12.2004 за №
0001982310/0, яким позивачу визначено суму податкового
зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1795911,0
грн., з них: 119727,00 грн. - основний платіж, 598637,00 грн. -
штрафні (фінансові) санкції.
Постановою від 19.05.2005 Харківського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Харківської
області від 17.02.2005 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що оформлення грошового
зобов’язання за договорами купівлі-продажу акцій векселями та
непогашення їх у будь-якій формі не є об’єктом оподаткування
податком на додану вартість, оскільки згідно п. 4.8 ст. 4 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
векселі
отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не
оплачені платником податку, не змінюють сум податкових
зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку,
незалежно від видів операцій, за якими такі векселі
використовуються, тобто не є підставою для зміни у продавця
податкового зобов’язання, а у покупця права на податковий
кредит.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Нововодолазька МДПІ
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що зазначені
судові рішення прийняті внаслідок неправильного застосування
судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. п.
3.1.1 п. 3.1 ст. 3, ч. 1 п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 43, п. 3 ст. 84,
п. 7 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення
Нововодолазької МДПІ № 0001982310/0 від 30.12.2004, яким
позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на
додану вартість у розмірі 1795911,00 грн., з них: основний
платіж 1197274,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі
598637,00 грн.
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що база оподаткування з
поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх
договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів
(обов’язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість,
що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами
України з питань оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які
суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через
будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів
(робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником
податку.
Між ЗАТ “Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат” с.
Новоселівка та СПД ФО Чурсіним О.В. укладено договір купівлі-
продажу акцій № 1/115 К від 26.05.2004 простих іменних акцій ЗАТ
“Новоселівка Агро” у кількості 181079 шт. номінальною вартістю
0,50 грн. за штуку на загальну суму 2 172 948,00 грн. терміном
сплати до 06.06.2004.
Також, між ЗАТ “Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат”
с. Новоселівка та СПД ФО Чурсіним О.В. укладено договір купівлі-
продажу акцій № 1/116 К від 02.06.2004 простих іменних акцій ЗАТ
“Новоселівка Агро” у кількості 317787 шт. номінальною вартістю
0,50 грн. за штуку на загальну суму 3 813 444,00 грн. терміном
сплати до 06.06.2004.
08.06.2004 СПД ФО Чурсін О.В. емітував прості векселя, які
передав за актом приймання-передачі від 08.06.2004 у розрахунок
за договорами № 1/115 К від 26.05.2004 та № 1/116 К від
02.06.2004.
Відповідно до п. п. 1.19 ст. 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарська операція, яка
передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у
будь-якій формі іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види
заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких
не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для
компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) є бартерною
(товарообмінною).
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про цінні папери та фондову
біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель є цінним папером і як передбачено п.
1.6 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
–товаром.
Проте, під час розгляду даної справи і вирішення спору по суті
господарські суди не з’ясували чи містили договори купівлі-
продажу між позивачем і СПД ФО Чурсіним О.В. положення про
можливість оплати у будь-якій іншій формі ніж грошова.
Також судами не надано юридичної оцінки тому, чи є ця операція
товарообмінною.
Оподаткування різних видів операцій врегульовано ст. 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Серед них окремому регулюванню підлягають товарообмінні
(бартерні) операції (пункт 7.1) та операції з торгівлі цінними
паперами та деривативами (пункт 7.6).
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Таким чином, господарськими судами неповно з’ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 19.05.2005 Харківського апеляційного
господарського суду та рішення від 17.02.2005 господарського
суду Харківської області зі справи № А-03/12-05 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко