ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N А6/84
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали акціонерного товариства закритого типу
касаційної скарги “Родон”, м. Івано-Франківськ
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 15.03.2005 р.
у справі господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом акціонерного товариства відкритого типу
“Родон”, м. Івано-Франківськ
до Державної податкової інспекції в м.
Івано-Франківську
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
02.03.2004р. № 0005452400/1
за участю представників сторін
позивача не з’явився,
відповідача не з’явився.
В С Т А Н О В И В
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя
Грица Ю.І.) від 13.08.2004р. задоволено позовні вимоги про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
02.03.2004р. № 0005452400/1 щодо застосування штрафних санкцій в
сумі 670750, 82 грн. за самостійне відчуження активів, які
перебувають в податковій заставі.
Рішення суду мотивоване п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 11 Закону України
“Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
.
Постановою від 15.03.2005р. Львівського апеляційного
господарського суду
рішення від 13.08.2004р. господарського суду Івано-Франківської
області у даній справі скасовано. В позові відмовлено.
Постанова мотивована ч. 2 п. 8.1; п. п. 8.6.1. п. 8.6.; п. 8.2
ст. 8; п. п. 17.1.8.п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(Закон № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду, АТВТ “Родон” звернулось з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить
постанову скасувати та залишити рішення суду першої інстанції
без змін, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції
невірно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 11
Закону України “Про заставу”, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону №
2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Сторони не реалізували своє процесуальне право на участь у
судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень,
знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі –ДПІ
у м. Івано-Франківську) № 0005452400/1 від 02.03.2004р., згідно
якого до позивача на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону №
2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
за самостійне відчуження активів, які
перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової
згоди на таке відчуження застосовано штрафні (фінансові) санкції
у розмірі 670750 грн. 82 коп.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі
акта № 1106/231-1-14313518 від 17.12.2003р., складеного за
результатами комплексної планової документальної перевірки
дотримання позивачем вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.01.2000р. по 30.06.2003р..
Як встановлено в ході перевірки, позивач самостійно відчужив на
протязі періоду, що перевірявся активи, які перебували в
податковій заставі.
Факт наявності податкової застави позивач заперечує з огляду на
приписи ст. 11 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, однак
господарським судом апеляційної інстанції така позиція позивач
правомірно спростована на підставі аналізу наведеного закону та
податкового законодавства, який свідчить, що право податкової
застави не відноситься до цивільно-правових відносин, а випливає
з адміністративних відносин, тому посилання суду першої
інстанції на ст. 11 ЗУ “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
є помилковим.
Разом з тим, колегія вважає за необхідне відмітити, що позивачем
не надано доказів відсутності податкової застави на момент
здійснення відчуження майна, про що апеляційний господарський
суд правомірно зазначив у оскаржуваній постанові.
Однак і відповідач не надав доказів існування такої податкової
застави. В матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно з пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого перебувають в податковій заставі,
здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що
підлягають письмовому узгодженню з податковим органом
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди
(лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових
прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що
використовуються у підприємницькій діяльності платника податків
товарів, товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами,
що не є меншими за звичайні.
Як стверджує позивач, і з ним погодився суд 1-ї інстанції, з
акту про результати перевірки вбачається, що із всього переліку
реалізованого незавершеного будівництва тільки реалізація складу
та навісу можна віднести до категорії “об’єкт незавершеного
будівництва”. Решта позицій, які вказані в акті перевірки як
об’єкт незавершеного будівництва, відповідають ознакам товарів
та товарних запасів.
Ці висновки місцевого суду, апеляційний суд спростував
ненаданням позивачем доказів використання відчуженого майна у
підприємницькій діяльності, з чим колегія не погоджується, так
як визначальним в даному випадку для застосування пп. 8.6.1 п.
8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
є не використання
відчуженого майна у підприємницькій діяльності, а належність
цього майна до складу нерухомого як об’єкти незавершеного
будівництва.
До того ж, як встановлено судом 1-ї інстанції, позивач з 2001р.
перебував у стадії реструктуризації, для чого наказом Фонду
держмайна України була створена комісія до складу якої з правом
дорадчого голосу входив представник ДПІ в м. Івано-Франківськ,
яким в ході роботи комісії були схвалені проекти та заходи з
реструктуризації ВАТ “ Родон”, а також переліки майна, що
пропонувались до продажу.
Доказів на спростування наведеного відповідачем не надано, в
зв’язку з чим колегія вважає, що в даному випадку операція по
відчуженню активів позивача, які перебували в податковій
заставі, вважається узгодженою з податковим органом.
Таким чином, оскільки судом не досліджено в повному обсязі
матеріали та обставини справи, що мають суттєве значення для
розгляду спору, на відміну від суду першої інстанції, колегія
дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає
скасуванню із залишенням рішення місцевого суду в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 15.03.2005р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № А-6/84 скасувати.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
13.08.2004р. у справі № А-6/84 залишити в силі.
Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати
відповідні накази з урахуванням ст. 122 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко