ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N А6/289
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Надвірнянської ОДПІ Івано-Франківської
касаційної скарги області
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 02.03.2005
у справі господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом приватного підприємця Белей Р.В.
до Надвірнянської ОДПІ Івано-Франківської
області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Белей Р.В. –приватний підприємець
від відповідача: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 17.11.2004 господарського суду Івано-Франківської
області задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Надвірнянської ОДПІ №
0000462302/0 від 27.04.2004 про застосування штрафних санкцій в
сумі 6122,75 грн.
Постановою від 02.03.2005 Львівського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Івано-
Франківської області від 17.11.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що Надвірнянська ОДПІ не є
органом, в компетенцію якого входить питання прийняття рішення
щодо накладення штрафних санкцій згідно Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. Перевіркою не встановлено, які саме протиправні
дії вчинив позивач та ступінь його вини, а тому застосування
штрафу є неправомірним.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Надвірнянська ОДПІ
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що зазначені
судові рішення прийняті внаслідок неправильного застосування
судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.
10, ч. 6 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, ч. 24
ст. Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”
( 18-92 ) (18-92)
, ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення №
0000462302/0 від 27.04.2004, яким до позивача застосовано
фінансові санкції в сумі 6 122,75 грн. згідно п. п. “б” п. п.
4.2.2 ст. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ч. 1 ст. 17, ст. 22 Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва
та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(2181-ІП) цей Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності (станом на січень 2003 року).
В редакції п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені названим
Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або іншими законами України. Податковий борг
(недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або
встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у
встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов'язання.
Приписи Інструкції про порядок застосування та стягнення сум
штрафних /фінансових/ санкцій органами Державної податкової
служби, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001
року за № 268/5459, не можуть розширювати коло правовідносин на
які поширюється названий Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, Законом України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
передбачено, що фінансові санкції
застосовуються на підставі рішення відповідного органу.
Тобто, вищезазначеним Законом ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначена форма
реагування державного органу та назва акта, який він приймає в
межах своєї компетенції - рішення.
Отже, господарський суд вірно дійшов висновку, що відповідачем
безпідставно застосована процедура порядку погашення
зобов'язань, передбаченого приписами Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки фінансові
санкції за порушення порядку реєстраторів розрахункових операцій
у сфері торгівлі, громадського харчування не є податковим
зобов'язанням в розумінні вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку оформлення і реалізації
документальних перевірок щодо дотримання податкового та
валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності
–юридичними особами, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 1.06.1998 за № 266 ( v0266225-98 ) (v0266225-98)
,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №
1023/7311, не допускається відображення в акті перевірки
необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень
перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного
роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.
Невідображення в акті перевірки обставин порушення особою, що
здійснювала торгівлю, в яких відносинах вона перебувала з
приватним підприємцем та з якого місця здійснювалась торгівля
позбавило можливості господарський суд встановити фактичні
обставини справи.
У відповідності ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення
суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.12.2004 року у
справі за № 2-5077/04 встановлено, що на час перевірки позивач
торгової діяльності не здійснював, продукцію було продано
сторонньою особою, яка не є підприємцем і не з місця торгівлі,
не встановлено які саме протиправні дії вчинив позивач та
ступінь його вини.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 02.03.2005 Львівського апеляційного господарського
суду зі справи № А-6/289 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко