ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 44/10-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Муравйова О.В.,
розглянувши у відкритому ДПІ у Вишгородському районі Київської
судовому засіданні області
касаційну скаргу
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 23.03.2005
у справі № 44/10-2004 господарського суду
Київської області
за позовом ДП Рибгосп “Толокунський” ВАТ
“Київрибгосп”
до ДПІ у Вишгородському районі Київської
області
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін від:
позивача Доценко М.С. –за довіреністю від 16.08.2005р.
відповідача Колодій О.М. –за довіреністю від 14.06.2005р.
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 16.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від 04.11.2004р.
(суддя Кравчук Г.А.), залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2005р.
(головуючий суддя Сибіга О.М., судді Самусенко С.С., Федоров
М.О.), позов задоволено; визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської
області від 24.09.2004р. № 0010731800/0, № 0010731800/1, №
0010741800/0 та № 0010751800/0; стягнуто з відповідача на
користь позивача 85грн. витрат по сплаті державного мита та
118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у Вишгородському районі
Київської області просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду, посилаючись на
порушення норм матеріального права, і прийняти нове рішення,
яким в позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і
просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутніх в судовому засіданні представників сторін, приходить
до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що начальником відділу
місцевих ресурсних (рентних) неподаткових платежів,
прогнозування та аналізу податкових надходжень, громадських
зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи Управління
оподаткування юридичних осіб Кобою О.М. було складено акт за №
493п/15-3-17 від 24.09.2004 року по факту встановлення порушення
ДП Рибгосп "Толокунський" ВАТ "Київрибгосп" термінів сплати
узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку в
2001-2004 роках.
На підставі даного акту перевірки, відповідно до пп. 17.1.7 п.
17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі –Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
),
відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.09.2004
року № 0010731800/0 про застосування штрафних (фінансових)
санкцій в розмірі 16270,01 грн., від 24.09.2004року за №
0010731800/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в
розмірі 1256,90грн., від 24.09.2004 року за № 0010741800/0 про
застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 69,64грн.,
а також від 24.09.2004 року за № 0010751800/0 про застосування
штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 0,01грн.
Штрафні санкції були застосовані контролюючим органом за
порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання
по земельному податку.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків зобов’язаний сплатити штраф у разі
коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом.
Строки сплати узгодженого податкового зобов’язання визначені у
пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
і становлять
десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання податкової
декларації.
Згідно з ч. 2 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
для
цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном “базовий
податковий період” слід розуміти перший податковий період
звітного року, визначений відповідним законом з питань
оподаткування.
Для земельного податку таким законом є Закон України “Про плату
за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
, статтею 17 якого передбачено, що
земельний податок сплачується рівними частками власниками
земельних ділянок, земельних часток
(паїв) і землекористувачами - виробниками товарної
сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до
15.08.і 15 листопада.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
за прострочення встановлених строків сплати податку
(стаття 17 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
) справляється пеня у
розмірах, визначених законом.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
позивачем було перераховано до місцевого бюджету Толокунської
сільської ради 8674,21грн. в рахунок погашення нарахованої
відповідачем пені за порушення строків сплати земельного
податку, передбачених Законом України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, що підтверджується даними платіжного доручення від
20.12.2002р.
Щодо порушення граничних строків сплати узгодженого податкового
зобов’язання, передбачених Законом № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, судами
попередніх інстанцій вказано на нез’ясованість та недоведеність
відповідачем факту порушення цих строків позивачем і на те, що
розрахунок сум штрафних санкцій зроблено податковою інспекцією
виходячи із положень Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
без врахування норм Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідач, спростовуючи зазначені обставини, в касаційній
скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій підтверджено
факт сплати позивачем пені у розмірі 8674,21грн., нарахованої
саме згідно приписів ст. 16 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, чим і
підтверджується порушення граничних строків, визначених цим
Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Однак, ні рішення місцевого, ні постанова апеляційного
господарських судів не містять посилань на ст. 16 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, а навпаки, як зазначено вище, вказано на
відповідальність згідно Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
та перерахування позивачем суми в рахунок погашення
пені, нарахованої за порушення строків сплати земельного
податку, передбачених Законом України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанцій.
З урахуванням викладеного, переглянута у справі постанова
відповідає приписам чинного законодавства, а відтак відсутні
правові підстави для задоволення касаційної скарги ДПІ у м.
Вишгороді Київської області.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 23.03.2005 у справі № 44/10-2004 залишити без змін, а
касаційну скаргу ДПІ у Вишгородському районі Київської області
–без задоволення.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
О.Муравйов