01/35-38.1 Про стягнення коштів - Текст документа

у грудні 2004 року, прокурор Маневицького району Волинської області звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, Маневицької філії ВАТ “Волиньобленерго” до ВАТ “Ковельмолоко” про стягнення 2 495,17 грн., за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.03.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційному поданні прокурор Маневицького району Волинської області посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а у справі постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а позов залишенню без розгляду, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені зокрема і ст. 2 ГПК України (1798-12) , яка передбачає обов‘язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому ч. 2 ст. 2 ГПК України (1798-12) зобов‘язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 2 ГПК України (1798-12) , обсягу наданих прокурору ст. 29 ГПК України (1798-12) прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов‘язки. Але представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб‘єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України (254к/96-ВР) та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.

Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (1798-12) Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до ст. ст. 6, 7, та 143 Конституції України (254к/96-ВР) потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Порушуючи провадження у справі за позовом прокурора в інтересах Маневицької філії ВАТ “Волиньобленерго” суд на зазначене вище уваги не звернув і не врахував, що наведене обґрунтування підстав пред‘явлення позову не містить посилань на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави та визначення органу державної влади, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позов заявлено в інтересах суб‘єкта господарювання, управління господарською діяльністю якого здійснюється через його органи управління (ст. 89 ГК України (436-15) ), а тому за таких обставин порушувати провадження у справі за позовом прокурора та розглядати спір по суті підстав не було.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 24.03.2005 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року скасувати.

Позов прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, Маневицької філії ВАТ “Волиньобленерго” до ВАТ “Ковельмолоко” про стягнення коштів залишити без розгляду.