ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 40/373
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Шульги О.Ф.
Рибака В.В.
розглянувши у відкритому Приватного підприємства “ПКФ Ассириус”,
судовому засіданні м. Слов’янськ
касаційну скаргу
на постанову від 15.02.2005
Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 40/373
господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємства “ПКФ
“Ассириус”, м. Слов’янськ
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Укрдонгазбуд”, м. Краматорськ
Про стягнення 34 787,09 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Федорова В.П.
від відповідача – не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2004
задоволено позов Приватного підприємства “ПКФ Ассириус” до
Акціонерного товариства закритого типу “Укрдонгазбуд” про
стягнення 34 787,09 грн. в т.ч. 31 915,15 грн. боргу з
урахуванням індексу інфляції, 3 % річних з простроченої суми у
розмірі 2 171,94 грн. відповідно до договору поставки труб №
22/06 від 06.06.2001. Стягнуто з відповідача на користь позивача
борг в сумі 28 444,88 грн., збитки від інфляції в сумі 3 470,27
грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 2 171,94 грн.,
витрати по держмиту у сумі 340,87 грн., витрати по судовому
процесу в сумі 118 грн., витрати на оплату юридичних послуг у
розмірі 700 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що поставлені позивачем за
договором № 22/06 від 06.06.2002 труби на суму 28 444,88 грн. не
оплачені відповідачем, що підтверджується відповідними доказами.
Крім того, відповідачем прострочено виконання грошового
зобов'язання, а тому вимоги позивача щодо стягнення інфляційних
втрат та 3% річних підлягають задоволенню.
Вимоги щодо відшкодування позивачеві витрат по оплаті юридичних
послуг також визнані судом доведеними.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.02.2005 скасовано рішення господарського суду Донецької
області від 13.12.2004, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що
позивачем не доведено факт поставки відповідачеві продукції на
підставі договору № 22/06 від 06.06.2001 в частині оплати
поставленої за накладною № 15 від 17.12.2001 продукції.
Враховуючи те, що не мало місце прострочення грошового
зобов'язання позовні вимоги в частині стягнення втрат від
інфляції та 3% річних від простроченої суми задоволенню не
підлягають.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
оплата послуг адвоката віднесена до судових
витрат.
Позивачем були сплачені Приватному підприємству “Юридичне бюро”
юридичні послуги у сумі 700 грн., що підтверджується
відповідними доказами, при відмові у задоволенні позовних вимог
зазначені витрати підлягають віднесенню на позивача.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої
інстанції посилаючись на те, що при винесенні постанови
апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального
права.
Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційний суд при розгляді
справи вийшов за межі перегляду справи, а саме безпідставно
прийняв додаткові докази надані відповідачем.
Крім того, судом порушено ст.ст. 38, 43, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зокрема при розгляді
справи не в повному обсязі встановлено обставини справи та не
надано відповідної та повної оцінки доказам, які надані
сторонами.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Акціонерним товариством закритого типа “Укрдонгазбуд”
(правонаступник ТОВ “Укрдонгазбуд”) (Покупець) та Приватним
підприємством “ ПКФ Ассириус” (Постачальник) 06.06.2001 р.
укладено договір поставки № 22/06 відповідно до умов якого
постачальник зобов'язується підготувати та поставити, а покупець
прийняти і оплатити труби в асортименті на суму 1 870 928 грн.
Договір діє до повного закінчення взаєморозрахунків на даному
договору.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата труб здійснюється
відповідачем шляхом безготівкового розрахунку по мірі поставки
труб позивачем не пізніше 15 банківських днів.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд приймає тільки ті докази,
які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно
до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами
доказування.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним на
виконання умов договору № 22/06 від 06.06.2001 р. за накладною №
15 від 17.12.2001 здійснена поставка труб на суму 39 194,88
грн., які отримані представником відповідача на підставі
довіреності ЯДП № 572149 від 17.12.2001 та виставлено рахунок №
2 від 14.02.2002, який оплачений відповідачем частково у сумі 10
750,00 грн.
В підтвердження вище викладеного позивач надав суду копії
накладної, довіреності, рахунку.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій документи і матеріали, необхідні для
вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд Донецької
області неодноразово зобов’язував як позивача так і відповідача
надати суду первинні документи в обґрунтування позовних вимог чи
відхилення їх.
Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції посилається на
копії накладної, довіреності, рахунку, акту взаєморозрахунків.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським
судом не надано правильної оцінки доказам, оскільки первинні
документи, які мали суттєве значення для вирішення спору
сторонами не були надані, а причини їх не надання не з’ясовані.
Відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно переглядає справу.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував
неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не
залежали від нього.
Апеляційний господарський суд, без з’ясування причин
неможливості подання цих доказів суду першої інстанції, від
відповідача прийняв оригінали накладної № 15 від 17.12.2001,
рахунку № 2 від 14.02.2002 р., акту звірення розрахунків від
11.02.2002, які мають суттєві розбіжності з копіями цих
документів, що містяться в матеріалах справи.
Отже, у даному випадку, суди повинні повно та всебічно з’ясувати
обставини справи та надати відповідну оцінку, як доказам
позивача так і доказам відповідача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалені у
справі рішення постановлені з порушенням вимог ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому підлягають скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, повно і всебічно
з’ясувати всі фактичні обставини справи, з’ясувати дійсні права
і обов’язки сторін і в залежності від встановленого прийняти
основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.02.2005 та рішення господарського суду Донецької області від
13.12.2004 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді О.Шульга
В.Рибак