ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 38/41
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Шульги О.Ф.
Рибака В.В.
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Маріупольський завод важкого
касаційну скаргу машинобудування”, м. Маріуполь
на постанову від 23.05.2005
Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 38/41
господарського суду Донецької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Маріупольський завод важкого
машинобудування”, м. Маріуполь
До Відкритого акціонерного товариства
“Кальчицький кар’єр ”, с. Кальчик
Про стягнення 791,29 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Бутирін О.В.
від відповідача – не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.03.2005,
яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 23.05.2005, відмовлено в позові
Відкритому акціонерному товариству “Маріупольський завод важкого
машинобудування” до Відкритого акціонерного товариства
“Кальчикський кар’єр” про стягнення 791,29 грн. за поставлену
продукцію в т.ч. 597,60 грн. основного боргу, 144,44 грн.
інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 49,25 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 1 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
позивач є конкурсним кредитором.
Заборгованість, зазначає суд виникла до порушення справи про
банкрутство.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.06.2004
затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого позивач не
увійшов, у зв'язку з цим його вимоги відповідно до п. 2 ст. 14
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
вважаються погашеними та не
підлягають задоволенню.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського
суду скаржник просить їх скасувати та прийняти нове рішення,
яким позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що при
винесенні постанови апеляційним судом порушено норми
матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 31 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги конкурсних кредиторів, які не
були заявлені або заявлені несвоєчасно, вважаються погашеними не
з моменту затвердження реєстру вимог кредиторів, а з моменту
введення ліквідаційної процедури.
Однак, процедура ліквідації у справі про банкрутство ВАТ
“Кальчицький кар’єр” не проводилася і відсутні підстави вважати
вимоги погашеними.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що між Відкритим
акціонерним товариством “Азов” (перереєстровано у ВАТ
“Маріупольський завод важкого машинобудування”) (постачальник)
та Відкритим акціонерним товариством “Кальчицький кар’єр”
(споживач) 29.08.2000 р. укладено договір № 469р відповідно до
умов якого постачальник зобов’язався відпустити, а споживач
прийняти та оплатити кисень в балонах у кількості 5000 м3.
Додатковою угодою № 1 від 12.08.2001 до договору визначено, що
розрахунок за відпущений кисень здійснюється шляхом 100%
передоплати, щомісячно.
Цією ж угодою строк дії договору продовжено до 31.08.2002 р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої
договірні зобов'язання виконав частково на суму 597,60 грн., що
підтверджується матеріалами справи.
В порушення умов договору відповідач не здійснив передоплату за
отриманий кисень.
При цьому суд першої та апеляційної інстанції встановили, що
стосовно відповідача –Відкритого акціонерного товариства
“Кальчицький кар’єр”, ухвалою господарського суду Донецької
області від 09.06.2003 було порушено справу про банкрутство.
Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
визначено, що
до конкурсних кредиторів відносяться кредитори за вимогами до
боржника, які виникли до порушення провадження у справі про
банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна
боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори,
вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за
умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі
про банкрутство.
Заборгованість у сумі 597,60 грн. виникла перед ВАТ
“Маріупольський завод важкого машинобудування” до порушення
провадження у справі про банкрутство, таким чином ВАТ
“Маріупольський завод важкого машинобудування” є конкурсним
кредитором.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
в редакції від 07.03.2002 р. конкурсні кредитори за
вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до
господарського суду письмові заяви з вимогою до боржника, а
також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення
строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, -
не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський
суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Таким чином, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені
взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
Як встановлено судами, в газеті “Голос України” № 176(3176) від
19.09.2003 опубліковано оголошення щодо порушення справи про
банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Кальчицький
кар’єр”.
Крім того, ухвалою господарського суду Донецької області від
17.06.2004 затверджений реєстр вимог кредиторів, в який
підприємство позивача не входить.
За таких обставин та враховуючи те, що позивач не звертався у
встановлений строк з дня публікації із заявою про визнання його
вимог, суд першої, з яким погодився і суд апеляційної інстанції,
обґрунтовано відмовив у задоволенні заявленого позову.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваних
рішень повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи,
дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і
запереченням відповідача.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення
господарським судом інших норм матеріального права також не
знайшли свого підтвердження.
Доводи касаційного скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції обставинам
справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.05.2005 у справі № 38/41 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: О.Шульга
В.Рибак