ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 32/531
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Мусієнко О.А.
від відповідача: Кішинський Д.Г.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2005р.
у справі № 32/531 Господарського суду м. Києва
за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання
“Південно-Західна Залізниця”
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Державне територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна
Залізниця” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
від 03.03.2004р. № 197/23-10/01069554.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2004р. (суддя
О.О.Хрипун), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 11.02.2005р. (судді:
О.В.Муравйов, О.В.Кот, Л.П. Зубець), позовні вимоги Державного
територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна Залізниця”
задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
від 03.03.2004р. № 197/23-10/01069554.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2005р. та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені
позовних вимог. Свою вимогу Державна податкова інспекція у
Шевченківському районі м. Києва мотивує тим, що апеляційним
господарським судом неправильно застосовано норми матеріального
права, а саме ст. 6 Закону України “Про залізничний транспорт”
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
та ст. 23 Закону України “Про транспорт”
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників сторін,
які з’явились в господарське засідання суду касаційної
інстанції, перевіривши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
встановлених у даній справі обставин.
Як встановлено господарським судом, відповідачем проведено
комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог
податкового та валютного законодавства підрозділу позивача -
Господарської служби Державного територіально-галузевого
об’єднання “Південно-Західна Залізниця” за період з 01.10.2001р.
до 01.07.2003р., про що 01.03.2004р. було складено акт.
Перевіркою встановлено заниження Господарською службою позивача
земельного податку за 2002р. - 1 півріччя 2003р. на загальну
суму 122769,00 грн. внаслідок порушення ст.ст. 2, 13, 14 Закону
України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
, а саме розбіжність між
даними підрозділу позивача та даними перевірки у нарахуванні
земельного податку виникла внаслідок застосування підрозділом
позивача ставки у розмірі 25% від суми земельного податку,
обчисленого відповідно до частин першої та другої ст. 7 Закону
України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
. За результатами
перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення
від 03.03.2004р. № 197/23-10/01069554, яким згідно з пп. “б” п.
п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. п. 17.13 ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. ст. 2, 13, 14
Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
позивачу
визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку в
розмірі 184153,50 грн., в тому числі 122769,00 грн. - основний
платіж та 61384,50 грн. - штрафні санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
землі України за основним цільовим призначенням поділяються на
такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б)
землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-
заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі
оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д)
землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду;
є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту,
зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною 1 ст. 20 зазначеного Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено,
що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на
підставі рішень органів державної влади та органів місцевого
самоврядування відповідно до їх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
до
земель транспорту належать землі, надані підприємствам,
установам та організаціям залізничного, автомобільного
транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового,
авіаційного, трубопровідного транспорту та міського
електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо
експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Таким
чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, до
земель транспорту належать землі, які надані, зокрема, юридичним
особам залізничного транспорту.
До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення
залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням,
станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного,
локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського
господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання,
каналізації під захисними та укріплюючими насадженнями,
службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами,
необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (ст.
68 Земельного кодексу України)
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про залізничний транспорт”
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
землі, що надаються в користування для потреб
залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного
кодексу України та Закону України “Про транспорт” ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
.
Статтею 23 Закону України “Про транспорт” ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
встановлено, що до земель залізничного транспорту належать
землі, надані в користування підприємствам і організаціям
залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства
України. До складу цих земель входять землі, які є смугою
відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне
полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і
спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного,
вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та
зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи
насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші
споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного
транспорту.
Таким чином, колегія Вищого господарського суду України
погоджується з висновком господарського суду першої та
апеляційної інстанції про те, що на підставі положень Земельного
кодексу України, Закону України “Про транспорт” ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
та
Закону України “Про залізничний транспорт” ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
всі
землі, якими користується залізниця як юридична особа є землями
залізничного транспорту.
Відповідно до ст. 2 Закон України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за
землю справляється у вигляді земельного податку або орендної
плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Така
оцінка проводиться Державним комітетом України по земельним
ресурсам за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України
(ст. 23 зазначеного Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
).
Згідно ст. 4 зазначеного Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
, ставки земельного
податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не
можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими
актами, крім цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Згідно ст. 5 Закон України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної
ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі
орендар. Таким чином, як випливає з приписів даної правової
норми, суб’єктом плати за землю –платником за землю є, зокрема,
відповідні юридичні особи, які від свого імені можуть набувати
відповідні права та обов’язки.
Господарським судом встановлено, що Господарська служба позивача
є структурним підрозділом позивача, тобто частиною юридичної
особи - Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-
Західна Залізниця”, не є юридичною особою
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції
про те, що всі права та обов'язки можуть виникати виключно у
особи (як фізичної, так і юридичної). Структурний підрозділ не
має самостійної правоздатності і земельна ділянка, на якій
розташована Господарська служба позивача відноситься до земель
залізничного транспорту.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
ставки земельного податку з земель, грошову оцінку
яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від
їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у
частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6
цього Закону( 2535-12 ) (2535-12)
.
Частиною 10 зазначеної норми Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що
податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та
інших військових формувань, створених відповідно до
законодавства України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а
також за водойми, надані для виробництва рибної продукції,
справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку,
обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.
Відповідно до п. 2.1 Рішення Київської міської Ради “Про
затвердження грошової оцінки земель м. Києва” від 27.04.2000р. №
104/825 ( ra0104023-00 ) (ra0104023-00)
плата за землі залізниць справляється у
розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого як один
відсоток від середньої базової вартості одного кв. м по місту,
без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування
земельних ділянок.
Враховуючи наведене та оскільки земельна ділянка, на якій
розташована Господарська служба позивача, відноситься до земель
залізничного транспорту, то колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновком господарського суду першої
та апеляційної інстанції про те, що позивач правомірно керувався
ч. 10 ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
з
урахуванням вимог Рішення Київської міської Ради “Про
затвердження грошової оцінки земель м. Києва” від 27.04.2000р. №
104/825 ( ra0104023-00 ) (ra0104023-00)
при обчисленні земельного податку у
розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого як один
відсоток від середньої базової
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
та апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для
скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2005р. у справі № 32/531 –без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Грек Б.М.