ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 27/237
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів: Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у Верхньодніпровської об'єднаної
відкритому судовому державної податкової інспекції
засіданні касаційну Дніпропетровської області
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.03.2005 р.
у справі № 27/237
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Завод цирконових вогнетривів”
до Верхньодніпровської об'єднаної
державної податкової інспекції
Дніпропетровської області
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: Грек Г.В., дов. № 479/1-2 від 15.11.2004 р.;
Черкасов А.А., дов. № 479/1-4 від
15.11.2004 р.;
Рось О.Ф., дов. № 6 від 23.11.2004 р.;
Відповідача: Рижик С.В., дов. № 7845/9/10-19 від
16.08.2005 р.;
Шишлаков Б.П. , дов. № 7850/9/10-19 від
16.08.2005 р.;
Логойда Т.В., дов. № 2485/10/10-004/3 від
26.04.2004 р.;
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю
“Завод цирконових вогнетривів” (далі –Товариство) звернулось до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції
Дніпропетровської області (далі –Інспекція) про визнання
недійсним прийнятих на підставі акту перевірки № 298/230-04 від
25.06.2004 р. податкових повідомлень-рішень Інспекції №
000523/2300/2 від 09.09.2004 р., яким у нього виявлено завищення
суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у
загальному розмірі 2 978 046,00 грн., та № 000524/2300/2 від
09.09.2004 р., яким йому визначено суму податкового зобов'язання
у розмірі 29 145,00 грн. (19 430,00 грн. –основний платіж,
9 715,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) за платежем “Податок
на додану вартість”.
В ході судового розгляду Товариство уточнило позовні вимоги та
просило господарський суд Дніпропетровської області визнати
недійсними податкові повідомлення-рішення Інспекції №
000523/2300/3 від 10.11.2004 р. і № 000524/2300/3 від
10.11.2004 р. та зобов'язати Інспекцію облікувати (поновити) в
особовому рахунку з податку на додану вартість Товариства суму
2 978 046,00 грн.
Інспекція самостійно поновила в особовому рахунку з податку на
додану вартість Товариства суму 2 978 046,00 грн., у зв'язку з
чим Товариство повторно уточнило позовні вимоги, та просило
господарський суд Дніпропетровської області визнати недійсними
податкові повідомлення-рішення Інспекції № 000523/2300/3 від
10.11.2004 р. і № 000524/2300/3 від 10.11.2004 р.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що при формуванні
відповідних сум податкового кредиту з податку на додану вартість
воно не порушувало норм Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а неможливість проведення перевірки
сплати податку на додану вартість по усьому ланцюгу –від нього
до виробника продукції –не є підставою для відмови у
відшкодуванні вказаних сум податку.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
23.12.2004 р., яке підписано 05.01.2005 р. (суддя Татарчук
В.О.), позовні вимоги Товариства задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.03.2005 р. (колегія суддів: Шуба І.К., Кузнецова І.Л.,
Чимбар Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 23.12.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що відповідно до норм Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
необхідними умовами для включення платником податку сплачених у
ціні товарів сум податку на додану вартість до складу
податкового кредиту є сплата таким платником цих сум та
наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених
належним чином; відповідні умови Товариство виконало.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.03.2005 р., в якій просить зазначену
постанову і рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 23.12.2004 р. скасувати та прийняти нове рішення,
яким відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що господарські суди попередніх
інстанції, вирішуючи спір, не врахували ст. 67 Конституцію
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та порушили ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслало, що не
перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного
господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників Інспекції та Товариства матеріали справи та доводи
Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши
правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини
справи, застосування господарськими судами апеляційної та першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає
частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(тут і надалі –у
редакції, яка була чинною на момент формування Товариством
відповідного податкового кредиту) суми податку на додану
вартість зараховуються до Державного бюджету України та
використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування
податку на додану вартість згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне
відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав для включення сум податку на додану вартість до складу
податкового кредиту та їх відшкодування у передбачених цим
Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
випадках є фактична сплата цих сум до
Державного бюджету України.
Тобто, положеннями Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено прямий зв'язок між сплатою,
надходженням до Державного бюджету України сум податку на додану
вартість та їх відшкодуванням.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що право на бюджетне відшкодування виникає
лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість
до Державного бюджету України, а не з факту існування
зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару (робіт,
послуг) або з факту сплати такого податку в ціні товару (робіт,
послуг).
Господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір,
наведеного не врахували, та в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, не з'ясували факту фактичної сплати податку на додану
вартість платниками податку по ланцюгу від Товариства до
виробника товарів (робіт, послуг), та необґрунтовано прийшли до
висновку, що Товариство має право на бюджетне відшкодування
відповідного податку на додану вартість.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовід носин.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
) межі перегляду справи в касаційній
інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені
ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 23.12.2004 р. та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.03.2005 р. підлягають скасуванню, а справа –направленню на
новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
всебічно та повно встановити обставини справи в їх сукупності та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
За згодою представників сторін, відповідно до частини другої ст.
85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.03.2005 р. у справі № 27/237 господарського суду
Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
23.12.2004 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.03.2005 р. у зазначеній справі
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя К.В. Грейц
Суддя Г.М. Мачульський