ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 25/516
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.
суддів : Грейц К.В.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу Печерському районі міста Києва
на постанову від 26.04.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 25/516 господарського суду міста Києва
за позовом ДП “Техноінфосервіс”
до Державної податкової інспекції у
Печерському районі міста Києва
Про визнання недійсним рішення
за участю представників: не з’явились
- позивача
- відповідача Сорока Ю.Ю.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2005 (суддя
Морозов С.М.) задоволені позовні дочірнього підприємства
“Техноінфосервіс” до ержавної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.11.2004 №
360/26-062/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання
за платежем податок на додану вартість в сумі 314343 грн., в
т.ч. 109671 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Рішення у справі мотивовано тим, що податкові накладні, виписані
ТОВ “Укрпромторгрезерв” позивачеві містять всі перераховані
відомості і, таким чином, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-
ВР); в період існування господарських правовідносин між
позивачем та ТОВ “Укрпромторгрезерв”, останнє було зареєстровано
як платник податку на додану вартість; договори, укладені між
позивачем та ТОВ “Укрпромторгрезерв”, в судовому порядку
недійсними не визнавались.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду (у
складі головуючого судді –Мачульського Г.М., суддів Дикунської
С.Я., Нечитайла О.М.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку
зі скаргою відповідача, постановою від 26.04.2005 апеляційну
скаргу відповідача залишила без задоволення, а рішення у справі
- без змін.
Постанова мотивована тим, що на момент укладання та виконання
договорів, укладених з ТОВ “Укрпромторгрезерв”, останнє було
зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності та як
платник податку на додану вартість, мало зареєстрований у
встановленому порядку статут та правоздатність згідно чинного
законодавства. Крім цього, на час проведення ДПІ перевірки,
складання акту та прийняття податкового повідомлення-рішення
договори, укладені між ДП “Техноінфосервіс” та ТОВ
“Укрпромторгрезерв” не було визнано недійсним у встановленому
законом порядку. Прийняття Фастівським міськрайонним судом
Київської області рішення від 25.06.2004 у справі № 2-753 2004
р. про визнання недійсним з 24.09.2002 установчого договору,
статуту ТОВ “Укрпромторгрезерв” та свідоцтва № 34322 про
реєстрацію останнього як суб’єкта підприємницької діяльності, а
також визнання недійсною з 09.10.2002 державної реєстрації ТОВ
“Укрпромторгрезерв” в якості платника податку на додану вартість
та свідоцтва № 37608978 про реєстрацію ТОВ “Укрпромторгрезерв”
як платника податку на додану вартість, не є достатніми
підставами для визнання недійсними угод, укладених цим
підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до
моменту виключення його з державного реєстру.
Відповідач з постановою у справі не згоден, в зв’язку з чим
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову
апеляційної інстанції та рішення місцевого суду скасувати,
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні
позовних вимог.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні рішення
та постанови у справі було неправильно застосовано норми
матеріального права, а саме пп. 7.2.1, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 та
пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 2.4 Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого
наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №
168/704 ( z0168-95 ) (z0168-95)
, порушено норми процесуального права, а
саме ст.ст. 32, 33 та ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
Представник позивача своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні
місцевого суду та постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, з 11.10.2004 по 19.11.2004 головним державним
податковим ревізором-інспектором Управління податкової міліції
Державної податкової адміністрації у м. Києві Бедиком С.М. на
підставі посвідчення від 11.10.2004 № 266 згідно з пп. “в” п. 3
Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
від 23.09.1998 № 817/98
була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-
господарської діяльності ДП “Техноінфосервіс” з питань
правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум
податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ
“Укрпромторгрезерв” за період з 01.10.2002 по 01.06.2003.
За результатами перевірки було складено акт від 19.11.2004 №
105/26-20/32159832, у висновках якого встановлені порушення пп.
7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого позивачем
безпідставно завищено податковий кредит по операціям з ТОВ
“Укрпромторгрезерв” на загальну суму 219342 грн., що призвело до
завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 14670 грн. та
заниження нарахування і сплати до бюджету податкового
зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму
204672 грн.
На підставі акту від 19.11.2004 № 105/26-20/32159832 держав ною
податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва винесено
спірне податкове повідомлення-рішення від 22.11.2004 № 360/26-
062/0, яким відповідно до пп. 4.2.2 “б” п. 4.2 ст. 4 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та дер жавними цільовими фондами” від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачеві визначено суму податкового
зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі
314343 грн., в т.ч. 204672 грн. основного платежу та 109671 грн.
штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало
законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо
фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення
спору.
Колегія суддів, надає юридичну оцінку фактам, установленим
рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від
25.06.2004 у справі № 2-753 2004 р. про визнання недійсним з
24.09.2002 установчого договору, статуту ТОВ “Укрпромторгрезерв”
та свідоцтва № 34322 про реєстрацію останнього як суб’єкта
підприємницької діяльності, а також визнання недійсною з
09.10.2002 державної реєстрації ТОВ “Укрпромторгрезерв” в якості
платника податку на додану вартість та свідоцтва № 37608978 про
реєстрацію ТОВ “Укрпромторгрезерв” як платника податку на додану
вартість.
Зазначені обставини свідчать, що позивач здійснював господарську
діяльність з ТОВ “Укрпромторгрезерв”, на стороні якого діяла
особа, яка не мала законних повноважень на складення
(підписання) фінансово-господарських документів, в тому числі
податкових накладних. Як наслідок, податкові накладні № 7 від
29.11.2002, № 19 від 27.12.2002, № 1 від 08.01.2003, № 34 від
20.02.2003, № 32 від 25.02.2003, № 36 від 27.02.2003, № 53/2 від
27.03.2003, № 24/1 від 28.03.2003, № 89 від 24.04.2003, № 92 від
25.04.2003, виписані ТОВ “Укрпромторгрезерв”, якими позивач
підтверджує суму ПДВ 219342,34 грн., віднесену до складу
податкового кредиту, не відповідає фактичним податковим
зобов’язанням платника податку –ТОВ “Укрпромторгрезерв”, яке не
мало права на складання (підписання) податкових накладних, а
складені ним податкові накладні не мають статусу звітних
податкових та розрахункових документів.
Не надавши належної правової оцінки фактам, установленим
рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від
25.06.2004 у справі № 2-753 2004 р., місцевий та апеляційний
господарські суди помилково дійшли висновку про те, що надані
позивачем на обґрунтування позовних вимог податкові накладні
відповідають встановленим законом вимогам та можуть слугувати
підтвердженням права на податковий кредит.
Колегія суддів зазначає, що правові підстави формування
податкового кредиту встановлені, зокрема, підпунктом 7.4.1
пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якого
податковий кредит звітного періоду складається із суми податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану вартість зараховуються до
Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у
першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану
вартість згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
При цьому, згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право нарахування податку та складання податкових
накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платни ки
податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до п. 9.6 якої свідоцтво про
реєстрацію платника податку діє до дати його анулювання, яке
відбувається, зокрема, згідно з рішенням про ліквідацію платника
податку.
Наведеними нормами Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначається
предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи
за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення
–рішення про визначення податкового зобов’язання з ПДВ, що
сталось через завищення суми податкового кредиту, до якого,
зокрема, входять обставини щодо сум податкових зобов’язань та
сум податкового кредиту платника у відповідному звітному
періоді, здійснення платником податку придбання товарів (робіт,
послуг), витрати на які входять до складу валових витрат або
підлягають амортизації, тобто правильності формування
податкового кредиту, що знаходиться в прямій залежності від суми
ПДВ, перерахованої платником іншому належно зареєстрованому
платнику податку у складі ціни придбання товарів (робіт,
послуг).
Як встановлено Фастівським міськрайонним судом Київської області
у рішенні від 25.06.2004 у справі № 2-753 2004 р., ТОВ
“Укрпромторгрезерв” зареєстровано на підставі неправдивих даних
про його засновників та його місцезнаходження, установчі
документи товариства зазначеними в ньому засновниками не
підписувались, внески до статутного фонду не здійснювались, мети
та наміру на здійснення фінансово-господарської діяльності не
мали, тобто товариство зареєстроване на підставних осіб і має
явні ознаки фіктивного. Таким чином, контрагент позивача у
спірному правовідношенні не був належно зареєстрованим платником
податку, не мав наміру і не міг сплачувати отримані в ціні
придбання товару (робіт, послуг) суми ПДВ до бюджету, відповідно
до вищезазначених норм Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виписані
таким контрагентом податкові накладні на надають покупцеві право
на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
За таких обставин рішення місцевого суду та постанова
апеляційного господарського суду у справі не є законними та
обґрунтованими, оскільки прийняті внаслідок порушення норм
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
незастосування ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв’язку з
чим вони підлягають скасуванню, а касаційна скарга –задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 та рішення господарського суду м. Києва від
09.02.2005 у справі № 25/516 господарського суду м. Києва
скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
дочірнього підприємства “Техноінфосервіс” відмовити.
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському
районі міста Києва задовольнити.
Головуючий Г.Кравчук
Судд і К.Грейц
А.Полянський