ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 25/43а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
розглянувши у
відкритому
судовому
засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по
на рішення газопостачанню та газифікації
від “Донецькміськгаз”
Господарського суду Донецької області
31.03.2005р.
та постанову Донецького апеляційного господарського
суду
від 12.05.2005р.
у справі № 25/43а
господарського Донецької області
суду
за позовом Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації
“Донецькміськгаз”
До Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків м.
Донецька
Про визнання недійсним акту опису майна активів № 1 від
31.01.2005р.
за участю представників
- позивача: Батрак М.Г. (за довіреністю № 05/2906 від
06.06.2005р.)
- відповідача: Рижкової Л.В. (за довіреністю № 22449/10/13-
35-2 від 28.07.2005р.)
Гой В.П. (за довіреністю № 14889/10/13-35-2
від 20.05.2005р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням місцевого господарського суду від 31.03.2005р. (суддя
Бойко І.А.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 12.05.2005р. (колегія
суддів у складі: головуючого –судді Москальової І.В., суддів
Бондаревої Г.Г., Волкова Р.В.) в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені рішення
та постанову, а справу направити на новий розгляд, посилаючись
на порушення судами норм матеріального та процесуального права,
а саме: Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р. у
справі № 1-9/2005, яким був визнаний неконституційним п. п.
8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 41, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
Постанову прийнято 17.08.2005р. у зв’язку з оголошеною в
судовому засіданні 03.08.2005р. перервою відповідно до вимог ст.
77 ГПК Укаїни.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи,
приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції
та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач був
зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична
особа, та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та
організацій України. 31.01.2005р. податковим керуючим Рижковою
Л.В., на підставі рішення заступника начальника Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків м. Донецька, складений акт № 1 опису активів позивача.
В зазначеному акті опису активів була описана будівля –сауна з
кімнатою психологічного розвантаження, вартістю 16 448, 78 грн.,
що належить позивачу на праві власності. На момент складання
зазначеного акту опису активів податковий борг у позивача
складав 12 118 138, 38 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що
зазначена описана будівля не відноситься до цілісного майнового
комплексу, як господарський об’єкт із завершеним циклом
виробництва, отже, податковий керуючий при складанні акту опису
активів не порушив норм чинного законодавства, описавши саме цей
об’єкт. Вказаний акт має письмову форму, спрямований на
регулювання відносин щодо позбавлення позивача права на
користування майном, породжує правові наслідки у вигляді
виникнення у позивача обов’язків щодо збереження описаного за
актами майна, отже спірний акт опису є індивідуальним актом.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
майно, внесене до спірного акту, не може вважатися цілісним
майновим комплексом, а доказів, що підтверджували б
правомірність віднесення сауни до господарського об’єкту із
завершеним циклом виробництва продукції, що вважається цілісним
майновим комплексом, позивачем надані не були. Крім того,
позивачем не було доведено того, що підприємство позбавиться
можливості ведення своєї основної господарської діяльності у
випадку продажу описаної будівлі-сауни, що є обов’язковою умовою
обґрунтування позовних вимог, оскільки у відповідності до
приписів ч. 2 п. 10.1.4 п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий керуючий
не може прийняти рішення про продаж частини цілісного майнового
комплексу, внаслідок якого платник податків позбувається
можливості ведення його основної господарської діяльності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
посилання позивачем в касаційній скарзі на порушення
відповідачем Рішення Конституційного Суду від 24.03.2005р.
безпідставне, оскільки відповідно до п. 4 цього Рішення
положення абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту
8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, визнані неконституційними, та втрачають
чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього
Рішення. Рішення було ухвалено 24.03.2005 року. Спірні
правовідносини з податкової застави виникли та існували в
2003р., тобто до вступу в силу зазначеного Рішення
Конституційного Суду.
Відповідно до п. п. 1.17 ст. 1 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова застава -
спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків,
не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону.
У силу податкової застави орган стягнення має право в разі
невиконання забезпеченого податковою заставою податкового
зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна
переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому
законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із
заставленого майна встановлюється відповідно до закону.
В даному випадку спірні правовідносини стосуються не податкової
застави, а правомірності включення відповідачем до акту опису
майна позивача, що, на думку останнього, відбулось з порушенням
принципу збереження цілісного майнового комплексу.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
цілісним майновим комплексом є
господарський об’єкт з завершеним циклом виробництва продукції
(робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він
розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою
енергопостачання.
Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від
15.08.1996р. № 961 “Про затвердження методики оцінки вартості
майна під час приватизації” ( 961-96-п ) (961-96-п)
цілісний майновий
комплекс –це господарський об'єкт із завершеним циклом
виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими
комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи,
виробництва, дільниці тощо).
Відповідно до п. 12 Порядку стягнення коштів та продажу інших
активів платника податків, які перебувають у податковій заставі,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 538 від
15.04.2002р. ( 538-2002-п ) (538-2002-п)
, якщо платник податків в установлені
терміни самостійно не визначив активи для продажу або податковий
керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу
активи, звичайна ціна яких є завідомо нижчою, ніж сума
податкового боргу, такий податковий керуючий зобов’язаний
самостійно визначити у присутності платника податків (його
посадових осіб) склад активів, що підлягають продажу, виходячи з
принципів збереження цілісності майнового комплексу та з
урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів
не перевищує двократного розміру податкового боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обґрунтованих доводів належності сауни, включеної до акту опису
майна, до цілісного майнового комплексу, а рівно позбавлення
позивача можливості ведення основної господарської діяльності
внаслідок продажу цього майна, позивачем наведено не було.
Друга податкова вимога від 03.12.2001р. отримана позивачем
07.12.2001р, після чого 24.01.2002р. відповідачем було прийнято
рішення № 22 про застосування до позивача заходів стягнення
узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів позивача.
Отже, відповідачем було дотримано порядок підготовки активів до
продажу, оскільки рішення про самостійне визначення складу
активів позивача, які підлягають продажу, було винесено після
спливу 30 днів з моменту отримання позивачем другої податкової
вимоги, тобто у відповідності до приписів Постанови кабінету
Міністрів України від 15.04.2002 р. N 538 “Про затвердження
Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника
податків, які перебувають у податковій заставі” ( 538-2002-п ) (538-2002-п)
.
Таким чином, на думку Вищого господарського суду України, дії
відповідача по включенню майна позивача до оспорюваного акта
опису повністю відповідають вимогам чинного законодавства
України.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що рішення місцевого
господарського суду та постанова апеляційного господарського
суду винесені з дотриманням вимог чинного законодавства України,
і правові підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз” залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 12.05.2005р., та рішення господарського суду Донецької
області від 31.03.2005р. у справі № 25/43а Господарського суду
Донецької області –без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і К. Грейц
Г. Мачульський