ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 24/315
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Касьяненко А.О.
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агрофірма “Славутич”
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.02.2005р.
у справі № 24/315 Господарського суду Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма
“Славутич”
до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції
Запорізької області
про визнання суми прибуткового податку з громадян безнадійним
податковим боргом,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич”
звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом
до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції
Запорізької області про визнання суми прибуткового податку з
громадян у розмірі 181642,98грн. та нараховані штрафні санкції у
розмірі 24767,84грн. безнадійним податковим боргом та
зобов’язання відповідача списати з картки особового рахунку
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич”
суму прибуткового податку з громадян у розмірі 181642,98грн. та
нараховані штрафні санкції у розмірі 24767,84грн. як безнадійний
податковий борг.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2004р.
позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду
на 29.09.2004р.
Заявою від 26.10.2004р. № 240 позивач уточнив позовні вимоги, та
просить суд, на підставі п. 18.2 ст. 18 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, визнати суму
прибуткового податку з громадян у розмірі 181642,98 грн. та
нараховані штрафні санкції у розмірі 24767,84 грн. безнадійним
податковим боргом.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2004р.
(суддя Т.А.Пасічник), залишеною без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 15.02.2005р. (судді:
В.М.Хуторной, О.П. Радченко, Т.В.Мойсеєнко), провадження у
справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських
судах України.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич”
подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати дані судові
рішення та направити справу на розгляд до Господарського суду
Запорізької області. Свою вимогу Товариство з обмеженою
відповідальністю “Агрофірма “Славутич” мотивує тим, що
господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо участі його представника у судовому засіданні.
Про час і місце розгляду касаційної скарги був повідомлений.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агрофірма “Славутич” підлягає задоволенню.
Згідно ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція
судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою встановлено правила
щодо права на звернення до господарського суду, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства
та організації), мають право звертатися до господарського суду
згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом
заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, які на його
погляд, порушені відповідачем.
Отже, для вирішення даного спору господарський суд на підставі
відповідних доказів у встановленому законом порядку був
зобов’язаний встановити обставини щодо того чи було порушено
відповідачем право позивача або його оспорювані права і
охоронювані законом інтереси.
Проте, господарським судом не було розглянуто позов по суті та
не встановлено відповідних обставин, оскільки господарський суд
дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в
господарських судах України.
Правила щодо підвідомчості господарським судам справ встановлені
ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої господарським судам
підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні,
зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших
підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з
підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають
при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про
встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на
послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до
законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших
спорів, вирішення яких відповідно до законів України,
міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших
органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів
Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань,
віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, спір, який
виник між сторонами, підлягає вирішенню в господарських судах
України.
Згідно ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція
судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Враховуючи, що юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі, то господарський суд
попередніх інстанцій дійшовши висновку, що даний спір не
підлягає розгляду в господарський судах України порушив ст. 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агрофірма “Славутич” задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.11.2004р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.02.2005р. у справі № 24/315 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Грек Б.М.